УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 601/3285/25
провадження № 61-9791ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Профагротрейд»,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2026 року у складі судді Мочальської В. М., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2026 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Гірського Б. О., Костіва О. З.,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія») звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , Товариства
з обмеженою відповідальністю «Профагротрейд» (далі - ТОВ «Профагротрейд») про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2026 року, у задоволенні позову ТОВ «Західна агровиробнича компанія» відмовлено.
Стягнуто із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ТОВ «Профагро Трейд» 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У липні 2026 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2026 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2026 року, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судове рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржується в касаційному порядку лише в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, а в частині позовних вимог по суті спору - судові рішення не оскаржуються.
Як підставу касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2025 року у справі № 910/18250/16, від 18 липня 2026 року у справі № 910/3692/25, від 05 червня 2024 року у справі № 369/12718/20.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони
у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, власної ініціативи.
Наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, однак не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного суду від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22.
Такими критеріями є: дійсність витрат на правничу допомогу; їх необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (постанова Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі
№ 607/14338/19-ц).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що представником відповідачів адвокатом Іванько О. С. у відзиві на позовну заяву зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ «Профагротрейд» та
ОСОБА_3 понесли і які очікують понести в зв`язку із розглядом справи становить по 10 000,00 грн, які вказує як витрати на правничу допомогу.
Крім того, 07 березня 2026 року представник ТОВ «Профагротрейд» - адвокат Іванько О. С. подала до суду клопотання про долучення доказів, які підтверджують понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу. До даного клопотання долучено: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24 січня 2020 року серії ТР № 000213; копію ордера на надання правничої допомоги від 01 грудня 2025 року серії ВО № 1124173; договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 жовтня 2025 року № 67/25; Додаток від 17 листопада 2025 року № 61 до договору про надання правової допомоги від 01 жовтня 2025 року № 67/25; детальний опис робіт (наданих послуг) від 03 березня 2026 року за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 01 жовтня 2025 року № 67/25 від 01.10.2025 року та Додатком № 61 від 17 листопада 2025 року; Акт надання послуг від 03 березня 2026 року № 03-03/06; рахунок на оплату від 03 березня 2026 року № 03-03/06 на суму 10 000,00 грн; платіжну інструкцію від 05 березня 2026 року № 5987 на суму 10 000 грн.
11 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іванько О. С. подала до суду клопотання про долучення доказів, які підтверджують понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу. До даного клопотання було долучено: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24 січня 2020 року серії ТР № 000213; копію ордера на надання правничої допомоги від 01 грудня 2025 року серії ВО № 1124160; договір про надання правової допомоги від 06 листопада 2025 року № 94/25; Додаток від 19 листопада 2025 року № 1 до договору про надання правової допомоги від 06 листопада 2026 року № 94/25; детальний опис робіт (наданих послуг) від 06 березня 2026 року за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 06 листопада 2025 року № 94/25 та Додатком від 19 листопада 2025 року № 1; Акт надання послуг від 06 березня 2026 року № 06-03/05.
При цьому, зі змісту Актів надання послуг судами встановлено, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу в такому обсязі: ознайомлення та вивчення документів, наданих клієнтом, аналіз фактичних обставин справи, вивчення договорів оренди землі, вивчення чинної судової практики - 2 год - 2000 грн; підготовка справи до розгляду: формування доказів, консультування клієнта щодо обраного способу захисту прав та інтересів, розробка стратегії захисту клієнта - 2 год - 2000 грн; підготовка відзиву на позовну заяву про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, формування додатків та подання відзиву на позовну заяву до Кременецького районного суду Тернопільської області - 1 год - 6000 грн.
За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня
2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу
і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вірно врахував складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру та зменшив заявлений розмір витрат на правничу допомогу з 20 000,00 грн до 10 000,00 грн (по 5 000,00 грн на користь кожного).
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат у зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно зменшення розміру правничої допомоги, враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, а зводяться до незгоди заявників із наданою судами оцінкою доказам, проте, на підставі вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»).
Отже, зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень встановлено, що скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до такого висновку.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2026 року у складі судді Мочальської В. М., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Профагротрейд» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник