Справа № 490/2821/26
н\п 2-з/490/95/2026
УКРАЇНА
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА
вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08
e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши заяву від 04 серпня 2026 року про застосування додаткових заходів забезпечення позову подану ОСОБА_1 по цивільній справі №490/2821/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційни Банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційни Банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
04.08.2026 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування додаткових заходів забезпечення позову.
В даній заяві позивач, крім іншого, просить суд застосувати додаткові заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» до набрання законної сили рішенням суду здійснювати будь-які дії щодо нарахування, обліку, зміни розміру, збільшення чи формування будь-якої заборгованості за кредитним договором №SAMDNWFC0[телефон приховано] від 29 серпня 2018 року;
- заборони Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» передавати, оновлювати, змінювати, поширювати чи іншим способом повідомляти будь-яким бюро кредитних історій або будь-яким третім особам інформацію про наявність у позивача заборгованості за зазначеним кредитним договором до набрання законної сили рішенням суду;
- заборони ТОВ «Українське бюро кредитних історій», а також іншим бюро кредитних історій, які отримали відповідні відомості від АТ КБ «ПриватБанк», здійснювати обробку, оновлення, поширення, відображення або передачу інформації щодо зазначеної спірної заборгованості до набрання законної сили рішенням суду;
- зобов`язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» тимчасово відобразити інформацію щодо зазначеного кредитного договору як таку, що є предметом судового спору, до остаточного вирішення справи.
Позивач просить суд розглянути дану заяву під час підготовчого судового засідання, призначеного на 05 серпня 2026 року, без відкладення вирішення питання про забезпечення позову, оскільки кожен день невжиття заходів забезпечення призводить до продовження порушення прав позивача, ускладнює їх ефективне поновлення та створює ризик виникнення нових негативних правових наслідків, що відповідає критеріям частини другої статті 149 ЦПК України.
В обгрунтування вимог заяви позивач зазначає, що після постановлення ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2026 року та ухвалення постанови Миколаївського апеляційного суду від 27 липня 2026 року (повний текст складено 03 серпня 2026 року) обставини справи істотно змінилися. Відповідач АТ КБ «ПриватБанк» продовжує формувати, обліковувати та поширювати інформацію про заборгованість, яка, на думку позивача, відсутня після повного виконання рішення суду та закінчення виконавчого провадження. Кожен день відображення цієї інформації породжує нові негативні правові наслідки для позивача, зокрема: погіршення кредитної історії; поширення недостовірної інформації третім особам; формування нової штучної заборгованості; ризик виникнення нових вимог щодо її стягнення; неможливість повного поновлення порушеного права навіть у разі подальшого задоволення позову. Отже, небезпека порушення прав позивача не є гіпотетичною, а триваючою та безперервною. Саме для припинення такого триваючого порушення закон передбачає можливість застосування заходів забезпечення позову відповідно до статей 149-150 ЦПК України. У зв`язку з викладеним, з метою недопущення подальшого порушення прав Позивача, забезпечення ефективного судового захисту та запобігання ускладненню виконання можливого судового рішення, Позивач наполягає на застосуванні додаткових заходів забезпечення позову.
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному судді від 05.08.2026 року заяву передано судді Саламатіну О.В.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, судом встановлено таке.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Верховний Суд зауважує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).
Під час оцінки зазначеної співмірності, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року № 753/22860/17, провадження № 14-88цс20).
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина десята статті 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Разом з цим, звертаючись з заявою про застосування додаткових заходів забезпечення позову позивач не навів обґрунтованих підстав для забезпечення позову, тобто існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.
До того ж, обрані позивачем заходи забезпечення позову не є достатньо обґрунтованими, оскільки відсутній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Крім того, не встановлено обставин, які б підтверджували, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач не навів переконливих мотивів, що є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
З урахуванням наведеного вище, суд не вбачає підстав для забезпечення позову в спосіб зазначений позивачем, а тому в задоволенні заяви позивача про застосування додаткових заходів забезпечення позову, слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 149, 151, 152, 153 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву позивача ОСОБА_1 від 04 серпня 2026 року про застосування додаткових заходів забезпечення позову, залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Суддя О.В. Саламатін