УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 466/1580/25
провадження № 61-9784ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шпунт Мар`ян Богданович, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення та зняття з реєстрації місця проживання особи,
особа, яка не брала участь у справі, - ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила виселити та зняти з реєстрації місця проживання
ОСОБА_3 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користування будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено. Знято з реєстрації місця проживання
ОСОБА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 . Виселено ОСОБА_3 з будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користування будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2025 року залишено без змін.
22 січня 2026 року, особа, яка не брала участь у справі - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова
від 28 квітня 2025 року у справі № 466/1580/25.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 червня 2026 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення та зняття з реєстрації місця проживання особи закрито.
Закриваючи апеляційне провадження, Львівський апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції у цій справі не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1
20 липня 2026 року через підсистему Електронний суд представник
ОСОБА_1 - адвокат Шпунт М. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 червня 2026 року
у справі № 466/1580/25.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд, порушивши норми процесуального права, неправомірно закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2025 року, оскільки ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , є матір`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначила, що відповідач ОСОБА_3 є членом сім`ї заявниці, на якого покладено обов`язок щодо утримання матері, що першочергово
є можливим завдяки спільному проживанню.
Вказує, що укладення договору дарування № 208 від 11 березня 2005 року про відчуження на користь позивача ОСОБА_2 будинку
АДРЕСА_1 , не є підставою для припинення права користування зазначеним будинком ОСОБА_3 , оскільки останній залишається членом сім`ї заявниці.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
У відповідності до частин першої, третьої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити
в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.
Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі
у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити
в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для них правові наслідки.
Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.
Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 вересня
2025 року у справі № 2-о-29/11(провадження № 61-11138св24).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 916/4093/21 (провадження № 12-69гс23)), постановах Верховного Суду
від 30 вересня 2020 року у справі № 175/1057/17, від 23 листопада 2020 року
у справі №826/3508/17, від 04 липня 2023 року у справі № 215/799/19, викладено висновок, про те, що рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо
в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав
і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою
з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Відповідно до частини другої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Системний аналіз наведених процесуальних норм права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Водночас якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не були підтверджені, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
Предметом позову у справі № 466/1580/25 є усунення перешкод
у користуванні житловим будинком шляхом виселення та зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 .
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 , який належить їй на підставі договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за № 208 від 11 березня
2015 року, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., що підтверджується копією цього договору та витягом
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 34748894 від 11 березня 2015 року.
Відповідно до відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб № 183104 від 31 січня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 8 осіб: ОСОБА_2 (позивачка); її батьки - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; її діти - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; її чоловік - ОСОБА_8 та її брат - ОСОБА_3 (відповідач).
У цій справі ОСОБА_1 , яка не брала участь у справі, вважала, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права та інтереси, оскільки вона була попередньою власницею будинку АДРЕСА_1 , оскаржуваним рішенням вирішено питання про виселення її сина ОСОБА_3 із зазначеного житлового будинку, у який він був заселений за її згодою як член сім`ї власника.
Однак, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня
2025 року не містить жодних суджень щодо прав, свобод, інтересів або обов`язків ОСОБА_1 у відповідних правовідносинах, вона не згадується як учасник правовідносин щодо яких вирішувався спір, і на неї не покладаються будь-які обов`язки, не обмежуються її права та не змінюється її правовий статус.
Встановивши, що оскаржуване судове рішення не встановлює, не змінює, не обмежує та не припиняє права, свободи, інтереси чи обов`язки ОСОБА_1 як особи, яка не була залучена до участі у справі, спір стосовно вказаної особи не вирішувався, мотивувальна частина рішення не містить суджень про її права та обов`язки у відповідних правовідносинах, а резолютивна частина рішення не містить прямої вказівки про права та обов`язки цієї особи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України це є підставою для закриття апеляційного провадження.
Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції діяв у межах своїх повноважень та у визначений процесуальним законом спосіб.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з мотивами рішення суду першої інстанції, яке не є предметом касаційного перегляду та до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Інші доводи касаційної скарги вже були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, додаткового правового аналізу не потребують та не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження не
є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не
є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження
Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про закриття апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення,у відкритті касаційного провадження на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 червня 2026 року необхідно відмовити.
Керуючись статтями 17, 18, 352, 362, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шпунт Мар`ян Богданович, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення та зняття з реєстрації місця проживання особи.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк