Судові рішення

Рішення № 138786156 у справі № 644/9955/25 від 05.08.2026

Рішення від 05.08.2026 у цивільній справі № 644/9955/25 (категорія «Про позбавлення батьківських прав»). Суд: Індустріальний районний суд міста Харкова, суддя Паляничко Д. Г.

Справа№ 644/9955/25
СудІндустріальний районний суд міста Харкова
СуддяПаляничко Д. Г.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро позбавлення батьківських прав
Дата ухвалення05.08.2026
Надійшло до реєстру06.08.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/138786156

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

Суддя Паляничко Д. Г.

Справа № 644/9955/25

Провадження № 2/644/355/26

05.08.2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Паляничко Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Книшенко А.С.,

одноособово, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 2а приміщення Індустріального районного суду м. Харкова у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа Орган опіки та піклування Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (63601, Харківська обл., Шевченківський р-н, с-ще Шевченкове, вул. Василя Стуса, б. 2, ЄДРПОУ 4509870) про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад:

1.1. позиції позивача

22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 /позивачка) звернулась до Індустріального районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі за текстом - ОСОБА_2 /відповідач), предметом якої є: позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що під час спільного проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у них народилося двоє спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 10.1.02025, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 21.09.2013. Діти повністю знаходяться на утриманні позивачки та її нинішнього чоловіка ОСОБА_5 , з яким зареєстровано шлюб 09.07.2016.

Відповідач з дітьми спільно не проживає з 2013 року, не утримує їх, не цікавиться їх життям, надав письмову згоду на позбавлення його батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до органу опіки та піклування Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, що є підставою у позбавленні до ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його неповнолітніх дітей ОСОБА_6 .

1.2.заперечень відповідача

Відповідач Максименко О.В. пропозицію Індустріального районного суду м. Харкова, викладену в ухвалі від 03.11.2025 щодо подання відзиву на позов не використав, не скористався процесуальним правом спростувати наведені позивачем аргументи та доводи у позовній заяві.

2. заяви, клопотання

25.11.2025, 18.12.2025, 24.02.2026, 24.03.2026, 20.04.2026, 01.06.2026, 06.07.2026 на електронну пошту Індустріального районного суду м. Харкова від представника органу опіки та піклування Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області - начальника селищної військової адміністрації Старікова С. надійшло клопотання про проведення розгляду цивільної справи за відсутності їх представника, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 48-50, 67-70, 84-87, 104-106, 118-120, 135-138, 154-156).

26.11.2025 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» від адвоката Томчука Дениса Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на підставі ордеру серії АХ № 1298211 від 20.10.2025, надійшла заява про вступ до справи в якості представника позивачки (а.с.53-54).

26.11.2025 через систему «Електронний суд» на адресу Індустріального районного суду м. Харкова від представника позивачки - адвоката Томчука Д.С. надійшла заява про долучення до матеріалів справи відповідь Комунального НП «Шевченківський ЦПМСД» Шевченківської селищної ради від 20.01.2025 за №55 та відповідь Гетьманівського ліцею Шевченківської селищної ради від 03.01.2025 за №03 (а.с. 55-58).

26.11.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від адвоката Томчука Дениса Сергійовича про розгляд справи у режимі відеоконференції (а.с. 59-60).

19.12.2025, 29.01.2026 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивачки - адвоката Томчука Д.С. про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, позов підтримують у повному обсязі та просять його задовільнити, проти винесення заочного рішення не заперечують (а.с. 64-65, 77-78, 157-158, 171,172).

Інших заяв та клопотань, пов`язаних з розглядом справи, від учасників справи до суду не надходило.

3.інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 22.10.2025 справа № 644/9955/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 43).

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 29.10.2025 судом отримано відповідь начальника Шевченківської селищної військової адміністрації Старікова С. № 02-58/2349 від 28.10.2025, згідно з якою місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Вищої ради правосуддя № 399/0/15-23 від 20.04.2023, з 01.05.2023 змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема Шевченківського районного суду Харківської області та Дворічанського районного суду Харківської області на Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Відповідно до Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», найменування Орджонікідзевського районного суду міста Харкова змінене на Індустріальний районний суд міста Харкова.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 03.11.2025 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі № 644/9955/25 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 44-45).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 29.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 79-80).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 01.06.2026 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Томчука Д.С. про проведення судового розгляду справи за його участі у режимі відеоконференції поза межами суду з власних технічних засобів.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Томчук Д.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечували, та просили суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у судовому засіданні пояснила суду, що не бажає спілкуватись зі своїм батьком ОСОБА_7 , оскільки він не цікавиться її життям, телефонує тільки на день народження, і лише після нагадування про це матір`ю, не сплачує аліменти, не допомагає фінансово, у зв`язку з цим, мати змушена до нього телефонувати та просити кошти.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у судовому засіданні повідомив суду, що не знає хто такий ОСОБА_8 , заразом пояснив суду, що спільно проживає з матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , який з ним проводить вільний час, займається та якого він називає батьком.

Представник органу опіки та піклування Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області і у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, матеріали справи містять заяву, у якій він просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечує, а також не заперечує щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення (а.с. 155-156).

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, жодних пояснень чи заперечень, заяв по суті позовної заяви до суду не надходило, про час та дачу призначення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України судові повістки відповідачу ОСОБА_2 про виклик у судові засідання призначені на 25.112025, 19.12.2025, 29.01.2026, 24.02.2026, 24.03.2026, 20.04.2026, 01.06.2026, 07.07.2026, 29.07.2026 надсилалася судом за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з інформацією зазначеною у відповіді начальника Шевченківської селищної військової адміністрації Старікова С. № 02-58/2349 від 28.10.2025.

Рекомендовані повідомлення про виклик ОСОБА_2 на 25.11.2025, 29.01.2026, 24.03.2026, 20.04.2026, 01.06.2026, 07.07.2026 повернулися до суду як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 71, 83, 102-103, 116-117, 132-133, 145-146), що є належним повідомленням згідно вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, в тому числі, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09.08.12019 у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

Рекомендоване повідомлення про виклик ОСОБА_2 на 24.02.2026 повернулося до суду, як неотримане відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 124-125), що є належним повідомленням згідно вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.

Дотримуючись ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд бере до уваги правовий висновок сформований у постанові Касаційний цивільний суд Верховного Суду № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Верховним Судом у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 висвітлено правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Заразом, відповідач повідомлявся про виклики у судові засідання на 25.11.2025, 19.12.2025, 29.01.2026, 20.04.2026, 01.06.2026, 07.07.2026, 29.07.2026 також і через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, розміщені 03.11.2025, 27.11.2025, 27.03.2026, 21.04.2026, 03.06.2026, 14.07.2026 (а.с. 47, 52, 108, 123, 144, 167) за посиланням http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/, відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України.

За приписами ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, враховуючи вказане вище, відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, до суду відзиву на позовну заяву не надав, жодних заяв та клопотань до суду не надходило.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (ст. 1 ЦПК, ст. 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 918/539/16.

З огляду на те, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд врахувавши обставини справи, за згодою позивачки та її представника, а також з урахуванням думки третьої особи, дійшов переконання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 , оскільки його відсутність не перешкоджає вирішенню справи по суті на підставі наявних у справі доказів, отже згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

З урахуванням зазначеного, протокольною ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 29.07.2026 (а.с. 178), зі згоди позивачки та її представника (а.с. 157, 171, 172), а також з урахуванням думки третьої особи (а.с. 155-156), прийнято рішення про заочний розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про позбавлення батьківських прав стосовно ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 .

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Судом установлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 21.09.2013 складено відповідний актовий запис № 5, батьками ОСОБА_4 є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданого 21.09.2013 Виконавчим комітетом Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області, серії НОМЕР_5 (а.с. 13).

Згідно з довідкою від 15.03.2023 № 6325-7001738707 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактичне місце проживання/перебування останнього за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 15).

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 10.10.2012 складено відповідний актовий запис № 7, батьками ОСОБА_4 є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданого 10.10.2012 Гетьманівською сільською радою Шевченківського району Харківської області, серії НОМЕР_3 (а.с. 16).

Згідно з довідкою від 15.03.2023 № 6325-7001738716 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактичне місце проживання/перебування останньої за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 18).

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 23.10.2017 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання дітей аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 715,00 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 08.09.2017 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 19-21).

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 14.12.2021 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , неустойку (пеню) по аліментам в сумі 30 443,58 грн (а.с. 22-27).

Згідно з висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 23.01.2025 № 02-18/152, наданого Шевченківською селищною радою, орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 28-30).

Відповідно до акту обстеження про підтвердження факту проживання особи без реєстрації від грудня 2024 року, ОСОБА_1 , 1993 року народження, ОСОБА_5 , 1990 року народження, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дійсно фактично проживають за адресою: АДРЕСА_3 . Жінка взяла шлюб з ОСОБА_5 у липні 2016 року (а.с. 33) та з того часу ОСОБА_13 виховує та піклується про дітей як про рідних. Багатодітна родина ОСОБА_14 виховує і утримує 4-х дітей (а.с. 34-35), розподілу дітей не має, старші діти ОСОБА_15 називають татом, люблять його та поважають. Жінка почала процес позбавлення батьківських прав батька старших дітей. Діти бажають, щоб їх батьком був ОСОБА_5 (а.с. 31-32).

Суд установив, що між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано шлюб 09.07.2016 Шевченківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 38, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 від 08.09.2017. Після державної реєстрації шлюбу прізвища чоловіка та дружини - « ОСОБА_14 » / « ОСОБА_14 » (а.с. 33).

Згідно з довідкою від 15.03.2023 № 6325-7001738670 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичне місце проживання/перебування останньої за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 12).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_7 , виданого 12.01.2021 Управлінням соціального захисту населення Шевченківської райдержадміністрації, мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_5 є багатодітною сім`єю, діти: ОСОБА_3 , 2012 року народження, ОСОБА_4 , 2013 року народження, ОСОБА_11 , 2018 року народження, ОСОБА_12 , 2022 року народження (а.с. 34-35).

Згідно зі змісту заяви ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка посвідчена приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області, зареєстровано в реєстрі № 3234 від 16.12.2024, останній перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою вони виховують та мають на утриманні чотирьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 36).

З листа Комунального закладу «Гетьманівський ліцей Шевченківської селищної ради» від 03.01.2025 № 03 вбачається, що малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчаються у 6 класі Гетьманівського ліцею з 2022 року. До навчального закладу їх влаштувала їх мати - ОСОБА_1 , та постійно підтримує зв`язок з класним керівником, регулярно відвідує батьківські он-лайн збори і приймає активну участь у вирішенні шкільних та позакласних питань. Протягом всього періоду навчання, батько ОСОБА_2 , жодного разу не виходив на контакт з класним керівником, не цікавився справами дітей (а.с. 57).

За інформацією з листа Комунального некомерційного підприємства «Шевченківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Шевченківської селищної ради від 20.01.2025 № 55, судом установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкають разом з матір`ю ОСОБА_1 та вітчимом ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 . Декларації укладені з сімейним лікарем ОСОБА_16 , на прийом дітей супроводжують матір ОСОБА_1 або вітчим (а.с. 58).

Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов переконання про відсутність необхідності досліджувати кожен доказ наданий сторонами, а також у надання відповіді на кожен аргумент сторін, що узгоджується з правовою позицією висвітленою у параграфі 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» № 63566/00 від 18 липня 2006 року, оскільки судом досліджені усі основні обставини та докази, які є важливими для прийняття обґрунтованого судового рішення по суті цієї справи, що не зобов`язує суд надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

За приписами абз. 9 п. 8 Постанови «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» № 866 від 24.09.2028 якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов`язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у рішенні по справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Статтею 141 СК України передбачено, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК України).

Згідно з ч. 3 ст. 166 ЦПК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно з вимогами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 цієї статті).

Частинами 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У ст. 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 СК України, якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ч. 5 ст. 150 СК України).

Обов`язок по захисту прав й інтересів дитини також покладається законом на патронатного вихователя, який вправі без спеціальних на те повноважень висунути відповідні вимоги до батьків (ч. 1 п. 3 ст. 255 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

За приписами ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1, 2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).(ч. 1, 2, 3 ст.89 ЦПК України).

6.Висновки суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Вирішуючи цей спір, суд бере до уваги, що слід насамперед виходити із інтересів дитини, при цьому, суд звертає увагу, що позбавлення батьківських прав має тимчасовий характер. У випадку, коли будуть відсутні підстави, які слугували для прийняття судом рішення про позбавлення батьківських прав мати чи батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право їх поновити лише в судовому порядку (ч. 4 ст. 169 Сімейного кодексу України).

Суд бере до уваги, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є спільними дітьми позивачки та відповідача, які не перебували у зареєстровані шлюбі, заразом, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 від 10.10.2012 (а.с. 16) та серії НОМЕР_4 від 21.09.2013 (а.с. 13) відповідно, де батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_17 є: батько - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_10 .

Судом враховано, що наразі позивачка перебуває у шлюбі, який укладено нею - ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 від 08.09.2017,та після державної реєстрації шлюбу прізвища чоловіка та дружини - « ОСОБА_14 » / « ОСОБА_14 » (а.с. 33).

Окрім цього, суд бере до уваги, що нині позивачка та діти спільно проживають та зареєстровані як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 12, 15, 18), разом з ОСОБА_5 , який виховує та піклується про дітей як про рідних, що підтверджується актом обстеження про підтвердження факту проживання особи без реєстрації від грудня 2024 року Шевченківської селищної ради Куп`янського району Харківської області (а.с. 31).

Судом враховано, що багатодітна родина ОСОБА_14 виховує і утримує 4-х дітей, розподілу між якими не має, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 називають татом, люблять його та поважають, що підтверджується також актом обстеження про підтвердження факту проживання особи без реєстрації від грудня 2024 року Шевченківської селищної ради Куп`янського району Харківської області (а.с. 31) та посвідченням серії НОМЕР_7 , виданого 12.01.2021 Управлінням соціального захисту населення Шевченківської райдержадміністрації, згідно з якого мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_5 є багатодітною сім`єю, діти: ОСОБА_3 , 2012 року народження, ОСОБА_4 , 2013 року народження, ОСОБА_11 , 2018 року народження, ОСОБА_12 , 2022 року народження (а.с. 34-35).

Судом враховано пояснення позивачки, що відповідач з дітьми з 2013 року не підтримує постійний зв`язок, не утримує їх, не цікавиться їх життям, не відвідує освітні заклади, які відвідують діти, що підтверджується листом з КЗ «Гетьманівський ліцей Шевченківської селищної ради» від 03.01.2025 № 03, з якого вбачається, що починаючи з 2022 року батько ОСОБА_2 , жодного разу не виходив на контакт з класним керівником, не цікавився справами дітей (а.с. 67), не бере участь у лікуванні дітей та їх медичному супроводі, що підтверджується листом КНП «Шевченківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Шевченківської селищної ради від 20.01.2025 № 55, з яких судом установлено, що декларації укладені з сімейним лікарем ОСОБА_16 , на прийом дітей супроводжують матір ОСОБА_1 або вітчим (а.с. 58).

Окрім цього, суд бере до уваги, що відповідач надав до органу опіки та піклування Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області письмову згоду на позбавлення його батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що відображено у висновку органу опіки та піклування Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 23.01.2025 № 02-18/152 (а.с. 30).

Суд бере до уваги, що матеріали справи не містять будь-яких даних про наявність поважних причин, з яких відповідач не має можливості виконувати свої батьківські обов`язки, зокрема із сплати аліментів на дітей, чи не має змоги брати участь у вихованні малолітніх доньки та сина, що на переконання суду свідчить про ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків як батька, оскільки має місце несплата аліментів, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 23.10.2017, яким стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 , на утримання дітей аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі по 715,00 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 08.09.2017 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 19-21), а також рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 14.12.2021, на підставі якого стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) по аліментам у сумі 30 443,58 грн (а.с. 22-27),також на переконання суду має місце відсутність батьківського піклування про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, що підтверджується листом КЗ «Гетьманівський ліцей Шевченківської селищної ради» від 03.01.2025 № 03, (а.с. 67), а також висновком про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 23.01.2025 № 02-18/152 (а.с. 30), наданого Органом опіки та піклування Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, з якого вбачається за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав (а.с. 28-30).

Окрім іншого, судом враховано, що ОСОБА_2 не забезпечує необхідного медичного догляду, лікування дитини, що також підтверджується листом КНП «Шевченківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Шевченківської селищної ради від 20.01.2025 № 55 (а.с. 58).

Зазначене вище, на переконання суду, свідчать про наявність підстав, передбачених ст. 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, з огляду на його свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання своїх малолітніх дітей, оскільки відповідач байдужий до життя, здоров`я та розвитку своїх доньки та сина, не зустрічається з ними, не цікавиться їх життям, матеріальної допомоги не надає, тривалий час без поважних причин ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, що підтвердив, власноручно надавши до органу опіки та піклування письмову заяву на позбавлення його батьківських прав (а.с. 30).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки дії відповідача підтверджують відсутність намірів та бажання брати участь у житті дітей та у їх вихованні, що свідчить про ухиляння відповідача від виконання своїх обов`язків по належному вихованню та утриманню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що відповідатиме насамперед інтересам дітей, які не отримують будь-якої допомоги від батька і фактично позбавлені його батьківського піклування.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,з 2016 року фактично проживає у сім`ї, де функцію батька виконує ОСОБА_5 , якого діти сприймають як свого батька, оскільки вітчим піклується про них, забезпечує необхідні умови для проживання, зокрема приділяє належну увагу вихованню, що підтверджується матеріалами справи. Сформована стабільна сімейна система, що складається з матері, вітчима та 4-х дітей, яка сприймається ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,як повна сім`я та безпечне середовище, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_7 , виданим 12.01.2021 Управлінням соціального захисту населення Шевченківської райдержадміністрації (а.с. 34-35), та висновком Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської областіпро доцільність позбавлення батьківських прав від 23.01.2025 № 02-18/152 (а.с. 30).

З урахуванням фактичних обставин життя діти мають постійне місце проживання, сформовані родинні зв`язки та щоденну взаємодію з ОСОБА_1 та ОСОБА_19 , тому сприймають своєю сім`єю позивачку та вітчима, з якими проживають однією сім`єю та перебувають у сталих сімейних відносинах, оскільки саме позивачка та відучим забезпечують дітям стабільне, безпечне та сприятливе для розвитку середовище, здійснюють повсякденний догляд, піклуються про стан здоров`я, навчання, фізичний, моральний та емоційний розвиток, надають постійну увагу, турботу, підтримку та виховання, що сприяє розвитку та укріплення у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тісного емоційного контакту з вітчимом та матір`ю, а також формує у них відчуття захищеності та довіри.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд розглянув правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано ст. 8 Конвенції. З іншої сторони, судом також досліджено питання щодо забезпечення прав дитини, зокрема й щодо не розлучення її з батьком і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (ст. 1, 9 Конвенції).

Беручи до уваги пояснення малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_20 , аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд зважив на те, що не позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 може мати негативний вплив на свідомість дітей, оскільки виникнуть протиріччя між обставинами життя та рішенням суду, за яких фактично функцію батька виконує ОСОБА_5 , а не ОСОБА_2 , який і має формальний статус батька, заразом не виконуючи жодного обов`язку стосовно своїх дітей, передбаченого чинним законодавством України, що протирічитиме захисту прав дітей, їх праву на піклування та свободі вибору своїх батьків.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Під час розгляд справи, суд дійшов висновку, про наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою забезпечення їх належного фізичного, духовного та морального розвитку.

Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23.10.2024 в справі № 464/2040/23, від 06.03.2024 в справі № 317/2256/22, від 09.06.20236 в справі № 591/6037/21, від 22.01.2025 в справі № 333/8983/23).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зауважував, коли є рішення судів, що набрало законної сили, за первинним зверненням про відмову у позбавленні батьківських прав одного чи обох батьків з тих міркувань, що це є крайнім заходом впливу на нього, тоді в разі повторного звернення з таким позовом під час його розгляду інакшим є розподіл тягаря доведення між сторонами. Тож саме батьки дитини під час розгляду повторно поданого до нього позову про позбавлення його батьківських прав мають доводити зміну свого ставлення до участі у вихованні своєї дитини, заперечити і спростувати відповідними доказами факт нехтування ним своїми батьківськими обов`язками (постанова Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 149/2510/21, від 28.02.2024 у справі № 303/4697/22, від 07.06.2024 у справі № 740/3478/23, від 26.12.2024 у справі № 137/1411/23, від 15.01.2025 у справі № 760/16255/23, від 05.02.2025 у справі № 144/924/24, від 05.03.2025 у справі № 336/1230/23).

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов переконання, що за таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 265 ЦПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

7. Розподіл судових витрат

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позову ОСОБА_1 вбачається, що розрахунок судових витрат становить судовий збір у сумі 1211,20 грн.

За таких обставин, керуючись ч. 2 ст. 264 ЦПК України, яка регламентує, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України, суд дійшов переконання, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1, 2 ст.141 ЦПК).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028,00 гривень.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд бере до уваги, що під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджено квитанцією до платіжної інструкції від 17.10.2025 (а.с. 1).

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача розміру судового збору у сумі 1211,20 грн.

Отже, на підставі викладеного, керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок на користь ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Повне ім`я/найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання як ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа - Орган опіки та піклування Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, юридична адреса: 63601, Харківська обл., Шевченківський р-н, с-ще Шевченкове, вул. Василя Стуса, б. 2, ЄДРПОУ 4509870.

Суддя Д.Г. Паляничко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
01.06.2026 Ухвала № 137048814 Індустріальний районний суд міста Харкова
29.01.2026 Ухвала № 133688357 без тексту Індустріальний районний суд міста Харкова
03.11.2025 Ухвала № 131465823 без тексту Індустріальний районний суд міста Харкова