КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
04 серпня 2026 року м. Київ справа № 320/30024/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарко Інс" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання фактів та стягнення коштів,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Нарко Інс" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:
- визнати, що станом на 02.01.2017 у Державного бюджету України виникла бюджетна заборгованість перед позивачем у зв`язку з невідшкодуванням узгодженої суми податку на додану вартість за податковою декларацією за листопад 2016 року;
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетної заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі: 82779354,00 грн;
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню, нараховану відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України на суму бюджетної заборгованості за період з 02.01.2017 по 31.07.2026 включно у розмірі, визначеному додатком №1 до цієї позовної заяви;
- у разі, якщо під час розгляду справи розмір пені збільшиться внаслідок подальшого прострочення виконання бюджетного зобов`язання, здійснити її стягнення у фактичному розмірі, обчисленому на день ухвалення судового рішення, або надати позивачу право уточнити розмір позовних вимог до закінчення судового розгляду;
- визнати, що бюджетна заборгованість виникла 02.01.2017 після закінчення встановлених Податковим кодексом України строків проведення камеральної перевірки та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за листопад 2016 року;
- визнати, що неповернення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є триваючим порушенням майнових прав позивача, яке не припинене на день звернення до суду;
- визнати, що нарахування пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України здійснюється безперервно до дня фактичного погашення бюджетної заборгованості.
Крім того, у позовній заяві позивачем заявлено альтернативну позовну вимогу з проханням визначити розмір пені відповідно до альтернативного фінансово-економічного розрахунку, встановленого у додатку №1 до позовної заяви, та стягнути її у встановленому судом розмірі.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Частиною першою статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно з частинами першою та третьою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Пунктами 2, 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються:
повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
У позовній заяві в якості відповідача вказане Головне управління ДПС у Київській області у той час як частина позовних вимог щодо визнання фактів не адресована конкретному відповідачу.
У зв`язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України шляхом визначення належного складу відповідачів та формулювання позовних вимог щодо кожного з них.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Зміст позовних вимог визначає предмет позову. Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів. Іншими словами, зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову. Крім того, чітке визначення предмета позову та суті спірних правовідносин має значення, зокрема, і для правильного обчислення строку звернення до суду.
Верховний Суд в постанові від 18.09.2020 у справі №916/1423/18 виснував, що реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, що не вимагає їх формулювання дослівно тими словосполученнями, які застосував законодавець. Головним є змістовне наповнення обраного позивачем способу захисту, яке визначається судом із взяттям до уваги його правових обґрунтувань. Такі висновки підтверджують правильність методу юридичного аналізу, який покладає на суд обов`язок, незважаючи на застосовані позивачем словесні формулювання, зрозуміти суть його звернення щодо обрання певного способу судового захисту.
Верховний Суд в пункті 24 постанови від 26.01.2021 у справі №560/3102/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 94458232) зазначив, що наведену у частині п`ятій статті 160 КАС України правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямоване на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №640/7310/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88265312) звернула увагу, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Отже, на стадії вирішення питання про відкриття провадження суд не оцінює переконливість правової позиції позивача, не перевіряє достатність доказів для задоволення позову та не може вимагати від позивача навести належну юридичну кваліфікацію спірних відносин. Однак суд повинен мати можливість зі змісту позову встановити: хто саме звернувся до суду; до якого конкретного суб`єкта звернена кожна вимога; яке рішення, дія або бездіяльність оскаржується; коли та за яких обставин це сталося; яке конкретне право позивача порушено; який спосіб судового захисту він просить застосувати.
Суд зазначає, що прохальна частина позовної заяви не відповідає способам захисту порушеного права, які встановлено статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, у позовній заяві позивач просить суд, зокрема,
- визнати, що станом на 02.01.2017 у Державного бюджету України виникла бюджетна заборгованість перед позивачем у зв`язку з невідшкодуванням узгодженої суми податку на додану вартість за податковою декларацією за листопад 2016 року;
- визнати, що бюджетна заборгованість виникла 02.01.2017 після закінчення встановлених Податковим кодексом України строків проведення камеральної перевірки та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за листопад 2016 року;
- визнати, що неповернення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є триваючим порушенням майнових прав позивача, яке не припинене на день звернення до суду;
- визнати, що нарахування пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України здійснюється безперервно до дня фактичного погашення бюджетної заборгованості.
Проте, такий спосіб захисту не відповідає вимогам до змісту позовних вимог та не є самостійними способами судового захисту, передбаченими статтею 5 КАС України.
Суд зазначає, що наведені позовні вимоги фактично зводяться до прохання суду встановити окремі юридичні факти та надати правову оцінку спірним правовідносинам (момент виникнення бюджетної заборгованості, триваючий характер порушення права, безперервність нарахування пені), однак самі по собі не є передбаченими статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України способами судового захисту порушеного права. Зазначені вимоги мають декларативний характер та не містять звернення до суду про захист порушеного права шляхом оскарження конкретного рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень або застосування іншого визначеного законом способу судового захисту.
Частина позовних вимог фактично спрямована на стягнення коштів з Державного бюджету України, при цьому позивач не визначив належного відповідача щодо таких вимог.
КАС України не передбачає можливості заявлення альтернативних позовних вимог, за яких суду пропонується самостійно обрати один із декількох варіантів вирішення спору чи визначити один із запропонованих позивачем способів захисту.
У зв`язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно уточнити прохальну частину позовної заяви, з урахуванням вказаних судом зауважень.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Проте, в порушення означеної норми позивачем не зазначено у позовній заяві про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.
У зв`язку з викладеним позивачу в порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно зазначити у позовній заяві інформацію про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.
Згідно з частиною першою статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Проте, в порушення означених норм позивачем не додано до позовної заяви її копію, а також копії доданих до позовної заяви документів для учасників справи.
Натомість, позивач долучив до позовної заяви копії описів вкладень від 14.07.2026, що не відповідає вимогам КАС України.
Суд зазначає, що надсилання копії позовної заяви учасникам справи не звільняє позивача від обов`язку подати до суду копії позовної заяви та доданих документів відповідно до кількості учасників справи у разі подання позову у паперовій формі.
У зв`язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду копії позовних заяв (уточнених) та долучених до них документів у кількості примірників відповідно до кількості учасників справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
Позовну заяву залишити без руху.
Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- привести позовну заяву у відповідність до вимог пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України шляхом визначення належного складу відповідачів та формулювання позовних вимог щодо кожного з них;
- уточнити прохальну частину позовної заяви, з урахуванням вказаних судом зауважень;
- зазначити у позовній заяві інформацію про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін;
- надати суду копії позовних заяв (уточнених) та долучених до неї документів у кількості примірників відповідно до кількості учасників справи.
Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дудін С.О.