УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 504/2428/16-ц
провадження № 61-9839ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Костинчуком Василем Васильовичем, на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Дараган Ірина Миколаївна, реєстраційна служба Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області, про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та вселення,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Дараган І. М., реєстраційна служба Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області, про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та вселення.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня
2024 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Дараган І. М., реєстраційна служба Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області, про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та вселення.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області
від 12 квітня 2024 року у вищевказаній справі визнано неподаною та повернуто скаржнику.
Постановою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року залишено без змін.
24 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костинчук В. В. засобами поштового зв`язку уперше звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2026 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Костинчука В. В. про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Костинчука В. В. на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року визнано неподаною та повернуто заявнику (провадження № 61-4271ск26).
27 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костинчук В. В., повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року та клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костинчука В. В., на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року визнано неподаною та повернуто заявнику (провадження № 61-7392ск26).
22 липня 2026 року з пропуском строку на касаційне оскарження до Верховного Суду утретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Костинчуком В. В., на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року.
До касаційної скарги долучено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що обставини, які стали підставою для повернення касаційної скарги усунуто, до матеріалів справи додано відповідні докази майнового стану заявника.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Наведені особою, яка подала касаційну скаргу, підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки невиконання вимог ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги не є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження.
Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження, оскільки заявник має довести обставини, які перешкоджали йому виконати вимоги ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги при первісному та повторному зверненні до суду касаційної інстанції.
Наведені заявником обставини не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
При цьому Верховний Суд враховує, що заявник вже утретє звертається
до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення.
Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження, оскільки заявник має довести що перешкоджало виконати вимоги ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги при первісному зверненні до суду касаційної інстанції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Положення закону про те, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, установлених для цього, а у суду - обов`язку поновити такий строк у разі його пропуску, за відсутності поважних причин.
При цьому, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов`язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки Верховного Суду.
Отже особі, яка подала касаційну скаргу необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії чи навести інші підстави з відповідними доказами.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Заявник також просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке обґрунтовано тим, що розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу заявника. На підтвердження зазначеного надано: довідку про доходи за 2025 рік, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній
у частині першій цієї статті.
Згідно із частиною третьою статті 8 Закону України «Про судовий збір» при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Відповідно до частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Kreuz v. Poland («Креуз проти Польщі»), пункт 54), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Ураховуючи викладене, наведені у клопотанні обставини та додані на підтвердження докази дають підстави для висновку про скрутний майновий стан заявниці, оскільки розмір судового збору, який слід їй сплатити за подання касаційної скарги, перевищує 5% розміру її річного доходу за попередній календарний рік, тому клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Костинчуком Василем Васильовичем, на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець