ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 р. Справа № 520/23204/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П`янової Я.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 21.10.25 у справі № 520/23204/25
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства розвитку громад та територій України , Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства розвитку громад та територій України, Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства розвитку громад та територій України в особі Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 , оформлене листом (відповіддю) Міністерства розвитку громад і територій України № 12723/7/10-25 від 28.05.2025 та відповідним витягом із протоколу засідання Комісії;
- зобов`язати Міністерство розвитку громад та територій України в особі Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України повторно розглянути заяву від 21.11.2024 про встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та додані до неї документи та ухвалити нове належним чином обґрунтоване рішення з наданням правової оцінки усім наданим доказам та з урахуванням висновків суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 520/23204/25 заяву Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України від 25.09.2025 про поновлення строку подання відзиву на позов - задоволено.
Поновлено Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України строк на подання відзиву на позов.
Позов - залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції взагалі не досліджено оспорюване рішення Комісії на предмет його обгрунтованості та дотримання принципів адміністративної процедури, що і стало предметом позовних вимог. Вказує, що надані позивачем докази не були опрацьовані в повному обсязі. Звертає увагу суду на те, що предметом доказування у цій справі є не факт позбавлення позивача особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а необгрунтованість рішення Комісії та невідповідність рішення принципам адміністративної процедури.
ВідМіністерства розвитку громад та територій Українинадійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Комісія з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти Україниправом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, розглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; належить до громадянства України; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ; отримав р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 ; з 14.05.2007р. 06.11.2015р. проходив публічну службу у якості особи, атестованої спеціальними званнями співробітників міліції в органах внутрішніх справ України; з 11.05.2021р. по 05.07.2025р. проходив публічну службу у лавах Національної поліції України на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №1 Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області.
21.11.2024 заявник подав до Комісії звернення установленого формуляру з приводу підтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у період 28.07.2022р. - 07.09.2022р. (далі за текстом - Звернення).
За викладеним у зверненні твердженням заявник звільнився з полону самостійно близько 04:00 год. 08.09.2022.
У тексті звернення позивач указав громадян: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) як осіб, котрі можуть підтвердити факт позбавлення заявника особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
До звернення позивачем дійсно було приєднано копію листа Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України від 27.09.2023 р. № 2842/37/02/02-2023, у якому вказано, що за результатами службового розслідування підтверджений факт незаконного позбавлення волі позивача та утримання позивача у місцях несвободи, але не виявлено об`єктивних даних, котрі б підтверджували те, що утримання у місцях несвободи було пов`язано із виконанням завдань із захисту державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та недоторканності України.
До звернення позивачем також було приєднано витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань про зареєстроване кримінальне провадження №12022221100000739 від 09.10.2022р. з приводу викрадення позивача військовослужбовцями збройних сил російської федерації, утримуванні позивача у катівні на території м.Куп`янськ у період 28.07.2022р.-07.09.2022р., застосування до позивача тортур у період 28.07.2022р.-07.09.2022р.
Складеними відносно позивача медичними документами (а саме: результати огляду у Комунальному некомерційному підприємстві «Зміївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 24.09.2022р. №56386741, результати огляду у Комунальному некомерційному підприємстві «Зміївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 29.09.2022р. №56681731, результати огляду у Комунальному некомерційному підприємстві «Зміївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 06.10.2022р. №57044532) у поєднанні з висновком експерта №09-42б/2023 від 06.04.2023р. фактично та об`єктивно і не підтверджено, і не спростовано застосування до заявника кайданок, тортур та електричного струму, але указано, що остаточні явища не виключають настання у минулому таких подій.
Згідно з листом старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Харківській області від 12.12.2024р. №32038/119-24/03-2024 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022221240000235 від 25.03.2022р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 438 Кримінального кодексу України триває, згідно з правовою позицією органу досудового розслідування факт утримання та катування позивача підтверджується.
За зверненням позивача Комісією первинно прийнято рішення з приводу пропозиції подати додаткові докази, оформлене листом від 25.11.2024р. за №22/М-17003-6.3-8640.
У подальшому за зверненням позивача Комісією прийнято рішення з приводу відмови у підтвердженні факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у зв`язку з відсутністю в матеріалах звернення об`єктивних даних про провадження заявником діяльності, згаданої у п.п. «а» п.1 ч.1 ст.2 та п.п. «б» п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий статус осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої волі внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та членів їхніх сімей».
Уважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідачами не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи в цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» від 26.01.2022 №2010-ІХ (далі - Закон України №2010-ІХ) цей Закон визначає основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей.
Приписами частини першої статті 2 Закону України №2010-ІХ визначено, що дія цього Закону поширюється на:
- громадян України яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12.08.1949 та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 на громадян України;
- які є цивільними особами, що перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, яких було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора:
а) у зв`язку із здійсненням такими громадянами діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов`язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;
б) у зв`язку з незаконними діями держави-агресора, її органів, підрозділів, формувань, інших утворень з явною або прихованою метою спонукання України, іншої держави, державного органу, організації, у тому числі міжнародної, юридичних або фізичних осіб до дій або утримання від здійснення дій як умови звільнення громадянина України.
Згідно з статтею 3 Закону України №2010-ІХ прийняття рішень з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюється Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія).
Комісія утворюється при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.
Комісія здійснює діяльність відповідно до Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.
Положеннями статті 4 Закону України №2010-ІХ визначено перелік документів та відомостей, які є підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до пункту першого, пункту другого частини першої статті 2 цього Закону.
Підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до пункту першого частини першої статті 2 цього Закону є такі документи:
1) заява особи або її законного представника, або члена сім`ї особи, подана за зразком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України;
2) один із таких документів:
а) довідка Міністерства оборони України, іншого центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, або правоохоронного органу чи державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, командира підрозділу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, оформлена за зразком та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України, про те, що військовослужбовець або інша особа, визначена пунктом 1 частини першої статті 2 цього Закону, перебуває (перебувала) в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку позбавлення особистої свободи, або інтернована у нейтральних державах;
б) документ, що підтверджує участь особи як члена добровольчого загону (формування) в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку перебування в місцях несвободи, або інтернована у нейтральних державах;
3) витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
4) повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи.
Підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону є такі документи:
1) заява особи або її законного представника, або члена сім`ї особи, подана за зразком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України;
2) документи та/або відомості, що підтверджують факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року стосовно заявника при його захопленні, незаконному затриманні, незаконному арешті, незаконному триманні або іншим чином незаконному позбавленні особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами і формуваннями, іншими утвореннями, у зв`язку із здійсненням такою особою діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов`язану з відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, та про підтвердження дійсності підстав вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;
3) витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
4) повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи.
Згідно з частиною шостою статті 4 Закону України №2010-ІХ під час розгляду заяв Комісією беруться до уваги:
1) інформація, відомості та/або дані, надані особою (заявником), її законним представником, іншою близькою особою, адвокатом чи іншим представником заявника за договором;
2) документи (довідки) щодо достовірності відомостей (інформації), наведених особою та/або стосовно особи, надані центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на запит Комісії;
3) рішення з відповідних питань міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;
4) інша інформація, надана чи оприлюднена міжнародними, правозахисними та іншими організаціями.
У разі потреби Комісія заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи та/або відомості, та/або свідків, законного представника особи, іншої близької особи, адвоката чи іншого представника заявника, які надали Комісії свідчення, інформацію, відомості.
Положеннями частини сьомої статті 4 Закону України №2010-ІХ визначено, що за результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей з підстав, визначених частинами першою - п`ятою цієї статті, Комісія приймає рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
При прийнятті рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України Комісія встановлює дату початку строку позбавлення особи особистої свободи, а у разі звільнення особи з місць несвободи - дату її звільнення.
Згідно з пунктом 1 Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 №1281 (далі - Положення, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), Комісія з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія) утворюється при Мінреінтеграції з метою виконання завдань, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Відповідно до пункту 3 Положення, завданнями Комісії є:
1) розгляд заяв та матеріалів (довідки, інформація, інші документи), визначених пунктами 8, 9, 11 цього Положення, щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, визнання членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
2) прийняття рішень про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
3) прийняття рішень про визнання членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
4) проведення аналізу практики застосування законодавства з питань соціального та правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
5) встановлення дати початку строку позбавлення особи особистої свободи під час прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а у разі звільнення особи з місць несвободи - дати її звільнення з урахуванням положень, зазначених у пункті 15 цього Положення.
Згідно з п. 4 Положення, комісія для виконання покладених на неї завдань має право:
1) залучати до своєї роботи представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань, наукових та інших установ, а також окремих фахівців за їх згодою;
2) одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на Комісію завдань, у строк не більше 15 календарних днів, а якщо це стосується надання великого обсягу інформації, документів та матеріалів, - не більше 30 календарних днів з дня надходження відповідного звернення Комісії до відповідного органу, посадової особи;
3) приймати рішення про надання коштів для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що надавалася особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, для захисту їх прав і законних інтересів;
4) скасовувати рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
5) розглядати інші питання в межах повноважень, визначених законом та цим Положенням.
Згідно з пунктом 7 Положення організаційною формою роботи Комісії є засідання.
Засідання Комісії скликаються у разі потреби, але не рідше ніж один раз на квартал.
Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх на засіданні членів Комісії.
У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.
У разі відсутності достатньої кількості голосів під час голосування за прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вважається невстановленим.
За результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей Комісія приймає рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Рішення Комісії оформляється протоколом, який підписується головою, заступником голови, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.
Прийняті Комісією рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, вносяться до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Приписами пункту 8 Положення визначено, що для прийняття рішення, передбаченого підпунктом 2 пункту 3 цього Положення:
громадянин України, якого було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12.08.1949 та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977, або його законний представник, член сім`ї такого громадянина або законний представник члена сім`ї такого громадянина звертається до Мінреінтеграції із заявою за формою, встановленою Мінреінтеграції.
До заяви додаються:
довідка Міноборони, іншого центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, утвореним відповідно до законів, або правоохоронного органу чи державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, командира підрозділу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, оформлена за зразком та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України, про те, що військовослужбовець або інша особа перебуває (перебувала) в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку позбавлення особистої свободи, або інтернована у нейтральних державах, або документ, що підтверджує участь особи як члена добровольчого загону (формування) в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку перебування в місцях несвободи, або інтернована у нейтральних державах;
витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи;
2) громадянин України, який є цивільною особою, що перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, якого було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора у зв`язку із провадженням таким громадянином діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за проваджувану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов`язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що провадження такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями, або його законний представник, член сім`ї такого громадянина або законний представник члена сім`ї звертається до Мінреінтеграції із заявою за формою, встановленою Мінреінтеграції.
До заяви додаються:
документи та/або відомості, що підтверджують факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 стосовно заявника під час його захоплення, незаконного затримання, незаконного арешту, незаконного тримання або іншим чином незаконного позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами і формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із провадженням такою особою діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за проваджувану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов`язану з відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, та про підтвердження дійсності підстав вважати, що провадження такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;
витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи;
звернення, написане в довільній формі в присутності особи, що надає професійну правничу допомогу, або консула, що підтверджується їх підписами, про уповноваження особою, яку було позбавлено особистої свободи, або членом її сім`ї іншої особи на отримання такої допомоги у період дії в Україні або окремих її місцевостях правового режиму воєнного стану, у разі коли особа, яку було позбавлено особистої свободи, та члени її сім`ї позбавлені можливості отримати щорічну державну грошову допомогу, яка надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України під час перебування такої особи в місцях несвободи.
Згідно з пунктом 14 Положення, під час розгляду заяв Комісією беруться до уваги:
1) інформація, відомості та/або дані, надані особою (заявником), її законним представником, іншою близькою особою, адвокатом чи іншим представником заявника за договором;
2) документи (довідки) щодо достовірності відомостей (інформації), наведених особою та/або стосовно особи, надані центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на запит Комісії;
3) рішення з відповідних питань міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;
4) інша інформація, надана чи оприлюднена міжнародними, правозахисними та іншими організаціями.
У разі потреби Комісія заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи та/або відомості, та/або свідків, законного представника особи, іншої близької особи, адвоката чи іншого представника заявника, які надали Комісії свідчення, інформацію, відомості.
Приписами пункту 17 Положення визначено, що рішення Комісії про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України чи відмову у визнанні членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, може бути оскаржено в судовому порядку.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до витягу з протоколу від 26.05.2025 р. № 1.5/7-2372 ДСК засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України прийнято рішення про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів на здійснення ОСОБА_1 діяльності або дій по відношенню до ОСОБА_1 , передбачених підпунктами «а», «б» пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що витяг із протоколу про не встановлення факту позбавлення особистої свободи ОСОБА_1 внаслідок збройної агресії проти України не містить відомостей про обставини, які зумовили такий висновок.
Ухвалюючи спірне рішення, Комісія з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві національної єдності України не конкретизувала правових та фактичних підстав для відмови у підтвердженні зазначеного факту стосовно громадянина України.
Також, згідно з листом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.05.2025 № 12723/7/10-25 позивача повідомлено, що Комісія на своєму засіданні, яке відбулося 26 травня 2025 року, розглянула заяву від 21 листопада 2024 року та додані до неї документи. Дослідивши додані документи, Комісією прийнято рішення про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю у долучених до заяви додатках підтверджуючих документів на здійснення ОСОБА_1 діяльності або дій по відношенню до ОСОБА_1 , передбачених підпунктами «а», «б» пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». У разі наявності додаткових відомостей або документів, що підтверджують факт та обставини позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, позивач може повторно звернутись до Комісії.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у вказаному листі не зазначено, які саме документи для встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України не були подані, чи які конкретно із поданих документів не були враховані Комісією і чому, чи про інші обставини, які стали підставою для висновків про не встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Суд зауважує, що здійснення розгляду, поданої особою заяви передбачає надання оцінки наданим доказам та повідомленим обставинам.
Проте зі змісту листа Міністерства розвитку громад та територій України від 28.05.2025 № 12723/7/10-25 не можливо встановити чи була надана оцінка, поданим позивачем доказам та наведеним обставинам.
Більш того, лист не містить у собі будь-якого обґрунтування прийнятого Комісією рішення, у зв`язку з чим позивач не мав належної інформації про те, які саме додаткові відомості або документи має подати, тобто, що саме вони повинні підтверджувати (подію, контекст, порушення прав тощо) та/або в чому саме полягають недоліки раніше поданих документів.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не здійснено належного розгляду заяви позивача та доданих до неї доказів, що як наслідок свідчить про порушення відповідачем порядку та процедури проведення розгляду такої заяви.
Таким чином, під час розгляду справи не встановлено доказів здійснення відповідачем належного та повного розгляду заяви позивача та доданих до такої заяви доказів.
Суд також ураховує, що Комісія має право витребувати та одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на Комісію завдань.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача з доданими до неї доказами розглянута Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України не належно та не в повному обсязі.
Отже, з боку Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України не здійснено належного та повного розгляду заяви позивача у встановленому законодавством порядку, що, у свою чергу, призвело до прийняття протиправного рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України щодо громадянина України ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги в цій частині спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн (1211, 20 грн - за подання позову, 1816,80 грн - за подання апеляційної скарги) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Керуючись статтями 139, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 520/23204/25 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства розвитку громад та територій України в особі Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 , оформлене листом (відповіддю) Міністерства розвитку громад і територій України № 12723/7/10-25 від 28.05.2025 та витягом з протоколу від 26 травня 2025 р. № 1.5/7-2372 ДСК засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Зобов`язати Міністерство розвитку громад та територій України в особі Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України повторно розглянути заяву від 21.11.2024 про встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та додані до неї документи та ухвалити нове належним чином обґрунтоване рішення з наданням правової оцінки усім наданим доказам та з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства розвитку громад та територій України (код ЄДРПОУ: 37472062) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П`янова
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова