УХВАЛА
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 932/11454/25
провадження № 61-8954ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клещ Ольга Валентинівна, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 27 січня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 09 червня 2026 року у справі за позовом Кредитної спілки «Придніпров`я»
до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стрункіна Марина Михайлівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Решетняк Інна Сергіївна, про визнання недійсними правочинів,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року Кредитна спілка «Придніпров`я» (далі - КС «Придніпров`я»)
звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стрункіна М. М., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Решетняк І. С., про визнання недійсними правочинів.
У січні 2026 року КС «Придніпров`я» подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила:
заборонити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та будь яким іншим особам вчиняти будь-які дії з відчуження, оформлення, переоформлення та державної реєстрації, реєстраційних дій, пов`язаних з реєстрацією та перереєстрацією речових прав
на нерухоме майно, заборонити внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вчинення відчуження в примусовому порядку
(в тому числі, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записи про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством, в порядку виконавчого провадження, виконавчих написів та інших дій) щодо: квартири
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3019352012020, номер об`єкта в РПВН 25083455, власником якої
є ОСОБА_1 , розмір частки 1/1, інформація про державну реєстрацію іпотеки, іпотечний договір, серії та номер 574, виданий 26 лютого 2025 року, іпотекодержатель ОСОБА_2 , іпотекодавець ОСОБА_4 ;
заборонити державним реєстраторам та іншим особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3019352012020, номер об`єкта в РПВН 25083455, власником якої є ОСОБА_1 , розмір частки 1/1, інформація про державну реєстрацію іпотеки, іпотечний договір, серії та номер 574, виданий 26 лютого 2025 року, іпотекодержатель ОСОБА_2 , іпотекодавець ОСОБА_4 .
В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову зазначено, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Дніпра знаходиться цивільна справа
№ 932/11454/25 за позовом КС «Придніпров`я» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стрункіна М. М., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Решетняк І. С., про визнання недійсним договору дарування серії та номер 3617 від 07 жовтня 2024 року, визнання недійсним договору іпотеки від 26 лютого 2025 року № 574 та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, припинення іпотеки та обтяження. Натепер існує ризик переоформлення предмета спору - квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3019352012020, номер об`єкта в РПВН 25083455, власником якої є ОСОБА_1 , розмір частки 1/1, інформація про державну реєстрацію іпотеки, іпотечний договір, серії та номер 574, виданий 26 лютого 2025 року, іпотекодержатель ОСОБА_2 , іпотекодавець ОСОБА_4 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 27 січня 2026 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2026 року, заяву задоволено.
Заборонено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та будь яким іншим особам вчиняти будь-які дії з відчуження, оформлення, переоформлення та державної реєстрації, реєстраційних дій, пов`язаних з реєстрацією та перереєстрацією речових прав
на нерухоме майно, заборонити внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вчинення відчуження в примусовому порядку
(в тому числі, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записи про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством, в порядку виконавчого провадження, виконавчих написів та інших дій) щодо: квартири
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3019352012020, номер об`єкта в РПВН 25083455, власником якої
є ОСОБА_1 , розмір частки 1/1, інформація про державну реєстрацію іпотеки, іпотечний договір, серії та номер 574, виданий 26 лютого 2025 року, іпотекодержатель ОСОБА_2 , іпотекодавець ОСОБА_4 .
Заборонено державним реєстраторам та іншим особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3019352012020, номер об`єкта в РПВН 25083455, власником якої є ОСОБА_1 , розмір частки 1/1, інформація про державну реєстрацію іпотеки, іпотечний договір, серії та номер 574, виданий 26.02.2025, іпотекодержатель ОСОБА_2 , іпотекодавець ОСОБА_4 .
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову виходив з того, що враховуючи наявність спору між сторонами, предмет позову, обґрунтованість ризиків невиконання можливого рішення суду, виснував про задоволення заяви про забезпечення позову та про доцільність застосування заходу забезпечення позову у вигляді арешту та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноважених на проведення державної реєстрації.
03 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клещ О. В., через підсистему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 27 січня
2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2026 року
у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2026 року касаційну скаргу залишено
без руху та надано строк для усунення недоліків.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клещ О. В., недоліки касаційної скарги усунуто.
В уточненій редакції касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клещ О. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 27 січня
2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2026 року
і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що задоволення заяви про забезпечення позову щодо майна ОСОБА_1 є наслідком помилкового визначення його процесуального статусу як співвідповідача у справі. Оскільки між ним та позивачем відсутні які-небудь матеріально-правові відносини, а вимоги позивача стосуються виключно дійсності правочинів, укладених його матір`ю та батьком,
він є неналежним відповідачем за цим позовом. Застосування заходів забезпечення позову до майна особи, яка не може відповідати за пред`явленими вимогами, суперечить меті інституту забезпечення позову, яка полягає
у гарантуванні виконання рішення суду саме за рахунок належного відповідача,
а не довільно визначеної третьої особи.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий
за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно
до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першої статті 151 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод
та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя
й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача
від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів
з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом
до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків
від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками,
які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права
чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється
для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав
та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву
про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем
на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи,
які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі
№ 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду
в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь
у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення
чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи
та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов,
за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже,
при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать
про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними
й допустимими доказами».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 зазначено, що «під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову».
Врахувавши обґрунтованість ризиків невиконання можливого рішення суду,
та те, що вжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень відповідачу в його правах, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову. Обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову є цілком співмірним
із заявленими позовними вимогами, оскільки, між сторонами існує спір.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому,
що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахувавши обставини цієї справи, надавши оцінку доводам заяви позивача про забезпечення позову, правильно виснували, що відповідні заходи забезпечення позову стосуються предмета спору, відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, є співмірними із заявленими позовними вимогами, спрямовані на збереження існуючого стану речей до завершення розгляду цієї справи, а їх невжиття може зумовити те, що позивач не зможе відновити своє порушене право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Доводи касаційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстави для скасування судових рішень, які постановлені з додержанням норм процесуального права.
Також доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій про доцільність задоволення заяви про забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати
від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги
до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE,
№ 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE
v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить,
що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клещ Ольга Валентинівна,
на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 27 січня 2026 року
та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2026 року у справі
за позовом Кредитної спілки «Придніпров`я» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стрункіна Марина Михайлівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Решетняк Інна Сергіївна, про визнання недійсними правочинів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара