УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 185/2012/16-ц
провадження № 61-9990ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Зайцева А. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2026 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання та заміну сторони у виконавчому листі, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду із заявою, у якій просило видати дублікат виконавчого листа, поновити строк пред`явлення його до виконання та замінити стягувача на АТ «Сенс Банк» у виконавчому листі, виданому 09 січня 2019 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі № 185/2012/16-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2006 року № 210/7/670 в сумі 23 868,67 доларів США та судових витрат у розмірі 7 792,09 грн.
Заяву мотивувало тим, що виданий судом 09 січня 2019 року виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ПАТ «Укрсоцбанк» не пред`явило до примусового виконання, а вже 15 жовтня 2019 року затвердили передавальний акт, за яким внаслідок реорганізації цього банку шляхом приєднання, правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), яке в подальшому змінило назву на АТ «Сенс Банк».
Ухвалою від 25 грудня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області задовольнив заяву АТ «Сенс Банк». Замінив сторону стягувача у виконавчому листі, виданому 09 січня 2019 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі № 185/2012/16-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2006 року № 210/7/670 в сумі 23 868,67 доларів США та судових витрат у розмірі 7 792,09 грн. Видав АТ «Сенс Банк» дублікат виконавчого листа у справі № 185/2012/16-ц. Поновив АТ «Сенс Банк» строк пред`явлення виконавчого листа у справі № 185/2012/16-ц до виконання.
Постановою від 16 червня 2026 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року - без змін.
Задовольняючи заяву АТ «Сенс Банк», суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався тим, що виконавчий лист є втраченим, до примусового виконання не пред`являвся, а строк пред`явлення його до виконання пропущений з поважних причин.
26 липня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2026 року і передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов такого висновку.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 24 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, зміст пункту 24 частини першої статті 353 та пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що оскарження ухвал суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, після їх перегляду в апеляційному суді, у касаційному порядку не передбачено.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2026 року в частині поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, не підлягає касаційному оскарженню в силу вимог закону, то у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Щодо оскарження судових рішень в частині видачі дубліката виконавчого документа
Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, процесуальний закон визначає підставою для видачі дубліката виконавчого листа обов`язкове встановлення судом факту звернення з відповідною заявою в межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Відповідно до вимог частини третьої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Якщо строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив, або суд його поновив, то заява про видачу дубліката виконавчого листа, який втрачений, вважається поданою в межах встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19).
Отже, встановивши наявність підстав для поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання та вважаючи доведеним факт його втрати, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для видачі заявнику дубліката виконавчого листа.
Щодо оскарження судових рішень в частині заміни сторони у виконавчому документі
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Відповідно до положень статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, підставою для процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (пункти 29, 31)).
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.
Отже, звернення правонаступника кредитора із заявою про заміну стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заміна сторони виконавчого провадження, як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням від 22 серпня 2017 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області частково задовольнив позов ПАТ «Укрсоцбанк». Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 03 липня 2006 року № 210/7/670 станом на 17 серпня 2015 року в сумі 23 868,67 доларів США, а також судові витрати в сумі 7 792,09 грн.
На виконання цього рішення 09 січня 2019 року суд видав виконавчий лист № 185/2012/16-ц, якого стягувач не пред`явив до примусового виконання.
Рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року за № 5/2019 та рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» (протокол від 15 жовтня 2019 року № 4/2019) затверджений передавальний акт. Унаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк», правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.
26 листопада 2019 року Національний банк України погодив статут АТ «Альфа-Банк», за підпунктом 2 пункту 1.2 якого АТ «Альфа-Банк» є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань АТ «Укрсоцбанк» на підставі передавального акта.
03 грудня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесли запис за № 1068112[телефон приховано] про припинення АТ «Укрсоцбанк» та дані про юридичних осіб - правонаступників: повне найменування та місцезнаходження юридичних осіб-правонаступників, їх ідентифікаційні коди, а саме: АТ «Альфа-Банк» код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Велика Васильківська, 100.
30 листопада 2022 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстрували зміну назви банку АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
Поновивши строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання, врахувавши, що він не перебуває на примусовому виконанні, та встановивши, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання юридичної особи, яка є стягувачем за виконавчим документом, - АТ «Укрсоцбанк», правонаступником всіх прав і обов`язків останнього, зокрема й за кредитним договором від 03 липня 2006 року № 210/7/670, стало АТ «Сенс Банк», суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення заяви АТ «Сенс Банк» також в частині вимог про заміну сторони у виконавчому документі.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлених судами обставин правонаступництва АТ «Сенс Банк» прав і обов`язків АТ «Укрсоцбанк», а міркування заявника щодо відсутності підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не можуть бути взяті до уваги, оскільки судові рішення в цій частині не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги в частині видачі дубліката виконавчого документа і заміни сторони у виконавчому документі, остання в зазначеній частині є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішень судів попередніх інстанцій, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на це у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 щодо оскарження судових рішень в частині заміни сторони у виконавчому документі та видачі дубліката виконавчого документа належить відмовити на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України.
У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження у справі за заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання та заміну сторони у виконавчому листі, заінтересована особа - ОСОБА_1 , за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2026 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев