Провадження № 2/537/2459/2026
Справа № 524/7096/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05.08.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді Маханькова О.В.,
за участю секретаря Туль О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчука в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
01.06.2026 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №5286415 від 31.01.2025 року у розмірі 38620,80 грн. (Тридцять вісім тисяч шістсот двадцять гривень 80 копiйок) та судові витрати на судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 31.01.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №5286415 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 10800,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 0,95% на день.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного банку України.
Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотними порушеннями умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
26.08.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу №01.02-33/25 за плату відступило, а ТОВ "СВЕА ФІНАНС" набуло право грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до додатку №1 (реєстру боржників) до договору факторингу №01.02-33/25 від 26.08.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5286415 складає 38620,80 грн.
Відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, в результаті чого станом на дату складання позовної заяви заборгованість становить 38620,80 грн, яка складається з заборгованості за сумою кредиту 10800,00 грн; заборгованості по відсотках 21340,80 грн; пеня, штраф 5400,00 грн, комісія 1080,00 грн.
У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вищезазначену заборгованість.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04.06.2026 року справу направлено до Крюківського суду м. Кременчука Полтавської області за підсудністю.
Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 09.07.2026 року - позов було залишено без руху.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.07.2026 цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача Паладич А.О. в позовній заяві просила розгляд справи провести без участі представника позивача, позов підтримує та просить його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином про причини не явки суду не повідомив.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відзиву на позов, заяву та будь-яких клопотань до суду від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд, відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі письмових матеріалів справи, оскільки відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи, він не повідомляв суд про причини неявки, ним не подано відзив, представник позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами по справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 21.01.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №5286415 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями.
Відповідно до п.1.2 Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10800,00 гривень. Строк кредиту 360 днів, згідно п.1.3 Договору.
Згідно п.1.4.1 договору, сторони погодили, що стандартна процента ставка становить 0,95% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Пунктом 1.5. Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.5.1. за стандартною ставкою 2639,62% річних.
Пунктом 1.6. Договору, визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.6.1.за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 48816,00 грн.
Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (п.2.1. договору).
Відповідач підписав вищезазначений електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 66187, цим самим погодився з умовами договору, що підтверджується п. 10 Договору.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування 31.01.2025 на картку № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту, в сумі 10800,00 грн, що підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» від 26.08.2025 вих. №20250826-2551.
Із копії розрахунку заборгованості за договором №5286415 від 31.01.2025 судом встановлено, що станом на 26.08.2025 ОСОБА_1 має заборгованість в загальному розмірі 38620,80 грн, яка складається з 10800,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 21340,80 грн - проценти за користування, 5400 грн штрафні санкції, 1080 грн комісії.
26.08.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-33/25, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) фактору, а фактор набуває права вимоги клієнта за договорами та сплачує клієнту за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
Згідно платіжної інструкції №10160 від 01.09.2025 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перерахувало ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» оплату фінансування згідно договору факторингу №01.02-33/25 від 26.08.2025.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №01.02-33/25 від 26.08.2025 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складала: 38620,80 грн, яка складається з 10800,00 грн сума основного боргу за кредитом, 21340,80 грн сума нарахованих процентів, 5400, 00 грн пеня, штрафи, 1080, 00 грн комісія.
ОСОБА_1 в порушення умов договору кредитні кошти не повернув, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором №5286415 від 31.01.2025 у розмірі 38620,80 грн.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За статтею 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем письмові докази свідчать, що 31.01.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір №5286415 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано 10800,00 грн кредиту, який перераховано на платіжну картку № НОМЕР_1 , вказану відповідачем, зі сплатою відсотків. Згодом права вимоги за даним кредитним договором перейшло від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «СВЕА ФІНАНС».
Відповідач підписав вищезазначені електронні договори шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, цим самим погодився з умовами кредитного договору, відповідно до ч.ч.6, 8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом ч.13 ст.11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Доказів, які б спростували цю заборгованість за кредитним договором, відповідачем не надано.
Разом з тим відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України внесеного ЗУ « Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан в Україні введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року на час розгляду справи не припинено, тому право нараховувати штрафні санкції відповідно до ст. 625 ЦК України та неустойку у позивача відсутнє.
Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачено сплату позичальником комісії за надання коштів.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.
Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд встановив, що кредитний договір №5286415 від 31.01.2025 не містить конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитів, що надаються відповідачу, та за які банком встановлена комісія. Також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного договору.
Тому положення договору щодо обов`язку позичальника вносити плату за обслуговування кредитної заборгованості (комісію) - є нікчемними.
Таким чином, позивачу необхідно відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 1080,00 грн.
Таким чином, з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС" підлягає стягненню лише заборгованість за сумою кредиту у розмірі 10800,00 грн та заборгованість по відсотках в розмірі 21340,80 грн, що разом становить 32140,80 грн.
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС» задоволено частково, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2215,68 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) заборгованість за договором №5286415 від 31.01.2025 в розмірі 32140 грн 80 коп., яка складається із заборгованості за сумою кредиту у розмірі 10800,00 грн, заборгованості по відсотках в розмірі 21340,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) судовий збір в сумі 2215 грн 68 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Маханьков О.В.