Номер провадження: 22-ц/813/5828/26
Справа № 511/2897/25
Головуючий у першій інстанції Гринчак С. І.
Доповідач Комлева О. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Жупинський Микола Андрійович, на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 лютого 2026 року, ухваленого під головуванням судді Гринчак С.І., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
У серпні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі за текстом - ТОВ «Кредит-Капітал») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 31.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4625513, згідно з умовами якого відповідач отримав 15000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму, проте відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.
02.07.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали договір відступлення права вимог № 73-МЛ, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4625513 від 31.03.2021.
Сума заборгованості Відповідача становить 65010 грн, відповідно до витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021. з яких:
прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 15000 грн.
прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 48960 грн.
прострочена заборгованість за комісією становить 1050 грн.
Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 20908852/837 від 15.07.2025.
Заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 26.02.2026 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Жупинський М.А., звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, стягнути з позивача понесені витрати на правову допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про відсутність доказів ініціювання відповідачем продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, а з вимогами щодо стягнення процентів за неправомірне користування кредитом відповідно до ст. 625 ЦК України позивач не звертався.
При цьому скаржником також стверджується, що позивачем до матеріалів справи не доучено доказів надання ТОВ «Мілоан» відповідачу згідно п. 1.1 договору грошових коштів у сумі 15000,0 грн у вигляді кредиту.
Також скаржником стверджується, що позичальником встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, у зв`язку із чим положення п. 1.5, 1.5. договору про надання споживчого кредиту від 31.03.2021 щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту є нікчемним, що узгоджується із висновками Верховного Суду.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Кредит-Капітал» зазначено про обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідно наявність підстав для їх задоволення, при цьому позивач у своїй вимогам не має наміру стягувати з відповідача штраф, санкції чи пеню, а лише тіло кредиту, прострочена заборгованість за відсотками та прострочену заборгованість за комісією, що є в межах чинного законодавства і не є порушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Однак оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає вказаний вимогам закону, з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені ТОВ «Кредит-Капітал» позовні вимоги є в повній мірі обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів частково не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Окрім того, відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 31.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 4625513, згідно умов якого кредитодавцем зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитному у встановлений п. 1.4 термін та виконати ніші зобов`язання в повному обсязі на умовах та в строки визначені даним договором. Сума кредиту згідно п. 1.2 договору становить 15000,0 грн.
Факт укладення договору скаржником не заперечується та в судовому порядку не спростовується.
Пунктом 2.1 договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
На підтвердження факту перерахування грошових коштів позивачем надано копію платіжного доручення № 42771968 від 31.03.2021 у розмірі 15000,0 грн (а.с. 14), із зазначенням номеру рахунку та картки, яку згідно наданого АТ «ПриватБанк» листа, направленого на адресу суду на виконання ухвали Роздільнянського районного суду Одеської області від 19.01.2026 із долученням виписки по рахунку, отримано ОСОБА_1 в АТ «ПриватБанк» (а.с. 94). Також АТ «ПриватБанк» надано виписку по вказаній банківській картці за період з 31.03.2021 по 28.01.2026, з якої вбачається здійснення перерахування відповідачу на вказану картку 31.03.2021 (дата операції відповідає зазначеній в платіжному дорученні) грошових коштів у розмірі 15000,0 грн із коментарем щодо призначення: виплата займ ОСОБА_2 (а.с. 108 зворот).
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Водночас, відповідно до пунктів 4,8, 5.5,5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254), передбачено, що у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій, призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з пунктами 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відповідно, виписка по рахунку може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 20.10.2020 року у справі № 456/3643/17, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14, від 17.12.2020 року у справі № 278/2177/15.
Разом з тим, з наданої виписки вбачається користування відповідачем наданими кредитними коштами.
З підстав викладеного, доводи апеляційної скарги в даній частині, а саме щодо неотримання кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині здійснення нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 1.3 договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів з 31.03.2021 (строк кредитування) Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 30.04.2021.
Тобто, сторонами в укладеному договорі про споживчий кредит № 4625513 обумовлено строк кредитування та кінцеву дату повернення кредиту, що становить 30 днів.
Відповідно до п. 1.3 продовження строку кредитування може відбуватись на пільгових та стандартних (базових) умовах.
Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строку кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті товариства. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості за кредитом (п. 2.3.1.1).
Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитним коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів (п. 2.3.1.2).
Разом з тим, з наявних матеріалів справи та безпосередньо долученої виписки по рахунку ОСОБА_1 не вбачається вчинення останнім дій, визначених п. 1.3 для продовження визначеного строку кредитування, з огляду на що твердження суду першої інстанції щодо продовження такого є помилковими.
Разом з тим, п. 7.1 договору визначено, що строк дії вказаного договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїм зобов`язань. Сторони домовилась, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п. 1.4 договору, згідно якого термін повернення - 30.04.2021.
За положеннями п. 7.2 договору усі зміни та доповнення до цього договору вчиняються у будь-якій формі не забороненій законодавством та набувають чинності за умови, що згода позичальника викладена у відповідний спосіб (за допомогою застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором та/або виконання дій, що вимагає товариство, зокрема згідно розділу 5, 6 Правил) та/або у зв`язку з настанням відкладальної (их) обставин (и), корім змін до Правил, до яких приєднується позичальник у випадку внесення будь-яких змін у цей договір, що потребуються його згоди або підпису з використання одноразового ідентифікатора або у зв`язку із настанням відкладальної (их) обставин (и), тощо.
Відомостей щодо внесення кредитодавцем та погодження позичальником змін чи доповнення до укладеного договору про споживчий кредит № 4625513 від 31.03.2021, в тому числі й щодо обумовленого сторонами строку кредитування, матеріали справи не містять.
Відповідно, з викладеного вбачається здійснення ТОВ «Мілоан» нарахування відповідачу відсотків за користування кредитними коштами поза межами обумовленого сторонами строку кредитування, що в свою чергу не враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Разом з тим, п. 1.5.2 договору визначено, що проценти за користування кредитом становлять 3960,0 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 7). До укладеного між сторонами договору про споживчий кредиту також долучено обумовлений сторонами графік платежів, згідно якого розмір кредиту становить 15000,0 грн та розмір відсотків - 3960,0 грн (а.с. 11).
Доказів на підтвердження повернення отриманих кредитних коштів та обумовленого сторонами розміру відсотків за користування такими відповідачем на адресу суду не надано та наявність такої останнім не спростована, а тому, враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» становить 18960,0 грн, яка складається з тіла кредиту - 15000,0 грн та відсотків - 3960,0 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині нарахування комісії за оформлення кредиту у розмірі 1050,0 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.
Відповідно, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, за наведених обставин справи, колегія суддів вважає неправомірним стягнення банком коштів за надання банківських послуг, а саме щодо стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1050,0 грн та її віднесення позивачем до розміру заборгованості за кредитним договором. Однак наведені обставини не враховано судом першої інстанції під ухвалення оскаржуваного рішення, з огляду на заявлений розмір заборгованості за відсотками не підлягає стягненню.
Таким чином, з огляду на викладене в своїй сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , змінивши визначений судом першої інстанції розмір заборгованості з 65010,0 грн на 18960,0 грн.
Окрім того, апеляційна скарга також містить вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6000,0 грн.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Європейський суд з прав людини також підкреслює, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв: реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Скаржником на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у визначеному в апеляційній скарзі розмірі надано: копію договору про надання правничої допомоги № 12/03-26 від 12.03.2026; акт прийняття-передачі виконаних робіт до договору, згідно якого надано наступні послуги: складання та подання до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 26.02.2026 у справі № 511/2897/25 та згідно якого сторонами обумовлено розмір винагороди адвоката за наданні послуги - 6000,0 грн.
З огляду на викладене, зважаючи на часткове задоволення поданої відповідачем апеляційної скарги та зміну розміру задоволених позовних вимог, враховуючи положення ст.ст. 131, 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на користь відповідача за результати розгляду апеляційної скарги становить 4250,40 грн.
Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
За подання позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 16473 від 21.07.2025. Відповідно, судовий збір, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача з урахування розміру задоволених позовних вимог (29,16 % від заявлених позовних вимог) становить 706,37 грн.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується квитанцією № 4512-3885-4010-0376 від 20.03.2026. Відповідно, з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, судовий збір, що підлягає стягненню з ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на користь відповідача становить 2574,04 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З урахуванням висновків суду про наявність підстав для задоволення апеляційної скарг та зміни оскаржуваного рішення в частині розміру заборгованості (29,16 % від заявлених позовних вимог), судовий збір, що підлягає стягненню з ТОВ «ФК «Кредит Капітал» становить 1867,67 грн (2574,04 - 706,37).
З огляду на викладене, зважаючи на зміну розміру задоволених позовних вимог, враховуючи положення ст.ст. 131, 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача за результати розгляду справи становить 2332,80 грн.
Відповідно, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на користь відповідача становить 1917,60 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Жупинський Микола Андрійович - задовольнити частково.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 лютого 2026 року - змінити в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»(ЄДРПОУ 35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором в розмірі 18960 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 00 коп.
В іншій частині залишити без змін.
Стягнути з ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»(ЄДРПОУ 35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1867 (одна тисяча вісімсот шістдесят сім) грн 67 грн коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 1917 (одна тисяча дев`ятсот сімнадцять) грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 05 серпня 2026 року.
Головуючий О.С. Комлева
Судді М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік