ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ
м. Запоріжжя
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження у справі
03 серпня 2026 року Справа № 317/3195/26
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Гасанбеков С.С., розглянувши матеріали
цивільного позову: Пенітенціарної академії України
до: ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості,
та перевіривши дотримання позивачем вимог ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України),
встановив:
29 липня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Пенітенціарної академії України основну суму боргу в розмірі 234852,57 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 3522,79 грн.
Справа надійшла до суду за підсудністю на підставі ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 25.06.2026.
В обґрунтування позову позивачем зазначено таке.
Наказом ректора Пенітенціарної академії України № 282/ОД від 26.07.2024 ОСОБА_1 з 12 серпня 2024 року був зарахований курсантом першого курсу денної форми навчання.
18 листопада 2024 року між Пенітенціарною академією України з однієї сторони, Південно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з другої сторони та відповідачем з третьої сторони укладено контракт № 82 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України.
Відповідно до наказу № 663/ОС від 10 листопада 2025 року відповідача, курсанта другого курсу денної форми навчання, було відраховано з Пенітенціарної академії України та звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням з 11 листопада 2025 року.
11 листопада 2025 року Пенітенціарною академією України (кредитор) та ОСОБА_1 (боржник) було укладено договір за № Р-14 про відшкодування витрат з розстроченням платежу.
Відповідно до пункту 1 вищезазначеного договору кредитор та боржник домовилися про розстрочення відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти, що виникли у боржника перед кредитором та станом на 11 листопада 2025 року не погашені, шляхом розстрочення на 12 календарних місяців без відстрочення її погашення.
Відповідач не виконав своїх зобов`язань за вищезазначеним договором.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
За визначенням пункту 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною другою статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV встановлено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.
Отже, наказом ректора Пенітенціарної академії України № 663/ОС від 10.11.2025 відповідача було звільнено з публічної служби, внаслідок чого постало питання про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти, що є предметом спору у цій справі.
12 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 804/285/16 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 78977494) відступила від висновків, викладених у своїх постановах від 14 березня 2018 року в справі № 461/5577/15-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі №820/5761/15, сформувавши правовий висновок про те, що указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
У рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 751/704/17 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 85836676).
З огляду на викладене цей спір підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 5 ст. 186 ЦПК України).
Таким чином, суддя дійшов висновку про те, що за вищенаведеними позовними вимогами слід відмовити у відкритті провадження у цивільній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 186, 260, 261, 263 ЦПК України, суддя
ухвалив:
1.Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Пенітенціарної академії України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України та роз`яснити позивачу право на звернення до суду з цим позовом в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 03 серпня 2026 року.
Суддя С.С. Гасанбеков