ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
06.08.2026 Справа №910/8635/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство по виробництву продуктів харчування та переробці сільськогосподарської продукції «Анадольпродукт» (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 37в, кв. 92) до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14) про стягнення 194387682,96 грн
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство по виробництву продуктів харчування та переробці сільськогосподарської продукції «Анадольпродукт» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (далі - відповідач) про стягнення 194387682,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок воєнної агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Донецька обл., Волноваський р-н, с-ще Ольгинка, де позивач здійснював сільськогосподарську діяльність, було знищено/пошкоджено в тому числі і нерухоме майно (складські приміщення, будівлі та ангари підприємства, мехмайстерні, споруди), у зв`язку з чим останнім заявлено до стягнення матеріальну шкоду та упущену вигоду в розмірі 194387682,96 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що заява не підсудна Господарському суду міста Києва і підлягає передачі на розгляд Господарського суду Донецької області з наступних підстав.
Приписи статті 125 Конституції України передбачають, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).
Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За загальним правилом, за приписами частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Стаття 30 Господарського процесуального кодексу України визначає порядок розгляду справ за виключною підсудністю, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом статті 30 ГПК України, визначає суд, яким має бути розглянуто справу.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19.
Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №905/1566/17.
Виходячи із комплексного аналізу положень статей 30, 31 Господарського процесуального кодексу України, суди не можуть допускати випадків будь-яких спорів щодо підсудності, оскільки Господарським процесуальним кодексом України чітко визначено категорії спорів, які повинні розглядатися тільки за виключною підсудністю.
Так, частина 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлює виключну підсудність спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
При цьому, словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
Відтак, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 та від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, оскільки спір у даній справі виник у зв`язку із завданими збитками внаслідок повного/часткового знищення нерухомого майна, суд, з урахуванням приписів частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що вказаний спір має вирішуватись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням спірного майна.
Отже, дана позовна заява не підсудна Господарському суду міста Києва, відтак наявні підстави для передачі справи за виключною підсудністю до Господарського суду Донецької області.
У відповідності до вимог статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (ч. 1 ст. 31 ГПК України).
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ГПК України).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що матеріали позовної заяви №910/8635/26 підлягають передачі за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.
Керуючись статтями 27, 29, 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Матеріали позовної заяви №910/8635/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство по виробництву продуктів харчування та переробці сільськогосподарської продукції «Анадольпродукт» до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 194387682,96 грн передати за підсудністю до Господарського суду Донецької області (61022, Харківська обл., м. Харків, просп. Науки, буд. 5).
Ухвала набирає законної сили 06.08.2026 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Суддя Т.В. Васильченко