ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
06 серпня 2026 року Справа № 160/22430/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 місячного грошового забезпечення за період з 24.11.2024 по 31.12.2025 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія та грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік) в повному розмірі;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 місячного грошового забезпечення за період з 24.11.2024 по 31.12.2025 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія та грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 за період з 24.11.2024 до 31.12.2024 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 за період з 01.01.2025 до 31.12.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 1 064,96 грн.
30.07.2026 року від представника позивача до суду надано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VІ від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Вказує, що місячне грошове забезпечення позивача за період з 24.11.2024 по 31.12.2025 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія та грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік) є оплатою праці, а тому позивач в частині заявлених позовних вимог звільнений від сплати судового збору.
На підтвердження вказаних тверджень представник позивача посилається на правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 29.11.2023 у справі № 560/11895/23, від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а.
Вирішуючи клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає про таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 зазначеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Предметом спору даної справи є наявність чи відсутність у позивача права на перерахунок складових грошового забезпечення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2024 року та 1 січня 2025 року.
Тобто, фактично спірне питання полягає у тому, який саме прожитковий мінімум (станом на 01.01.2018 або станом на кожний календарний рік (в даному випадку станом на 01.01.2024 та 01.01.2025) підлягає застосуванню для розрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
А тому, лише після вирішення вказаного питання, суд зможе зробити висновок про наявність чи відсутність права у позивача для здійснення перерахунку та виплату ОСОБА_2 місячного грошового забезпечення за період з 24.11.2024 по 31.12.2025.
Відтак, суд акцентує увагу на тому, що до вирішення судом питання який саме прожитковий мінімум (станом на 01.01.2018 або станом на кожний календарний рік (в даному випадку станом на 01.01.2024 та 01.01.2025) підлягає застосуванню для розрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у ОСОБА_1 відсутнє беззаперечне право на перерахунок та виплату місячного грошового забезпечення за період з 24.11.2024 по 31.12.2025.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" містить підставу для звільнення від сплати судового збору у справах за позовом про стягнення заробітної плати, що не є тотожним до предмета спору в цій справі, оскільки в спірних правовідносинах позивач просить зобов`язати здійснити перерахунок грошового забезпечення, яке ще не було нараховано.
Суд вказує, що посилання представника позивача на правові позиції Верховного Суду у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 29.11.2023 у справі № 560/11895/23, від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а є необґрунтованими, з огляду на їх нерелевантність до даних правовідносин, оскільки предметом спору у визначених справах є спір щодо виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, в той час, як у даній справі предметом спору є вирішення судом питання який саме прожитковий мінімум (станом на 01.01.2018 або станом на кожний календарний рік (в даному випадку станом на 01.01.2024 та 01.01.2025) підлягає застосуванню для розрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Наведене, на переконання суду свідчить, що у позивача в цій справі відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Отже, як вбачається з матеріалів справи, вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 року ОСОБА_4 не виконано, недоліки позовної заяви не усунуто у наданий для цього строк.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути з усіма доданими до неї матеріалами позивачу, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви та додані до неї матеріали позовної заяви надсилати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський