Номер провадження: 22-ц/813/5491/26
Справа № 523/22811/25
Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.
Доповідач Карташов О. Ю.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Христюк Юрій Георгійович
на рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 23 січня 2026 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою в якій просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки, ОСОБА_3 , яка з досягненням повноліття продовжує навчання, в розмірі 3000,00грн, щомісячно, до досягнення дочкою 23 річного віку. Позовні вимоги мотивовані тим, що дочка продовжує навчання у Одеському національному університеті ім. Мечникова І.І. на контрактній основі, на денній формі навчання, що не дає можливість працевлаштуватися дитині та отримувати самостійного заробітку. За твердженнями позивача вона оплачує навчання дитини, розмір якого щороку складає 39 998,0грн та несе додаткові витрати на придбання навчального матеріалу. Водночас відповідач працює та має можливість сплачувати аліменти на повнолітню дочку, втім такого не здійснює. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Пересипського районного суду міста Одеси від 23 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп., щомісячно, починаючи з 30.10.2025 року до закінчення навчання, а саме до 30.06.2028 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
В частині стягнення аліментів допущено негайне виконання рішення суду у межах платежу за один місяць.
Рішення суду вмотивовано тим, що батьки дитини зобов`язані нести витрати на утримання та виховання їх дітей в рівних частках, враховано, що повнолітня дочка сторін по справі перебуває на повному забезпечені матері, та приймаючи до уваги встановлений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб, що є мінімальною гарантією, а також часткового визнання відповідачем позовних вимог, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та доведеними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Христюк Ю.Г. подав апеляційну каргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання - задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача аліменти на навчання у розмірі 2000 гривень.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в процесі розгляду справи, відповідачем позовні вимоги були визнані частково, а саме в розмірі 2500 грн, проте в порушення судом першої інстанції норм процесуального права не було враховано долучені представником відповідача докази, а саме витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно позивача та копія адвокатського запиту стосовно майна позивача.
Стороною скаржника, акцентується увага на тому, що при задоволенні позову враховано, що той факт, що відповідач отримує дохід від оренди землі, проте не взято до уваги, що позивачка також отримувала та отримує дохід від оренди земельних ділянок, який значно більший ніж у відповідача.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
ОСОБА_1 скориставшись своїм правом, подала на апеляційну скаргу відзив, в якому вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Наголошує, що рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 23.01.2026 року є законним та обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду повністю відповідають обставинам справи.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , просила оскаржуване рішення залишити без змін.
Скаржник ОСОБА_2 та його адвокат Христюк Ю.Г. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за їх відсутності не заявляли.
Скаржник ОСОБА_2 повідомлений шляхом надсилання судової повістки засобами поштового зв`язку «Укрпошта», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R068092525728.
Адвокат Христюк Ю.Г. повідомлений, шляхом надсилання судової повістки до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Згідно із ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників які не з`явились.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі.
Під час шлюбу у них народилась дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюб між сторонами по справі розірваний рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17.11.2022р. (справа №523/4648/22).
Батьки дитини проживають окремо. Повнолітня дочка, ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю, перебуває на її утриманні.
З представленої довідки № 06.05.135 від 01.09.2024 р. та копії контракту № 035.041-1-170-2024 убачається, що ОСОБА_4 зарахована для навчання до Одеського національного університету ім. Мечникова І.І., є студенткою 1-го курсу, денної форми навчання (стаціонар), навчання відбувається за контрактом. Термін навчання з 01.09.2024р. По 30.06.2028 р.
Встановлення вказаних обставин вказує на доведеність того факту, що ОСОБА_4 після досягнення повноліття продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги.
За твердженням позивача вона працює вихователем у дитячому садку та додаткового щороку отримує дохід від оренди земельних ділянкою.
З наданих суду документів слідує, що ОСОБА_2 працює водієм автотранспортних засобів в ТОВ «Північ Транс» та щомісячно отримує дохід, зокрема за період з 01.2025р. по 05.2026р. отримав 23 426,0грн. заробітної плати. Інших даних про отримання доходу з червня 22025р. по теперішній час відповідачем суду не надано.
Окрім цього, згідно витребуваної судом інформації за клопотанням позивача, слідує, що ОСОБА_2 за 2024 р. отримав дохід від оренди земельної ділянки в розмірі 37 267,08грн та за 2025р. в розмірі 38 961,03 грн.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Аналогічний висновок по застосуванню ст. 199 СК України міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17.
З матеріалів справи вбачається, що спільна повнолітня дочка сторін ОСОБА_4 зарахована для навчання до Одеського національного університету ім. Мечникова І.І., є студенткою 1-го курсу, денної форми навчання (стаціонар), навчання відбувається за контрактом, у зв`язку з чим він потребує матеріальної допомоги від своїх батьків. Термін навчання з 01.09.2024 року по 30.06.2028 року.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden) від 27.11.1992, статус рішення - остаточне), і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Йогансен проти Норвегії» (Johansen. v. Norway) від 07.08.1996 року, статус рішення - остаточне).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття, виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №644/3610/16 (провадження №61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Встановленим є той факт, що у зв`язку з навчанням ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати батьки, в тому числі і відповідач.
В той же час відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, отримує щомісячно заробітну плату, а також має додатковий щорічний дохід від оренди земельної ділянки, тобто спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання доньки. Доказів, щодо інших дітей чи утриманців матеріали справи не містять, будь-яких доказів щодо суттєвих проблем зі здоров`ям суду ні до суду першої ні до апеляційної інстанції не надано. Також відповідачем не надано суду будь-яких доказів неналежного матеріального стану та неможливість надавати таку допомогу доньці, яка продовжує навчання.
Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Свою незгоду з ухваленим по справі рішенням відповідач обґрунтовує насамперед тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги той факт, що позивач теж отримує дохід від оренди земельної ділянки, який перевищує отриманий дохід від оренди відповідача, однак, як слушно зазначив суд першої інстанції, цей аргумент не має правового значення, виходячи з предмета та підстав заявленого позову.
Загалом, наведені в апеляційній скарзі доводи мають формальний характер і обмежуються лише цитуванням норм процесуального права, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Христюк Юрій Георгійович - залишити без задоволення.
Рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 23 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький