Справа № 308/10733/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2026 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 від імені якого діє представник - ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заінтересована особа ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ДЕРЖАВНИЙ НОТАРІАЛЬНИЙ АРХІВ ,-
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - ОСОБА_2 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заінтересована особа ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ДЕРЖАВНИЙ НОТАРІАЛЬНИЙ АРХІВ.
Відповідно п.5 ч.2 до ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2026 року вказана заява залишена без руху із зазначенням недоліків які слід усунути, а саме вказано на те, що:
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Відповідно до ч.3 ст.. 42 ЦПК України, у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Так, заявник просить: «Встановити факт належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Договору купівлі-продажу квартири від 23 серпня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною та зареєстрованого в реєстрі за №4941, у якому покупцем зазначено « ОСОБА_1 »
Зі змісту вказаного договору, копія якого міститься в матеріалах справи сторонами договору є «продавець ОСОБА_3 », та «покупець ОСОБА_4 » - заявник.
Поряд із цим до участі у справі не залучено ОСОБА_3 в якості зацікавленої особи.
Суд вважає за необхідне вказати на те, що до матеріалів заяви долучено відповідь ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ДЕРЖАВНИЙ НОТАРІАЛЬНИЙ АРХІВ , адресовану ОСОБА_5 . Разом із тим, у заяві не вказано яке значення вказаний письмовий доказ має для розгляду даної справи.
Слід зазначити, що заявником (на виконання вимог ст. 1772 ч.2 ЦПК України, оскільки заяву формовано в системі «Електронний суд») також не надано підтвердження направлення копії заяви - заінтересованим особам ( з урахуванням викладеного в заяві).
Для усунення вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліків було надано строк, п`ять днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвалу про залишення позовної заяви без руху позивачем отримано 29.07.2026 20:40:23 (згідно довідки про доставку електронного документу).
03.08.2026 представником заявника подано заяву про усунення недоліків (яка зареєстрована 04.08.2026).
У заяві представник викладає свою позицію щодо ухвали про залишення заяви без руху, зокрема зазначає, що вважає помилковим висновок суду щодо необхідності залучення до участі у справі як заінтересованої особи ОСОБА_3 , яка є продавцем за Договором купівлі-продажу квартири від 23.08.2002 року;
Закарпатський обласний державний нотаріальний архів є належною заінтересованою особою у даній справі, оскільки саме він є зберігачем нотаріального архіву приватного нотаріуса, який посвідчив спірний договір, надав заявнику відповідь щодо неможливості внесення змін до нотаріального документа, а рішення суду буде використане заявником саме для усунення перешкод у реалізації його права, що виникли у зв`язку з неможливістю внесення змін до договору в позасудовому порядку;
заявник вважає, що висновок суду про необхідність залучення ОСОБА_3 як заінтересованої особи не ґрунтується на положеннях цивільного процесуального законодавства та не відповідає предмету заявлених вимог, а тому правові підстави для внесення відповідних змін до заяви та направлення її копії ОСОБА_3 відсутні.
Суд, ознайомившись із заявою про усунення недоліків та доданих до неї додатків, вважає, що недоліки на які вказано в ухвалі про залишення заяви не усунуто.
Так, представником заявника фактично подані заперечення на ухвалу суду від 28.07.2026, при цьому «не погоджуючись» із викладеним в ухвалі - недоліки не усунув.
Таким чином, попри те, що представником заявника подано заяву про усунення недоліків, однак фактично такі не усунуті.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашінгдейн проти Великої Британії (Ashingdane v. the. UnitedKingdom)).
Право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права доступу в законі не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками: існуванням процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду (PerezdeRadaCavanilles проти Іспанії", № 2809095, рішення від 28 жовтня 1998 року).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Право особи на доступ до правосуддя гарантовано статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод.
Реалізацію права на доступ до правосуддя повинні забезпечувати, зокрема і судові органи.
Разом із тим, слід зазначити, що стосовно питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії»).
Аналіз судової практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (справа «Мушта проти України», заява №8863/06, рішення від 18.11.2010, пункти 37-38; Справа "Golder v. The United Kingdom", заява №4451/70, рішення від 21.02.1975, пункт 38).
В даному випадку, зазначена в ухвалі про залишення заяви без руху вимоги, щодо усунення недоліків, не є надмірним формалізмом.
Варто зазначити, що в ухвалі не йдеться про помилковість залучення до участі у справі в якості заінтересованої особи ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ДЕРЖАВНИЙ НОТАРІАЛЬНИЙ АРХІВ. Проте, мотивовано необхідність залучення в якості заінтересованої особи сторону договору купівлі-продажу, а саме продавця ОСОБА_3 .
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
При цьому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Надання переваги будь-кому з учасників у справі у вирішенні процесуальних питань (у даному випадку щодо відкриття провадження без доданих до позовної заяви копій всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб) не відповідає таким засадам (принципам) судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (Справа «Надточій проти України», заява № 7460/03, рішення від 15.05.2008, пункт 26; див. серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], no.39594/98, п.72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy), рішення від 28.08.1991, Серія A no. 208-B, п.33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy), рішення від 12.10.1992, Серія A no.245-C, п.26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), no.54698/00, п.28, від 08.06.2006).
Таким чином, маючи реальну можливість та достатній процесуальний строк, передбачений законом і визначений судом, заявник та його представник не скористалися наданим правом для належного усунення недоліків, а обмежилися викладенням власної позиції про незгоду з ухвалою суду без виконання вимог ухвали суду про залишення заяви без руху.
За таких обставин суд доходить висновку, що недоліки заяви у встановлений судом строк не усунуті.
Таким чином, з огляду на вказане, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Окрім того, право позивача на судовий захист не порушено, оскільки повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків, про що вказав місцевий суд в ухвалі у даній справі, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 185, 258-260 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 від імені якого діє представник - ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заінтересована особа ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ДЕРЖАВНИЙ НОТАРІАЛЬНИЙ АРХІВ ,- вважати неподаною і повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош