465/2648/14-ц
2/465/142/26
У Х В А Л А
судового засідання
05.08.2026 року м.Львів
Франківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.
за участю секретаря судового засідання Лозинського Т-Р.А.
представника позивача Пономаренка О.В.
відповідача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
встановив:
в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
05 серпня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про відвід судді. Заяву обґрунтовує тим, що головуючий суддя Ванівський Ю.М. не розглянув усі клопотання по справі, не врахував, що обов`язок доказування покладається на сторони у справі, а також не враховує позицію відповідачів у справі. Крім цього, головуючий суддя Ванівський Ю.М. надає позивачу додаткові строки для надання розрахунків та пояснень позовних вимог, що порушує принцип рівності сторін.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримала заявлений нею відвід.
Відповідач ОСОБА_2 підтримав заявлений відвід.
Представник позивача заперечив проти задоволення заяви про відвід судді.
Заслухавши думку сторін, дослідивши заяву про відвід судді та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1,2 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід)судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч.3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Судове засідання у справі було призначено на 05.08.2026 року, а відтак заява про відвід вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
При цьому, згідно з ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку, незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що наявність безсторонності згідно пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.
Відповідно до ст. ст. 126, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 6, 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що головуючий суддя Ванівський Ю.М. не розглянув усі клопотання по справі, не враховує позицію відповідачів та надає позивачу додатковий строк для надання пояснень по суті спору та розрахунків заборгованості не містять підстав, зазначених у ст.36 ЦПК України щодо заінтересованості або неупередженості судді та які можуть викликати сумнів в його об`єктивності.
В той же час, прийняття судом відповідних процесуальних рішень з приводу вчинення процесуальних дій, які здійснюються судом до та під час розгляду справи, не є підставою для відводу судді та не можуть оцінюватись сторонами як сумнів у його неупередженості в межах розгляду даної справи, а можуть бути вирішені у визначеному процесуальним законодавством порядку.
Таким чином, відповідачем не наведено, а судом не встановлено обставин, які б безпосередньо свідчили про упередженість головуючого у справі та порушення норм процесуального законодавства, а також інших підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, які унеможливлювали б розгляд справи суддею, викликали необхідність його відводу.
З врахуванням зазначеного, суд вважає заявлений відвід необґрунтованим та безпідставним.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.36, 39, 40 ЦПК України, суддя -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Франківського районного суду м. Львова Ванівського Ю.М. в порядку ст. 36 ЦПК України у цивільній справі № 465/2648/14-ц за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 05 серпня 2026 року.
Суддя Ванівський Ю.М.