Номер провадження: 22-ц/813/7165/26
Справа № 947/18955/26
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.
Доповідач Коновалова В. А.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
30.07.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташов О.Ю., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою керівника Київської окружної прокуратури м.Одеси Рождественського Микити Вадимовича,
на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 11 травня 2026 року,
за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Комунальна установа «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси»,
в с т а н о в и в:
У травні 2026 року керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Комунальна установа «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси». Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Одеської міської ради шкоду у розмірі 1367100,00 грн завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 367 КК України.
Разом з позовною заявою керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 в межах ціни позову, а саме 1367100,00 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
В обґрунтування зазначає, що ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 25.06.2025 по справі № 947/20229/25 кримінальне провадження № 1201916[телефон приховано] від 07.03.2019 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України закрито на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 1367100,00 гривень, поданий прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради залишено без розгляду. Як убачається з ухвали Київського районного суду міста Одеси від 25.06.2025, судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання службових обов`язків службовою особою - ОСОБА_1 , яка на момент вчинення інкримінованих дій обіймала посаду заступника директора - головного бухгалтера КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м.Одеси», під час проведення у 2018 році процедури публічної закупівлі шкільних меблів допущено порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів у сумі 1367100,00 грн.
Досудовим розслідуванням встановлено, що голова тендерного комітету КУ «ЦФГДЗУСО Київського району м. Одеси» Санюк О.В., будучи службовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції у межах своїх повноважень, будучи обізнаною у законодавстві про публічні закупівлі та порядку проведення закупівель, в порушення вимог ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 11, ч. 1 та ч. 2 ст. 38 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції від 27.01.2018), не забезпечила дотримання принципів максимальної економії та ефективності при здійсненні закупівлі, не організувала належним чином роботу тендерного комітету, не вжила заходів щодо перевірки середньої ринкової вартості необхідних товарів та пошуку економічно-вигідного варіанта закупівлі, за результатами чого було укладено договір з підприємством, яке засноване на власності об`єднання громадян «Елкон дізайн» за цінами, які значно перевищували середньо ринкові, чим неналежно виконала службові обов`язки через несумлінне ставлення до них та вчинила службову недбалість.
В результаті дій голови тендерного комітету КУ «ЦФГДЗУСО Київського району м. Одеси» ОСОБА_1 територіальній громаді міста Одеси завдана майнова шкода в сумі 1367100,00 грн, що у понад 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відноситься до тяжких наслідків, передбачених частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України.
Заявник посилається, що предметом вказаного позову є вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача коштів, завданих кримінальним правопорушенням у сумі 1367100,00 грн, та вважає, що обраний спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на майно і кошти, співвідноситься з предметом позову, а отже існує зв?язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вжиття судом такого заходу забезпечення позову буде спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.
Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 11 травня 2026 року в задоволенні заяви керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі № 947/18955/26 відмовив.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не зазначено якими рахунками володіє відповідач, банківські реквізити, статус цих рахунків, для уникнення накладення арешту на заробітну плату, пенсію, тощо. Заявником не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно, впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову про стягнення грошових коштів. В той же час, невиконання відповідачем зобов`язань з повернення боргу не є самостійною підставою для накладення арешту на його нерухоме майно в порядку вжиття заходів забезпечення позову. Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, співмірності і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що відсутні достатні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі керівник Київської окружної прокуратури м.Одеси просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11.05.2026 у справі №947/18955/26, якою відмовлено у забезпеченні позову до ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви прокурора про забезпечення позову до цього відповідача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув увагу, що предметом даної заяви прокурора про забезпечення позову є відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Посилається, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, оскільки відповідачка ОСОБА_1 добровільно не відшкодувала завдану шкоду, а сума заявлених позовних вимог є значною 1367100 грн. Після закриття кримінального провадження та залишення цивільного позову без розгляду відповідач не обмежений у праві розпорядження належним йому майном та коштами. За відсутності заходів забезпечення позову існує реальний ризик відчуження майна, зняття коштів з рахунків, переоформлення активів на третіх осіб або іншої недобросовісної зміни майнового стану відповідача, що може унеможливити або істотно утруднити реальне виконання рішення суду в разі задоволення позову. Водночас будь-які гарантії добровільного та належного виконання майбутнього рішення суду відповідачем відсутні.
Скаржник вважає, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Проте, суд безпідставно не вжив заходів забезпечення позову щодо ОСОБА_1 , не обмежив її право користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та майном, чим сприяв можливості в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на її рахунках, і воно нічим не обмежено, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.06.2026 року ОСОБА_1 роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі. КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси» роз`яснювалося право подати до Одеського апеляційного суду пояснення у письмовій формі.
Київська окружна прокуратура м.Одеси, Одеська міська рада копію ухвали про відкриття провадження отримали 04.06.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.
КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси» копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 04.06.2026 року та 26.05.2026 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 01.07.2026 року у відповідності п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11.05.2026 якою відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову по цивільній справі №947/18955/26, посилаючись на те, що стороною позивача не зазначено чіткої інформації про конкретні рахунки, що належать відповідачу, та у яких саме банківських та/або фінансових установах, що не дозволяє визначити на яких саме рахунках знаходяться кошти, на які позивач просить накласти арешт, що узгоджується з висновком Верховного Суду, який міститься у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18 (провадження № 61-5051св19) про те, що відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. Також заявником не конкретизовано об`єкти нерухомості, зареєстровані за відповідачем та їх вартість, з метою дотримання принципу співмірності.
Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, судову повістку повідомлення отримала 01.07.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Київська окружна прокуратура м.Одеси, Одеська міська рада, КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси» судові повістки-повідомлення отримали 25.06.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 судову повістку-повідомлення отримав 03.07.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Прокурор Алексанян С.Ж. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не зазначено якими рахунками володіє відповідач, банківські реквізити, статус цих рахунків, для уникнення накладення арешту на заробітну плату, пенсію, тощо. Заявником не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно, впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову про стягнення грошових коштів. В той же час, невиконання відповідачем зобов`язань з повернення боргу не є самостійною підставою для накладення арешту на його нерухоме майно в порядку вжиття заходів забезпечення позову. Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, співмірності і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що відсутні достатні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Так, позов забезпечується шляхом: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Апеляційний суд зауважує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «…під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Апеляційний суд зазначає, що за таких обставин, звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі №905/446/22.
З матеріалів справи вбачається, що у травні 2026 року керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Комунальна установа «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси». Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Одеської міської ради шкоду у розмірі 1367100,00 грн завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 367 КК України.
Тобто предметом судового розгляду в даній справи є вимога Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1367100,00 грн.
Позивач разом з позовною заявою в травня 2026 року звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що предметом вказаного позову є вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача коштів, завданих кримінальним правопорушенням у сумі 1367100,00 грн. Та вважає, що обраний спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на майно і кошти, співвідноситься з предметом позову, а отже існує зв?язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вжиття судом такого заходу забезпечення позову буде спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову. Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач майно чи необхідну суму грошових коштів.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, Верховний Суд у постанові від 11.12.2023 року у справі № 904/1934/23.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі №910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що: «під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14 серпня 2018 року у справі №916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20)».
У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року в справі №904/2357/20, від 17 серпня 2022 року в справі №361/3446/21 зазначено, що предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення коштів й виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов`язано із предметом позову.
У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі №915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі №923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.
Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Крім того, з врахуванням вимог законодавства про банки та банківську діяльність, така інформація не є у загальному доступі, становить банківську таємницю, відповідно не може бути надана заявником.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року в справі провадження №61-16635ав20, від 28 вересня 2023 року в справі №61-11439ав23, від 14 грудня 2023 року в справі №61-14128ав23, від 27 листопада 2024 року в справі №450/177/24.
Крім того, у свій постанові від 06.08.2025 року у справі № 759/22148/24 Верховний Суд вказав про можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог.
Таким чином, оскільки між сторонами існує спір щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Одеської міської ради шкоди у розмірі 1367100,00 грн завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 367 КК України, апеляційний суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, в межах ціни позову, а саме 1367100,00 грн.
Такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам, та сприятимуть запобіганню порушення прав позивача.
З врахуванням наведеного та практики Верховного Суду, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги щодо доцільності вжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та грошові кошти, належні відповідачу, в межах суми заявлених позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення. Тобто, можливість боржника розпоряджатися грошовими коштами обмежується лише на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Крім того, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення заборгованості (грошових коштів), мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Доказів неспівмірності застосування такого заходу забезпечення із розміром позовних вимог стороною відповідача не надано, а судом не встановлено.
Накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу як захід забезпечення позову не є обмеженням права користування майном та спрямоване виключно на запобігання зміні власника майна. Такий захід не позбавляє власника можливості володіти та користуватися майном, а лише обмежує його право розпорядження на певний час, до вирішення спору по суті.
Крім того, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 лютого 2022 року у справах № 644/3734/21, № 367/3628/21.
Отже, запропонований позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 в межах ціни позову, а саме 1367100,00 грн відповідатиме вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог та буде співмірним і не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що ухвалу суду слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про забезпечення позову у справі за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, в межах ціни позову, а саме 1367100,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу керівника Київської окружної прокуратури м.Одеси Рождественського Микити Вадимовича, задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 11 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про забезпечення позову у справі за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Комунальна установа «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси», задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, в межах ціни позову, а саме 1367100,00 грн.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред`явлення до виконання три роки.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Стягувач Одеська міська рада, ЄДРПОУ 26597691, 65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1.
Боржник ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 04 серпня 2026 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
М.В. Назарова