СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/14076/26
пр. № 2-о/759/411/26
23 липня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бабич Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Олійникової Н.О.,
заявника - ОСОБА_1
представника заявника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві встановлення факту, що має юридичне значення,-
ВСТАНОВИВ:
Заяник 22.05.2026 звернувся до суду із даною заявою, в якій просив суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) разом з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з грудня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 , - тобто по дату смерті ОСОБА_3 .
Заяву обгрунтував тим, що він познайомився із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в 1976 році. В 1977 році вони зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу, його дружина змінила своє дівоче прізвище « ОСОБА_5 » на його прізвище « ОСОБА_6 », яке ніколи не змінювала. 28 листопада 1995 року він і ОСОБА_7 розірвали шлюб, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінградського району міста Києва було зроблено запис № 1333 і видано свідоцтво про розірвання шлюбу. В подальшому, з`ясувалося, що розірвання шлюбу було передчасним, вони кохали один одного і тому продовжили проживати разом і повністю відновили сімейні стосунки, які тривали до самої смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . За цей час ні він, ні ОСОБА_3 не вступали в інші шлюби і залишалися вірними один одному. Весь цей час після розірвання шлюбу, що мало місце 28.11.1995 року він і ОСОБА_8 відкрито проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу, підтримували шлюбно-сімейні стосунки, вели спільне господарство, піклувалися один про одного, здійснювали спільні покупки, спільно займалися ремонтом нашого житла, побутом, разом брали участь у витратах на утримання житла, спільно відпочивали і відвідували на свята своїх знайомих і родичів, мали взаємні права та обов`язки і спільний сімейний бюджет. З 05 квітня 1988 року проживали разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яку позивач в подальшому приватизував і отримав 5 жовтня 2008 року свідоцтво про право власності на житло, в якому він зазначений як одноособовий власник, враховуючи, що на той час він і ОСОБА_3 не перебували в зареєстрованому шлюбі. У зазначений квартирі він був і на даний час зареєстрованим. 21 квітня 2021 року, вони придбали житловий будинок в с. Авдіївка на той час Сосницького району Чернігівської області, продовжували проживати разом у придбаному будинку на природі і в тиші, а своє помешкання в місті Києві відвідували епізодично. Факт їх спільного проживання зафіксовано Довідкою виданою Авдіївським старостинським округом № 1 Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, вихідний № 741/10-18 від 05.09.2025, відповідно до якої ОСОБА_3 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 по день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з нею за вказаною адресою постійно проживав ОСОБА_1 , цивільний чоловік. Також Авдіївським старостинським округом № 1 Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області видана довідка, вихідний № 741/10-18 від 05.09.2025, відповідно до якої ОСОБА_3 похована 04.09.2025 на цвинтарі у селі Авдіївка Новгород-Сіверського району, Чернігівської області, і її похованні проводив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за власні кошти. За час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу вони в інтересах сім`ї набули наступне майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: 1) 08 червня 2011 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Відповідно до договору купівлі - продажу квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С., Покупцем зазначена - ОСОБА_3 . 2) 21 квітня 2021 року за договором купівлі - продажу житловий будинок : господарськими будівлями та спорудами загальною площею 85, 4 кв.м., 23, - кв.м житлова площа, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і розташований на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:1533. Відповідно до договору купівлі - продажу житлового будинку, який був посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Реусом Р.В., Покупцем зазначена ОСОБА_3 ; 3) 21 квітня 2021 року за договором купівлі - продажу земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер [номер приховано]:01:001:1533. Відповідно до договору купівлі - продажу земельної ділянки, який був посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Реусом Р.В., де Покупцем зазначена ОСОБА_3 . Як зазначив заявник оригінали всіх правовстановлюючих документів знаходяться в нього і він надав їх до нотаріальної контори. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина за законом, до складу якої входить вищезазначені квартира, житловий будинок, земельна ділянка. 14 вересня 2025 року для оформлення прав на спадкове майно і отримання свідоцтва про право на спадщину за законом він звернувся у встановлений законом 6-ти місячний термін до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа № 1251/2025. Окрім нього інші спадкоємці у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 не звертались. Він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 10 березня 2026 року отримав через свого представника Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке належало гр. ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з відсутністю доказів проживання однією сім`єю між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . На підставі наведеного просив заяву задовольнити.
Ухвалою суду від 26.05.2026 відкрито провадження у справі та витребувано копію спадкової справи відносно майна померлої (а.с. 75).
15.06.2026 р. до суду надійшла копія спадкової справи № 1251/2025 відносно майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В судовому засіданні заявник та представник заявника, заяву підтримали з підстав викладених в заяві, просили її задовольнити.
В судове засідання представник заінтересованої особи не з"явився, направив до суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, рішення ухвалити відповідно до норм закону.
Заслухавши пояснення заявника, його представника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених вимог, виходячи з таких мотивів.
В 1977 році заявник та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу, його дружина змінила своє дівоче прізвище « ОСОБА_5 » на його прізвище « ОСОБА_6 ».
28 листопада 1995 року розірвали шлюб, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінградського району міста Києва було зроблено запис № 1333 і видано свідоцтво про розірвання шлюбу.
Як стверджував заявник та аналогічні покази надали свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 після розірвання шлюбу вони продовжили проживати разом і повністю відновили сімейні стосунки, які тривали до самої смерті дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . За цей час ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_3 не вступали в інші шлюби. Весь цей час після розірвання шлюбу, що мало місце 28.11.1995 року ОСОБА_1 і ОСОБА_8 відкрито проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу, підтримували шлюбно-сімейні стосунки, вели спільне господарство, піклувалися один про одного, здійснювали спільні покупки, спільно займалися ремонтом нашого житла, побутом, разом брали участь у витратах на утримання житла, спільно відпочивали і відвідували на свята своїх знайомих і родичів, мали взаємні права та обов`язки і спільний сімейний бюджет. З 05 квітня 1988 року проживали разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . 21 квітня 2021 року, вони придбали житловий будинок в с. Авдіївка на той час Сосницького району Чернігівської області, продовжували проживати разом у придбаному будинку на природі і в тиші, а своє помешкання в місті Києві відвідували епізодично
Факт їх спільного проживання зафіксовано Довідкою виданою Авдіївським старостинським округом № 1 Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, вихідний № 741/10-18 від 05.09.2025, відповідно до якої ОСОБА_3 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 по день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з нею за вказаною адресою постійно проживав ОСОБА_1 , цивільний чоловік (а.с.29).
Також Авдіївським старостинським округом № 1 Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області видана довідка, вихідний № 741/10-18 від 05.09.2025, відповідно до якої ОСОБА_3 похована 04.09.2025 на цвинтарі у селі Авдіївка Новгород-Сіверського району, Чернігівської області, і її похованні проводив її цивільний чоловік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за власні кошти (а.с.30).
За час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та померла ОСОБА_3 в інтересах сім`ї набули наступне майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: 1) 08 червня 2011 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Відповідно до договору купівлі - продажу квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. 2) 21 квітня 2021 року за договором купівлі - продажу житловий будинок : господарськими будівлями та спорудами загальною площею 85, 4 кв.м., 23, - кв.м житлова площа, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і розташований на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:1533. Відповідно до договору купівлі - продажу житлового будинку, який був посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського -нотаріального округу Реусом Р.В.; 3) 21 квітня 2021 року за договором купівлі - продажу земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер [номер приховано]:01:001:1533. Відповідно до договору купівлі - продажу земельної ділянки, який був посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Реусом Р.В. (а.с.34-44).
Як вбачається з копії спадкової справи № 1251/2025 відносно майна померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про прийняття спадщини 14 вересня 2025 року звернувся заявник у встановлений законом 6-ти місячний термін до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори (а.с.45). Окрім нього, інші спадкоємці у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 не звертались.
10 березня 2026 року заявник отрима Постанову про зідмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке належало гр. ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з відсутністю доказу проживання однією сім`єю між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.47).
В судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , надали суду покази про те, що вони знали сім`ю ОСОБА_12 як подружжя,які разом проживали, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Їм відомо, що вони разом придбали нерухоме житло, будинок з земельною ділянкою в Чернігівській області, де і померла ОСОБА_3 . ОСОБА_1 її поховав за свої кошти.
За приписами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктами 1-9 частини 1 статті 315 ЦПК України визначено факти, справи про встановлення яких розглядаються судом, зокрема, пунктом 5 ч.1 ст.315 цього Кодексу - про проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.
Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.
В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.
Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.
Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.2 СК України, Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому.
Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Згідно ст. 27 СК України, державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Поняття "проживання однією сім`єю" та "член сім`ї" не є тотожними.
Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім`ї, проте не проживати з ним однією сім`єю.
Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.
Відповідно до ч.1 ст.36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.
Відповідно до ч.1 ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного для прикладу у постанові від 17.06.2020 по справі №755/180/12/16-ц (провадження № 61-40658св18), для застосування положень вищевказаної статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19).
Згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу.
Тобто, при застосуванні ст.74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.
Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Зокрема, до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22), належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №554/14633/15-ц (провадження № 61-9952св18) та від 21 березня 2019 року в справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18).
Судом із зазначених вище обставин, підтверджених належними доказами, встановлено що дійсно ОСОБА_1 проживав разом із ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з грудня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1258, 1264 ЦК України, ст.ст. 2, 21, 27 СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 81, 89, 263, 264, 265, 294 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) разом з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з грудня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 , - тобто по дату смерті ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Повний текст рішення складено та підписано 05 серпня 2026 року.
Суддя Н.Д. Бабич