ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1463/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини,
В С Т А Н О В И В:
I. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, військова частина), в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.05.2024 № 2325 «Про результати службового розслідування за фактом нез`явлення з лікування до військової частини без поважних причин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 » (далі - спірний наказ, наказ № 2325).
1.2. Ухвалою суду від 04.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); цією ж ухвалою з метою з`ясування всіх обставин справи витребувано з відповідача докази ознайомлення позивача зі спірним наказом, встановлено п`ятнадцятиденний строк для їх подання.
1.3. 22.04.2025 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 25.04.2025 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, оскільки характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
1.4. 06.05.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
1.5. 15.11.2025 відповідач подав додаткові пояснення у справі, в яких повідомив суд про проведення повторного службового розслідування та надав додаткові докази.
1.6. Витребуваних судом ухвалою від 04.04.2025 доказів ознайомлення позивача зі спірним наказом відповідач суду не надав; про неможливість їх подання та причини цього суд у визначений строк не повідомив.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
2.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що службове розслідування, за результатами якого прийнято спірний наказ, проведено без його участі: він не був ознайомлений з наказом про призначення службового розслідування від 30.03.2024 № 1177, йому не роз`яснено прав та обов`язків, передбачених пунктом 3 розділу IV Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608), у нього не відібрано жодних пояснень, він не мав можливості заявляти клопотання про виклик свідків. Про існування спірного наказу позивач дізнався лише 04.03.2025, отримавши матеріали службового розслідування на адвокатський запит представника. Позивач також посилається на порушення відповідачем місячного строку накладення дисциплінарного стягнення, встановленого статтею 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оскільки службове розслідування завершено 24.04.2024, а спірний наказ видано лише 27.05.2024. Крім того, позивач стверджує, що в період, який досліджувався службовим розслідуванням, він безперервно перебував на лікуванні у закладах охорони здоров`я, про що неодноразово повідомляв військову частину, а тому не міг з`явитися до місця служби з поважних причин і не мав умислу на вчинення правопорушення.
2.2. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що строки проведення службового розслідування додержано, а висновок (акт) службового розслідування сам по собі не є рішенням, яке породжує правові наслідки для позивача, і не може бути самостійним предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства, з посиланням на постанови Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 821/2137/15-а та від 31.05.2022 у справі № 280/5247/20. Відповідач визнає, що матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача зі спірним наказом, проте вважає посилання позивача на порушення Порядку № 608 безпідставними з огляду на характер обставин, які досліджувалися (відсутність позивача на службі без поважних причин, невідомість його місцезнаходження на час проведення розслідування). У додаткових поясненнях відповідач повідомив про проведення повторного службового розслідування (акт від 07.06.2025 № 25047), яким підтверджено факт нез`явлення позивача з лікування до військової частини, з уточненням дати початку такої відсутності - з 19.02.2024 замість раніше визначеної дати 04.01.2024, у зв`язку з отриманням додаткових медичних документів.
III. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.05.2023 № 143 позивача призначено на посаду командира відділення обчислення 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
3.2. 05.09.2023 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області позивач отримав поранення - множинні вогнепальні сліпі поранення лівої кисті з вогнепальним переломом кісток лівої кисті та пошкодженням лівої ліктьової артерії, що підтверджується первинною медичною карткою (форма 100) від 05.09.2023.
3.3. У зв`язку з пораненням позивач проходив стаціонарне лікування: з 05.09.2023 по 07.09.2023 - у КНП «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради; з 07.09.2023 по 11.09.2023 - у КНП «МБКЛМД Руднєва» Дніпровської міської ради; з 11.09.2023 по 10.11.2023 - у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 3»; з 10.11.2023 по 10.12.2023 позивачу надано відпустку для лікування після поранення на 30 діб (довідка ВЛК від 10.11.2023 № 198); з 11.12.2023 по 25.12.2023 - повторно у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 3».
3.4. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.09.2023 № 266 позивача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини, з призупиненням виплати грошового забезпечення з 14.11.2023.
3.5. У подальшому в період з 26.12.2023 по 01.05.2024 позивач проходив лікування у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, що первісно розцінювалося військовою частиною як стаціонарне, а за наслідками повторного службового розслідування 2025 року - уточнено як амбулаторне (лист вказаного закладу від 12.05.2025 № 142).
3.6. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 29.01.2024 № 2182 травма позивача визначена як тяжка, пов`язана із захистом Батьківщини; позивач потребував звільнення від виконання службових обов`язків на строк, необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 календарних днів.
3.7. Відповідно до свідоцтва про хворобу від 19.02.2024 № 3211 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
3.8. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.03.2024 № 89 позивача визнано таким, що вибув у самовільне залишення військової частини, з призупиненням виплати грошового забезпечення з 27.03.2024.
3.9. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.03.2024 № 1177 призначено службове розслідування за фактом нез`явлення позивача до військової частини після закінчення лікування; проведення розслідування доручено молодшому лейтенанту ОСОБА_3 .
3.10. Актом службового розслідування від 25.04.2024 № 9883 встановлено факт нез`явлення позивача до військової частини з 04.01.2024, зроблено висновок про наявність у діях позивача ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України; матеріали направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Хмельницькому.
3.11. Спірним наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.05.2024 № 2325 позивача, зарахованого у розпорядження командира військової частини, за нез`явлення 04.01.2024 для проходження військово-лікарської комісії, порушення статей 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на підставі пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України піддано дисциплінарному стягненню «сувора догана».
3.12. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.05.2024 № 156 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
3.13. Матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача з наказом про призначення службового розслідування від 30.03.2024 № 1177, з актом службового розслідування від 25.04.2024 № 9883 та зі спірним наказом від 27.05.2024 № 2325, так само як і доказів відібрання у позивача пояснень чи роз`яснення йому прав, передбачених пунктом 3 розділу IV Порядку № 608, у процесі проведення службового розслідування. Вказану обставину відповідач у відзиві на позов визнав.
3.14. Про існування спірного наказу позивачу стало відомо 04.03.2025, коли на адвокатський запит представника позивача військовою частиною надано копії матеріалів службового розслідування.
3.15. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2025 № 1999, продовженим наказом від 11.05.2025 № 2443, призначено службове розслідування за фактом видачі недостовірної довідки про обставини травми позивача; актом службового розслідування від 09.06.2025 № 25176 встановлено, що довідка про обставини травми від 20.09.2023 № 693/6870, якою травму позивача пов`язано з безпосередньою участю в бойових діях, суперечила наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2023 № 2645, яким травму визнано нещасним випадком унаслідок особистої необережності позивача, не пов`язаним з проходженням військової служби; вину за видачу недостовірної довідки покладено на колишнього начальника медичної служби майора ОСОБА_4 (виключеного зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та колишнього заступника командира військової частини полковника ОСОБА_5 . Вказані обставини стосуються порядку обліку травми позивача та не є предметом цього спору.
3.16. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2025 № 1983 призначено повторне службове розслідування за фактом нез`явлення позивача з лікування до військової частини. Актом службового розслідування від 07.06.2025 № 25047, складеним з урахуванням додатково отриманих медичних документів КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Ставищенської селищної ради (лист від 12.05.2025 № 142), підтверджено висновок акта від 25.04.2024 № 9883 та спірного наказу в частині факту нез`явлення позивача з лікування до військової частини без поважних причин, водночас датою початку такої відсутності визначено 19.02.2024 замість раніше встановленої дати 04.01.2024.
3.17. Спірний наказ за результатами повторного службового розслідування 2025 року не скасовувався та не змінювався; будь-якого нового наказу, який замінив би чи уточнив спірний наказ, відповідачем суду не надано. Доказів ознайомлення позивача з наказом про призначення повторного службового розслідування, актом від 07.06.2025 № 25047 чи надання позивачу можливості надати пояснення в межах повторного розслідування (з урахуванням його виключення зі списків особового складу військової частини ще 27.05.2024) матеріали справи так само не містять.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4.2. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
4.3. Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
4.4. За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
4.5. Відповідно до частин шостої, дев`ятої статті 80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали; у разі неповідомлення суду про неможливість подати витребувані докази, а також за неподання таких доказів без поважних причин суд, залежно від того, яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
4.6. Відповідно до статті 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут № 548-XIV), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб, пов`язаній із захистом України.
4.7. Статтею 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), військова дисципліна визначена як бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
4.8. Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Стаття 48 Дисциплінарного статуту визначає перелік дисциплінарних стягнень, зокрема сувору догану.
4.9. Згідно зі статтями 83-85 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини; службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником), а в необхідних випадках цей строк може бути продовжений, але не більш як на один місяць.
4.10. Статтею 87 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, у відрядженні; дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня виявлення правопорушення.
4.11. Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться, зокрема, для встановлення неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення, вини військовослужбовця, причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
4.12. Пунктом 3 розділу IV Порядку № 608 передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування; вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; ознайомлюватися з актом службового розслідування після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування.
4.13. Пунктом 1 розділу VI Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
4.14. У постановах від 02.10.2019 у справі № 821/2137/15-а та від 31.05.2022 у справі № 280/5247/20 Верховний Суд сформулював правову позицію, за якою висновок (акт) службового розслідування сам по собі, без прийняття на його підставі рішення про застосування до особи заходів впливу, не породжує правових наслідків для такої особи і не може бути самостійним предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства; оцінка акта службового розслідування може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Щодо предмета судового контролю
5.1. Суд відхиляє довід відповідача про те, що спірний наказ не може бути самостійним предметом судового розгляду. Правова позиція Верховного Суду, на яку посилається відповідач, стосується акта (висновку) службового розслідування як такого, що сам по собі не породжує правових наслідків. Натомість предметом цього спору є не акт службового розслідування від 25.04.2024 № 9883, а наказ командира військової частини від 27.05.2024 № 2325, яким на підставі висновків цього акта до позивача застосовано конкретний захід дисциплінарного впливу - дисциплінарне стягнення «сувора догана» (пункт «в» статті 48 Дисциплінарного статуту).
Такий наказ є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо визначає права та обов`язки позивача, а отже, відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, підлягає судовому контролю в порядку адміністративного судочинства.
Щодо дотримання прав позивача під час проведення службового розслідування.
5.2. Пунктом 3 розділу IV Порядку № 608 встановлено вичерпний перелік прав військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, зокрема право знати підстави його проведення, бути ознайомленим зі своїми правами та обов`язками, давати пояснення, заявляти клопотання про опитування осіб, ознайомлюватися з актом розслідування. Забезпечення цих прав є складовою вимоги обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень та реалізації права особи на участь у процесі прийняття рішення, що його стосується (частина друга статті 2 КАС України).
5.3. Суд ухвалою від 04.04.2025 витребував з відповідача докази ознайомлення позивача зі спірним наказом. Відповідач у визначений строк таких доказів не надав та про причини неможливості їх подання суд не повідомив, а у відзиві на позов прямо визнав, що матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача з оскаржуваними наказами. За таких обставин, відповідно до частин шостої та дев`ятої статті 80 КАС України, суд розглядає справу за наявними доказами, які підтверджують доводи позивача про непроведення з ним жодних процесуальних дій у межах службового розслідування: позивача не було ознайомлено з наказом про призначення розслідування, у нього не відібрано пояснень, йому не роз`яснено прав, передбачених пунктом 3 розділу IV Порядку № 608, і він не був ознайомлений зі спірним наказом, дізнавшись про нього лише через дев`ять місяців після його прийняття - на адвокатський запит представника.
5.4. Посилання відповідача на характер обставин, які досліджувалися (невідомість місцезнаходження позивача), не звільняло відповідача від обов`язку вжити заходів для реалізації прав позивача, передбачених Порядком № 608, зокрема шляхом надсилання відповідних повідомлень за відомою відповідачу адресою реєстрації позивача чи іншими доступними засобами зв`язку, тим більше що з матеріалів справи вбачається безперервне перебування позивача на лікуванні у закладах охорони здоров`я, відомості про які відповідачу було відомо або мало бути відомо з документів про направлення позивача на лікування. Доказів вжиття будь-яких таких заходів відповідачем суду не надано.
Щодо доводів відповідача про проведення повторного службового розслідування у 2025 році.
5.5. Суд враховує, що законність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень оцінюється станом на момент його прийняття. Повторне службове розслідування, проведене відповідачем у квітні-червні 2025 року, тобто після подання позивачем цього позову, не призвело до прийняття нового наказу, яким спірний наказ було б скасовано, змінено чи підтверджено з дотриманням прав позивача. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що в межах повторного розслідування позивачу було забезпечено права, передбачені пунктом 3 розділу IV Порядку № 608. За таких обставин висновки акта повторного службового розслідування від 07.06.2025 № 25047 не можуть усувати процедурні порушення, допущені відповідачем при прийнятті спірного наказу, і не впливають на оцінку його правомірності судом.
5.6. Обставини, встановлені актом службового розслідування від 09.06.2025 № 25176 щодо порядку обліку травми позивача та дій колишніх посадових осіб військової частини, не мають безпосереднього значення для вирішення цього спору, предметом якого є наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за нез`явлення до військової частини, а не питання зв`язку отриманої позивачем травми з проходженням військової служби.
5.7. Оцінюючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що спірний наказ прийнято без дотримання визначеної Порядком № 608 процедури, без забезпечення позивачу права на участь у процесі прийняття рішення, що прямо суперечить вимогам частини другої статті 2 КАС України, а також з порушенням строку накладення дисциплінарного стягнення, встановленого статтею 87 Дисциплінарного статуту.
Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано протиправність оскаржуваного наказу, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
VI. ВИСНОВКИ СУДУ
6.1. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, однак пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. У цьому рішенні суд надав оцінку всім ключовим доводам сторін, які мають значення для вирішення спору по суті.
6.2. Враховуючи встановлені обставини та наведене правове регулювання, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.05.2024 № 2325 «Про результати службового розслідування за фактом нез`явлення з лікування до військової частини без поважних причин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 » як такого, що прийнятий без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України та Порядку № 608.
6.4. За наведених мотивів позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
VII. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
7.1. Позивач на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю II групи, у зв`язку з чим судовий збір при зверненні до суду не сплачувався.
7.2. Інших судових витрат учасниками справи понесено не було та до суду не заявлено, у зв`язку з чим підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В И Р І Ш И В:
1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини, задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.05.2024 № 2325 «Про результати службового розслідування за фактом нез`явлення з лікування до військової частини без поважних причин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 ».
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя О.В. Анісімов