ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року Справа №160/19689/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
08.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 21.05.2026 № 8670/26/127, оформлене витягом № 8670/26/127/ВП, яким підтверджено рішення ЕКОПФО від 23.01.2026 № 177/26/286/Р про відмову у встановленні інвалідності ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення ЕКОПФО від 23.01.2026 № 177/26/286/Р, оформлене витягом № 177/26/286/В, в частині відмови у встановленні групи інвалідності ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» провести повторне оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 з дотриманням усіх критеріїв, передбачених пунктами 5-6 Критеріїв встановлення інвалідності та пунктами 7, 8, 11 Критеріїв, затверджених Постановою КМУ № 1338 від 15.11.2024, з урахуванням правової оцінки суду щодо встановлених порушень, після забезпечення явки ОСОБА_1 відповідно до його правового статусу військовослужбовця.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06.01.2025 під час виконання бойового завдання він отримав мінно-вибухову травму, внаслідок якої зазнав закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, акубаротравми, множинних вогнепальних осколкових сліпих поранень передньої грудної стінки, обох плечей, лівого передпліччя, обох стегон, обох гомілок і правої стопи. Поранення пов`язане із захистом Батьківщини та за ступенем тяжкості віднесене до тяжких. За направленням закладу охорони здоров`я від 05.12.2025 позивач був скерований на оцінювання повсякденного функціонування особи. Рішенням експертної команди від 23.01.2026 йому визначено 25 відсотків втрати професійної працездатності, тоді як питання встановлення інвалідності по суті вирішено не було.
Оцінювання, на переконання позивача, проведено формально, без дослідження всіх категорій життєдіяльності та без урахування наявних медичних документів, які підтверджують значно тяжчий ступінь функціональних порушень, ніж той, що зафіксований експертною командою.
Ухвалою суду від 09.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14.07.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначив, що оцінювання повсякденного функціонування позивача проведено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, з дотриманням установленої процедури та в межах наданих повноважень.
Відповідач наголосив на тому, що розгляд 23.01.2026 відбувався очно, у закладі охорони здоров`я, а позивач був особисто ознайомлений із прийнятим рішенням під підпис. З метою уточнення ступеня функціональних порушень позивача було запрошено на додаткове медичне обстеження в стаціонарних умовах, яке він фактично пройшов у клініці інституту в період з 18.04.2026 по 24.04.2026.
Крім того, відповідач послався на те, що встановлення групи інвалідності належить до виключної компетенції експертної команди та ґрунтується на спеціальних медичних знаннях, а суд не наділений повноваженнями підміняти експертний орган в оцінці медичних критеріїв.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
06.01.2025 позивач, перебуваючи на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання отримав мінно-вибухову травму, що підтверджується довідкою про обставини травми від 12.01.2025 № 7/236, виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 .
Як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 20.01.2025 № 716, виданої Військово-медичним клінічним центром Західного регіону, у позивача діагностовано закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму у вигляді двобічної центральної перфорації барабанних перетинок, гостру двобічну змішану приглухуватість, а також множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення передньої грудної стінки, обох плечей, лівого передпліччя, обох стегон та обох гомілок.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 від 19.03.2025 № 732 поранення позивача пов`язане із захистом Батьківщини, а за ступенем тяжкості віднесене до тяжких.
Згідно з результатами аудіометрії від 21.04.2025 № 1066, проведеної в комунальному підприємстві «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, пороги слуху лівого вуха становлять від 85 до 110 дБ, а розбірливість мовного тесту лівим вухом - 0 відсотків.
Як вбачається із запису лікаря-отоларинголога від 25.04.2025, у позивача встановлено наслідки акубаротравми у вигляді двобічної нейросенсорної приглухуватості з порогом слуху до 43,8 дБ на праве вухо та 97,5 дБ на ліве вухо, лівобічний посттравматичний перфоративний отит.
Із запису лікаря-невропатолога від 29.04.2025 вбачається, що у позивача діагностовано післятравматичну невропатію серединного та променевого нервів ліворуч, рухові та чутливі розлади, больовий синдром з помірним порушенням функцій лівої верхньої кінцівки.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 29.04.2025 № 2025-0429-1539-2890-0 у позивача підтверджено наслідки вибухової травми, у тому числі двобічну нейросенсорну приглухуватість із порогом слуху до 43,8 дБ на праве вухо та 97,5 дБ на ліве вухо, а також післятравматичну невропатію серединного і променевого нервів ліворуч з помірним порушенням функцій лівої верхньої кінцівки.
Судом встановлено, що 11.07.2025 позивачу проведено оперативне втручання - невроліз та декомпресію лівого серединного і ліктьового нервів у ділянці поранення, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № Е8236 комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради.
Згідно з консультативним висновком лікаря-отоларинголога від 06.08.2025 у позивача діагностовано хронічну двобічну нейросенсорну приглухуватість: справа середнього ступеня 43,8 дБ (II ступінь), зліва - повна глухота 97,5 дБ (VI ступінь); заключенням цього висновку є направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи.
Як вбачається з витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 177/26/286/В, оцінювання проведено 23.01.2026 на підставі направлення комунального некомерційного підприємства «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» від 05.12.2025; формою розгляду визначено очну, у закладі охорони здоров`я.
Зі змісту зазначеного витягу вбачається, що обґрунтування прийнятого рішення викладено в одному абзаці з посиланням на наказ Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 № 420 та зводиться до встановлення 25 відсотків втрати професійної працездатності. При цьому пункти 17.1.1-17.1.11 витягу, які стосуються встановлення інвалідності, її групи, причини та строку, заповнені записом «не застосовується».
Судом встановлено, що в пункті 17.2.2 витягу датою, з якої визначено відсоток втрати професійної працездатності, зазначено 05.12.2025, тоді як у пункті 17.2.4 того самого витягу зазначено, що відсоток встановлено з 23.07.2025.
З відмітки на витягу вбачається, що позивач ознайомлений з рішенням особисто, про що 23.01.2026 проставлено його підпис.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач 03.02.2026 через адвоката подав скаргу до Центру оцінювання функціонального стану особи, яка зареєстрована за вхідним номером 1443/03-19/2026 від 06.02.2026. У скарзі порушувалося питання неврахування ступеня втрати слуху та порушення функцій лівої верхньої кінцівки при визначенні обмежень категорій життєдіяльності.
Листом від 17.02.2026 № 486/03-19/2026 відповідач запросив позивача до Вінницької університетської клініки Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова для проходження додаткового медичного обстеження в стаціонарних умовах у строк до 01.04.2026.
Як вбачається з виписки від 24.04.2026 № 2007, позивач перебував на стаціонарному обстеженні в клініці Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» в період з 18.04.2026 по 24.04.2026.
Рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи від 21.05.2026 № 8670/26/127, оформленим витягом № 8670/26/127/ВП, рішення експертної команди від 23.01.2026 підтверджено, а скаргу позивача залишено без задоволення.
Із протоколу засідання Центру оцінювання функціонального стану особи вбачається, що розгляд скарги проведено дистанційно, за участю чотирьох лікарів-експертів, без виклику позивача. Кожен з експертів дійшов висновку про легкий ступінь обмеження здатності до самообслуговування та трудової діяльності і про 25 відсотків втрати професійної працездатності; здатність до спілкування оцінена як нормальна.
Про прийняте рішення представника позивача повідомлено листом від 26.05.2026 № 5484/01-19/2026.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок оцінювання повсякденного функціонування особи, а також критерії встановлення інвалідності визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338).
Відповідно до пп. 5 п. 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого зазначеною постановою, оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведення необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ключовим питанням у цій справі є не медична оцінка стану здоров`я позивача, яку суд не уповноважений підміняти, а дотримання відповідачем вимог обґрунтованості та вмотивованості при прийнятті оскаржуваних рішень.
Досліджуючи витяг з рішення експертної команди від 23.01.2026 № 177/26/286/В, суд встановив, що обґрунтування прийнятого рішення викладено одним реченням і зводиться до констатації встановленого відсотка втрати професійної працездатності з посиланням на наказ Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 № 420.
Жодних мотивів щодо оцінки окремих категорій життєдіяльності позивача, зіставлення виявлених функціональних порушень із критеріями встановлення інвалідності чи причин, з яких ці критерії визнані незастосовними, зазначене рішення не містить.
При цьому пункти 17.1.1-17.1.11 витягу, які стосуються встановлення інвалідності, її групи, причини та строку, заповнені записом «не застосовується». Матеріали справи не містять жодного документа, з якого вбачалося б, з яких підстав експертна команда дійшла висновку про незастосовність цих критеріїв, тоді як консультативний висновок від 06.08.2025, за результатами якого позивача направлено на оцінювання, містить заключення про необхідність такого оцінювання саме у зв`язку з наслідками акубаротравми.
Суд звертає увагу на те, що при оцінюванні здатності позивача до спілкування як «нормальної» експертами не надано жодної оцінки об`єктивним даним про стан його слухової функції.
Водночас матеріали справи містять аудіометрію від 21.04.2025 № 1066, за якою розбірливість мовного тесту лівим вухом становить 0 відсотків, і консультативний висновок від 06.08.2025, яким діагностовано повну глухоту зліва 97,5 дБ (VI ступінь). Суперечність між цими даними та висновком про нормальну здатність до спілкування в оскаржуваних рішеннях не усунута і не пояснена.
Аналогічна суперечність наявна і щодо функцій лівої верхньої кінцівки. Довідкою військово-лікарської комісії від 29.04.2025 № 2025-0429-1539-2890-0 зафіксовано помірне порушення функцій лівої верхньої кінцівки, тоді як експертами визначено легкий ступінь обмеження здатності до самообслуговування та трудової діяльності. Мотивів, з яких експертна команда відступила від висновків військово-лікарської комісії, оскаржувані рішення не містять.
Крім того, суд враховує, що витяг з рішення експертної команди містить внутрішню суперечність у частині дати, з якої визначено відсоток втрати професійної працездатності: у пункті 17.2.2 зазначено 05.12.2025, а в пункті 17.2.4 - 23.07.2025. Така розбіжність у межах одного документа є самостійним свідченням формального підходу до його складення.
Щодо рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 21.05.2026 № 8670/26/127 суд зазначає наступне.
Зазначене рішення прийнято за наслідками розгляду скарги, в якій позивач порушував конкретні питання щодо неврахування ступеня втрати слуху та порушення функцій лівої верхньої кінцівки. Проте ані протокол засідання, ані саме рішення не містять відповіді на жоден із цих доводів; висновки чотирьох лікарів-експертів сформульовані ідентично та відтворюють висновок експертної команди без власного аналізу.
Суд також враховує, що графа «Підтвердження факту проведення повного медичного обстеження та необхідних досліджень щодо особи» як у протоколі засідання, так і в пункті 19 рішення від 21.05.2026 залишена незаповненою.
Відповідно до пп. 5 п. 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи саме проведення повного медичного обстеження є передумовою прийняття рішення Центром оцінювання функціонального стану особи. Незаповнення відповідного реквізиту за наявності в розпорядженні відповідача виписки від 24.04.2026 № 2007 свідчить про те, що результати проведеного дообстеження при прийнятті рішення фактично не оцінювалися.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваних рішень покладено на відповідача.
Доказів, які б підтверджували, що при прийнятті рішень від 23.01.2026 та від 21.05.2026 було досліджено всі медичні документи позивача та надано оцінку кожній категорії його життєдіяльності, відповідач суду не надав. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Отже, оскаржувані рішення прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення, тобто необґрунтовано у розумінні п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.
Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача про те, що оцінювання 23.01.2026 проведено заочно та без забезпечення його явки.
Зазначені доводи спростовуються витягом з рішення експертної команди № 177/26/286/В, у пункті 13 якого формою розгляду визначено очну, у закладі охорони здоров`я, а також відміткою про ознайомлення позивача з рішенням, підписаною ним особисто 23.01.2026.
Суд вважає безпідставними також посилання позивача на те, що рішення прийнято без проведення додаткового медичного обстеження.
Матеріалами справи, зокрема випискою від 24.04.2026 № 2007, підтверджується, що позивач проходив стаціонарне обстеження в клініці відповідача в період з 18.04.2026 по 24.04.2026. Установлений судом дефект оскаржуваних рішень полягає не у непроведенні обстеження, а в тому, що його результати не отримали належної оцінки.
Доводи позивача про протиправність відмови у встановленні групи інвалідності суд оцінює критично, враховуючи, що рішення про таку відмову експертною командою не приймалося: відповідні пункти витягу заповнені записом «не застосовується».
Протиправність оскаржуваних рішень полягає саме в тому, що питання наявності підстав для встановлення інвалідності по суті не вирішено та не вмотивовано.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23.01.2026 № 177/26/286/Р і рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 21.05.2026 № 8670/26/127 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушеного права, суд виходить з приписів ч. 4 ст. 245 КАС України, за якими у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого суд визнав протиправним його рішення, приймаючи при цьому рішення, яке відповідає закону та інтересам позивача, та враховуючи правову оцінку, надану судом у мотивувальній частині рішення.
Оцінювання повсякденного функціонування особи та встановлення інвалідності потребують спеціальних медичних знань і належать до дискреційних повноважень експертних органів. За таких обставин вимога позивача про зобов`язання відповідача провести повторне оцінювання з дотриманням конкретно визначених позивачем пунктів Критеріїв та після забезпечення його явки не підлягає задоволенню, оскільки її задоволення означало б визначення судом змісту майбутнього рішення суб`єкта владних повноважень.
Належним способом захисту в цьому випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання оцінювання повсякденного функціонування позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині цього рішення.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 21.05.2026 № 8670/26/127, оформлене витягом № 8670/26/127/ВП, яким підтверджено рішення ЕКОПФО від 23.01.2026 № 177/26/286/Р про відмову у встановленні інвалідності ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення ЕКОПФО від 23.01.2026 № 177/26/286/Р, оформлене витягом № 177/26/286/В, в частині відмови у встановленні групи інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути питання оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині цього рішення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез