КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
05 серпня 2026 року 320/13151/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
31.07.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем повторно подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, пов`язані із заходами призову та мобілізації щодо позивача до набрання рішенням суду законної сили;
- зобов`язання відповідача невідкладно повідомити органи Національної поліції України та Державної прикордонної служби України про зупинення будь-яких розшукових заходів щодо позивача до набрання рішенням суду законної сили;
- заборони органам Національної поліції України та Державній прикордонній службі України вчиняти дії із затримання, доставлення та примусового супроводження позивача до будь-якого територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставах, пов`язаних із військовим обліком та мобілізацією, до набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування повторної заяви позивач зазначає, що після постановлення ухвали суду від 30.03.2026, якою відмовлено у задоволенні попередньої заяви про забезпечення позову, виникли нові обставини, які, на його думку, свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Зокрема, позивач посилається на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.06.2026, якою задоволено його скаргу на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління ДБР у місті Києві щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також на наближення дати закінчення відпустки для догляду за дитиною та можливість його звільнення з державної служби у разі неявки на роботу.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі №320/13151/26 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову було відмовлено. Підставою для відмови стало недоведення заявником існування обставин, визначених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відсутність доказів того, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача.
Повторно звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач посилається на виникнення нових обставин після постановлення зазначеної ухвали, зокрема на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.06.2026, а також на наближення дати закінчення відпустки для догляду за дитиною та можливість його звільнення з державної служби.
Разом з тим суд зазначає, що сам по собі факт повторного звернення із заявою про забезпечення позову не є підставою для її задоволення. Повторна заява може бути задоволена лише за умови, якщо нові обставини свідчать про виникнення підстав, передбачених статтею 150 КАС України, та підтверджуються належними і допустимими доказами.
Посилання заявника на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.06.2026 суд оцінює критично, оскільки зазначеною ухвалою вирішено виключно питання щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку статті 214 КПК України. Така ухвала не містить висновків щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваних у цій адміністративній справі рішень, дій або бездіяльності відповідача, не встановлює обставин, які мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, а тому сама по собі не підтверджує очевидних ознак протиправності дій відповідача у розумінні пункту 2 частини другої статті 150 КАС України.
Так само наведені позивачем доводи щодо можливого звільнення після закінчення відпустки для догляду за дитиною ґрунтуються на припущеннях та не підтверджують існування безпосередньої і реальної загрози, яка б свідчила про необхідність вжиття заходів забезпечення позову саме у спосіб, запропонований заявником.
Фактично більшість доводів повторної заяви стосується обґрунтування позовних вимог та правової позиції позивача по суті спору, оцінка яким має бути надана судом під час вирішення справи по суті, а не в межах розгляду заяви про забезпечення позову.
За таких обставин суд доходить висновку, що наведені заявником обставини не спростовують висновків, викладених в ухвалі суду від 30.03.2026, та не свідчать про виникнення після її постановлення таких нових обставин, які б давали підстави для застосування заходів забезпечення позову відповідно до вимог статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд звертає увагу, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову фактично спрямовані на досягнення того правового результату, на який спрямовані заявлені позовні вимоги, а саме на припинення застосування до позивача наслідків перебування його на військовому обліку та усунення пов`язаних із цим правових обмежень. Вжиття таких заходів фактично призвело б до вирішення спору по суті до ухвалення рішення у справі, що не відповідає правовій природі інституту забезпечення позову.
За таких обставин суд доходить висновку, що наведені позивачем доводи та подані на їх підтвердження докази не спростовують висновків суду, викладених в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026, та не свідчать про виникнення після її постановлення нових обставин, які б підтверджували наявність підстав, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, для повторного вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення повторної заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
у х в а л и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 03.08.2026 - відмовити.
Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Щавінський В.Р.