06.08.2026
Справа № 638/ 12627 /26
н/п 2/644/ 5946 /26
У Х В А Л А
іменем України
06 серпня 2026 року м. Харків
Суддя Індустріальний районного суду м. Харкова - Сітало А.К., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В:
До Індустріального районного суду м. Харкова на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 11.06.2026 про передання справи за підсудністю надійшла позовна заява, в якій представник позивача - Дідиченко Д.Г. просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1399-6752 від 24.05.2024 у розмірі 20000,00 грн.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2026, цивільну справу передано в провадження судді Сітало А.К.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд приходить висновку, що вказана позовна заява помилково направлена за підсудністю до Індустріального районного суду м. Харкова, а тому підлягає направленню до відповідного суду з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
У статті 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України та реалізується зокрема через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення статей 27 та 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначені вимоги процесуального закону унеможливлюють зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
В ухвалі Шевченківського районного суду м. Харкова від 11.06.2026 зазначено, що згідно відповіді від 09.06.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв`язку з викладеним Шевченківського районного суду м. Харковазазначено, що вказана справа підсудна Індустріальному районному суду міста Харкова оскільки зареєстроване місце перебування відповідача, як внутрішньо переміщеної особи, знаходиться за адресою, на яку розповсюджується територіальна юрисдикція Індустріального районного суду м. Харкова.
Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року по справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19) зазначено, що тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить про те, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Питання щодо можливості звернення позивача з позовом за своїм місцем проживання, як внутрішньо-переміщеної особи, також узгоджується з висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 297/2195/22 в якій чітко зазначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання такої та надає їй процесуальне право звертатися до суду за своїм місцем проживання на який територіально поширюється підсудність за місцем свого проживання, яке зазначено у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тобто за правилами альтернативної підсудності відповідно до положень ст. 28 ЦПК України (постанова Верховного Суду від 02 вересня 2019 року № 753/20939/17).
Дослідивши постанову Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 607/5535/22, суд дійшов висновку, що можливість звернення до суду з позовом за зареєстрованим місце перебування, як внутрішньо переміщеної особи надається саме позивачу за правилами альтернативної підсудності, визначеної положеннями ст. 28 ЦПК України, а не за місцем реєстрації відповідача, як внутрішньо переміщеної особи.
З висновку Верховного Суду вбачається, що особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
У постанові від 29.07.2019 р. по справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно з ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону.
З викладеного вище слідує, що місце взяття на облік внутрішньо переміщеної особи надає право саме позивачу звернутися до суду за місцем свого перебування, за правилами альтернативної підсудності, визначеної статтею 28 ЦПК України.
З метою визначення підсудності даного позову Індустріальному районному суду м. Харкова, судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру для встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача.
З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 09.06.2026 вбачається, що місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказана адреса зареєстрованого місця проживання відповідача відноситься до адміністративно-територіального устрою на який розповсюджується територіальна юрисдикція (підсудність) Великобурлуцького районного судуХарківської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 399/0/15-23 від 20.04.2023, територіальну підсудність справ Великобурлуцького районного судуХарківської області визначено за Чугуївським міським судом Харківської області.
Оскільки норми ЦПК України містять вичерпний перелік справ, які підсудні тому чи іншому суду на підставі територіальної юрисдикції (підсудності), а вказана вище адреса зареєстрованого місця проживання відповідача відноситься до адміністративно-територіального устрою Великобурлуцького районну Харківської області на який на теперішній час розповсюджується територіальна юрисдикція (підсудність) Чугуївського міського суду Харківської області, суд приходить до висновку, що справа № 638/12627/26 помилково направлена для розгляду до Індустріального районного суду м. Харкова, а тому підлягає направленню до Чугуївського міського суду Харківської області для розгляду за правилами загальної підсудності за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання відповідача, відповідно до положень ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 31 ЦПК України передання справи за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись ст. ст. 27, 31, 32, 187, 260, 261 ЦПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - передати для розгляду за підсудністю до Чугуївського міського суду Харківської області.
Передача справи до іншого суду здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Копію ухвали направити позивачу для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: А. К. Сітало