УХВАЛА
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 753/19895/24
провадження № 61-10242ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,
Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 січня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07 жовтня 2024 року № 195 щодо звільнення з 07 жовтня 2024 року працівника Збройних Сил України
ОСОБА_1 із займаної посади техніка-технолога 1-ї категорії проектно-технологічного відділу; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити
ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді, з якої її було звільнено; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 26 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав незаконним та скасував наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07 жовтня 2024 року № 195 щодо звільнення з
07 жовтня 2024 року працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 із займаної посади техніка-технолога 1-ї категорії проектно-технологічного відділу.
Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді, з якої її було звільнено, з 07 жовтня 2024 року.
Стягнув з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 125 232,06 грн (без утримання податку і інших обов`язкових платежів).
Стягнув з Військової частини НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3 432,48 грн.
Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та в частині стягнення присудженої виплати заробітної плати за один місяць вимушеного прогулу.
22 вересня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача про відшкодування судових витрат, відповідно до вимог якої він просив стягнути з Військової частини НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 5 000,00 грн, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у Дарницькому районному суді м. Києва.
Дарницький районний суд м. Києва додатковим рішенням від 07 січня 2026 року задовольнив клопотання про стягнення витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 5 000,00 грн.
Київський апеляційний суд постановою від 09 червня 2026 року змінив рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 січня 2026 року залишив без змін.
Стягнув з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 000 грн.
31 липня 2026 року Військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від
26 травня 2025 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 січня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2026 року в указаній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Положеннями частини першої статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.
Дарницький районний суд м. Києва ухвалою від 17 жовтня 2024 року визнав дану справу малозначною та призначив її до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Підстави вважати, що суд помилково відніс зазначену справу до категорії малозначних, відсутні. Крім того, заявник не мотивує наявність підстав для розгляду касаційної скарги вказаною обставиною.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так і для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Достатніх аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства, заявником не наведено.
Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права із зазначенням підстав касаційного оскарження є виконанням вимог щодо оформлення касаційної скарги відповідно до статей 389, 392 ЦПК України і не вказує на обставини, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та фактично підтверджує незгоду особи, яка її подала, з оскаржуваними судовими рішеннями.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, Військова частина НОМЕР_1 реалізувала своє право на апеляційний перегляд, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення ухвалені у малозначній справі, тому у відкритті касаційного провадження належить відмовити.
Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 січня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2026 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев