ЄУН: 336/5528/26
Провадження №: 2/336/4130/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Савеленко О.А., за участі секретаря судового засідання Соколової А.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», в особі директора Ярослави СЕРДІЙЧУК звернулось до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою, в якій просить: стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2267346 від 29.04.2025 у розмірі 17839,97 грн., з яких: 3999,99 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 7880,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором, 5959,98 грн. - сума заборгованості за відсотками, нарахованими позивачем, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 29.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді Договір №2267346, за яким відповідачу надано кредит у сумі 4000,00 грн. строком на 360 днів. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав. В подальшому 26.11.2025 було укладено договір №26-11/25 відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №2267346. На день звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти не сплачуються, у зв`язку із чим у відповідача обліковується заборгованість, яку і просить стягнути позивач.
Ухвалою судді від 15.06.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності, про що зазначив в прохальній частині позову.
Відповідач до суду не з`явився, причин неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань не надав, правом надати відзив - не скористався. Відповідач повідомлявся про час та місце розгляду справи у встановленому законодавством порядку шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання.
Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до наступного висновку.
Судом досліджені надані позивачем Паспорт споживчого кредиту, правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Селфі Кредит» в редакції 01.04.2025, Договір №2267346 про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" від 29.04.2025, укладений між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 , за умовами якого Товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором (п.1.1. Договору); сума кредиту складає 4000,00 грн., тип кредиту - кредит (п.1.2. Договору); строк кредиту - 360 дні (п.1.3. Договору); періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів (п.1.4. Договору).
У пункті 1.5. Договору сторони погодили розмір та порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами, визначили порядок сплати відсотків за стандартною та зниженою процентними ставками. У договорі, зокрема пунктах 1.8.-1.10. розраховані конкретні суми, які має сплатити споживач в разі застосування тієї чи іншої процентної ставки за умовами договору. Додатком до договору є Графік платежів.
Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . Згідно з п.2.4. Договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за реквізитами, згідно з п.2.1. Договору.
Договір №2267346 про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" від 29.04.2025 підписаний з боку споживача ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р828.
Згідно з листом ТОВ «Пейтек» вих.№20251127-912 від 27.11.2025, 29.04.2025 за кредитним договором №2267346 перераховано 4000,00 грн. на картку № НОМЕР_2 , номер якої відповідач вказав під час укладення кредитного договору.
З розрахунку заборгованості за договором №2267346 від 29.04.2025 станом на 26.11.2025, сформованим ТОВ «Селфі Кредит» загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором становить 19879,99 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 3999,99 грн., заборгованість за відсотками - 7880,00 грн., заборгованість за штрафами - 8000,00 грн. Загальна кількість днів у розрахунку - 212.
Суд погоджується з наданим розрахунком, оскільки він здійснений відповідно до погоджених сторонами умов договору.
26.11.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №26-11/25, згідно з яким ТОВ «Селфі Кредит» відступило, а ТОВ «Факторинг партнерс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором від 29.04.2025 в розмірі 19879,99 грн. Перехід права вимоги підтверджується реєстром боржників.
Після переходу права вимоги до позивача ним було донараховано відсотки за користування кредитними коштами. Судом досліджено розрахунок, наданий ТОВ «Факторинг Партнерс», згідно з яким позивачем нараховано ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом за період з 27.11.2025 (дня отримання права вимоги до відповідача) до 14.05.2026, а всього за 51 день у сумі 5959,98.
Оскільки договором встановлено строк кредитування 360 днів, при цьому первісним кредитором нараховано відсотки за 212 днів, суд не в повній мірі погоджується з розрахунком позивача, та вважає, що донарахування відсотків можливе лише в межах строку кредитування, а саме за 148 днів в сумі 5918,52 грн. (39,99 грн.*148 к.д.).
За приписами ч.ч. 1, 2ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію", який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2статті 11 Закону України "Про електронну комерцію".
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1статті 3 Закону України "Про електронну комерцію".
Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.
Дослідженими судом доказами підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 29.04.2025 уклав в електронному виді Договір №2267346 про надання споживчого кредиту з ТОВ «Селфі Кредит» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, у тому числі й щодо сплати відсотків та інших платежів. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 3999,99 грн., та відсотків в сумі 13798,52 грн., з яких - 7880,00 грн - нарахованих первісним кредитором за період з 29.04.2025 по 26.11.2025 та відсотків у сумі 5918,52 грн., нарахованих позивачем за період з 27.11.2026 по 23.04.2026.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги представником позивача суду надано заявку на надання юридичної допомоги №1826 від 01.04.2026, договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, згідно з яким правова допомога ТОВ «Факоринг Партнерс» надавалась Адвокатським об`єднанням «Лігал Асістенс», Витяг з акту №33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026, згідно з яким АО «Лігал Асістенс» надано правову допомогу на суму 9 000 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено на 99,77 %, то з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 8979,30 грн. (9000,00 грн.*99,77%).
Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 2656,28 грн. (2662,40 грн.*99,77%)
Керуючись ст. ст. 81, 83, 89, 141, 142, 264-266, 274-279, 280-289 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за кредитним договором №2267346 від 29.04.2025 у загальному розмірі 17 798 (сімнадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень 51 копійка, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3999 гривень 99 копійок та заборгованості за відсотками в сумі 13798 гривень 52 копійки, нарахованими за період з 29.04.2025 по 23.04.2026.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» судовий збір в розмірі 2656 (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість) гривень 28 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 8979 (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 30 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ: 42640371, адреса місцезнаходження: м. Київ, Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А.Савеленко
05.08.26