ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
06 серпня 2026 року Справа №160/20178/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
13.07.2026 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 року до 20.05.2023, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України здійснити перерахунок, виплату та стягнення грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премії), у т.ч. грошової допомоги на оздоровлення (за 2022-2023 роки) та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (за 2022-2023 роки), за період з 25.02.2022 до 20.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 25.02.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 по 20.05.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
03.08.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно п. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, зокрема, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Оскільки предметом спору в цій справі та характер спірних правовідносин є незначної складності, що не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, суд вважає за можливе відмовити у вказаному клопотанні представника відповідача про розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду через пропуск строку звернення, слід вказати про таке.
Відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба належить до публічної служби.
Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду виявлено після відкриття провадження у справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку або якщо зазначені ним підстави будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд враховує, що дотримання строку звернення до адміністративного суду є важливою умовою забезпечення принципу юридичної визначеності. Водночас застосування процесуальних строків не повинно мати суто формального характеру та призводити до непропорційного обмеження права особи на судовий захист.
У постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що при застосуванні процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, яка може призвести до нівелювання встановлених законом процесуальних вимог.
Верховний Суд наголосив, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як складової права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, у зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24.
У вказаній постанові Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого проходження особою військової служби за мобілізацією може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з огляду на особливий статус військовослужбовця та характер військової служби.
Верховний Суд зазначив, що військова служба може обмежувати доступ особи до адвоката та інших правових ресурсів, а виконання військовослужбовцем службових або бойових завдань, перебування у відрядженнях, на навчаннях чи у віддалених місцях може об`єктивно унеможливлювати своєчасне звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення без розгляду цього позову.
Керуючись статтями 123, 171, 240, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Ільков