ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 р. Справа № 520/29497/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/29497/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 520/29497/24 клопотання представника позивача про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду та накладення штрафу - задоволено частково.
Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України новий строк для подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №520/29497/24 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України у строк протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №520/29497/24 в частині обрахунку грошового забезпечення, а саме: премії.
У задоволенні клопотання представника позивача про накладення штрафу - відмовлено.
Попереджено відповідача про те, що відповідно до ч.3 ст.382-3 КАС України суд може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання про накладення на керівника відповідача штрафу, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, просив:
- змінити мотивувальну частину ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року по справі № 520/29497/24 шляхом виключення аргументів суду про продовження відповідачу строку на подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №520/29497/24, як таких, що суперечать ч.1 ст.382-3 КАС України;
- скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року по справі № 520/29497/24 в частині відмови у накладенні штрафу;
- ухвалити постанову про накладення на керівника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - ОСОБА_2 штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половина якого підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , іншу половину - на користь Державного бюджету України в особі Державної судової адміністрації України. У решті - ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року по справі № 520/29497/24 просив залишити без змін
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про неприйнятність поданого відповідачем звіту, безпідставно продовжив строк на його подання та відмовив у накладенні штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень. Наголошує, що частина перша статті 382-3 КАС України не передбачає такого процесуального рішення, як продовження строку на подання звіту, а зобов`язує суд за наслідками його розгляду постановити ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту. Відтак, установивши неналежне виконання судового рішення, суд мав відмовити у прийнятті звіту, встановити новий строк для його подання та відповідно до частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України накласти на керівника Військової частини НОМЕР_1 штраф, застосування якого у такому випадку є безальтернативним.
Апелянт зазначає, що обізнаний із судовою практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 31.10.2018 у справі № 704/1547/17 та від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, відповідно до якої суд вправі встановити новий строк для подання звіту, а накладення штрафу є мірою покарання, що може бути застосована лише за наявності обставин, які свідчать про умисне невиконання судового рішення та недобросовісне ухилення посадової особи від його виконання. Водночас наголошує, що вказана судова практика сформована до доповнення КАС України статтею 382-3 згідно із Законом № 4094-IX від 21.11.2024. Частина третя цієї статті передбачає безальтернативну санкцію у разі відмови у прийнятті звіту та не надає суду дискреції вирішувати питання про застосування штрафу залежно від обставин справи. Крім того, на переконання апелянта, винна поведінка відповідача є наявною та полягає у свідомому ухиленні від належного виконання судового рішення, а тому підстави для застосування відповідного заходу процесуального примусу є доведеними. З огляду на це апелянт просить змінити мотивувальну частину ухвали, скасувати її в частині відмови у накладенні штрафу та накласти на керівника відповідача штраф у розмірі від двадцяти до сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Відповідач стверджує, що ним не допущено бездіяльності щодо виконання рішення суду, оскільки проведено перерахунок грошового забезпечення позивача, складено відповідні розрахункові документи та виплачено додатково нараховані кошти у сумі 2773,55 грн. При цьому спір між сторонами фактично виник не щодо самого факту виконання рішення, а щодо правильності застосованого механізму обчислення окремих складових грошового забезпечення, зокрема премії. Рішення суду від 14.01.2025 не містить конкретного алгоритму визначення цієї складової, її відсоткового розміру чи остаточної суми коштів, яка підлягала виплаті позивачу, а тому сама по собі незгода останнього з проведеним розрахунком не свідчить про невиконання судового рішення.
Щодо накладення штрафу відповідач зазначає, що за своєю правовою природою він є заходом процесуального примусу та видом юридичної відповідальності посадової особи, застосування якого повинно відповідати принципам законності, обґрунтованості, пропорційності та індивідуалізації відповідальності. Посилаючись на частину п`яту статті 382-3 КАС України, відповідач стверджує, що положення цієї статті не встановлюють безумовного обов`язку суду накладати штраф у кожному випадку неприйняття звіту, а надають суду дискреційні повноваження оцінити всі обставини справи та визначити доцільність застосування такого заходу.
Вказує, що матеріали справи не підтверджують умисного ухилення керівника військової частини від виконання рішення, оскільки військовою частиною вчинялися реальні дії щодо його виконання, надавалися пояснення та відповідні документи. Відсоткові розміри премій були визначені виходячи з посадових окладів, обрахованих із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а обраний порядок розрахунку був зумовлений наявною нормативною невизначеністю. Крім того, військова частина є бюджетною установою, здійснює видатки лише в межах бюджетних асигнувань та функціонує в умовах повномасштабної збройної агресії, виконуючи бойові завдання.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №520/29497/24, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національній гвардії України щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні01.04.2024, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 рік, для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, у тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням; з 01.01.2023 по 20.05.2023 - за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане рішення суду набрало законної сили 03.06.2025, позивачу видано відповідний виконавчий лист - 13.06.2025, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 04.06.2028.
06.08.2025 (через підсистему "Електронний суд" подано 05.08.2025) до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача в порядку ст. 382 КАС України з проханням встановити судовий контроль шляхом зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання рішення по справі № 520/29497/24 врахувавши той факт, що перерахунок та виплата ОСОБА_1 заборгованості з грошового забезпечення на рівні 2773,55 грн. (після оподаткування 2718,29 грн.) не є виконанням рішення у розумінні ст.370 КАСУ.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року у задоволенні заяви представника позивача в порядку ст. 382 КАС України по даній справі відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 по справі №520/29497/24 скасовано. Справу №520/29497/24 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 прийнято до розгляду заяву в порядку ст. 382 КАС України у справі №520/29497/24, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України у триденний строк з дня отримання даної ухвали надати письмові пояснення на подану заяву в порядку ст. 382 КАС України та докази виконання рішення суду у справі №520/29497/24, зокрема: детальний розрахунок проведеного перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням всіх його складових та із зазначенням застосованого прожиткового мінімуму при його розрахунку за період з 29.01.2020 по 20.05.2023.
03.11.2025 відповідачем подано до суду додаткові пояснення у справі разом з перерахунком грошового забезпечення позивача, проведеного на виконання рішення суду у даній справі, відповідно до яких відповідач вказував про пропуск строків звернення до суду та про повторність використання бланку ордеру, а також, зазначив, що рішення суду у даній справі ним виконано у повному обсязі.
06.11.2025 від представника позивача до суду надійшли заперечення на звіт, в яких зазначено, що означені докази не охоплюють виконання рішення у належний спосіб, оскільки наданий відповідачем розрахунок вже долучений позивачем до заяви у процедурі судового контролю та оцінений Другим апеляційним адміністративним судом постановою від 20 жовтня 2025 року та визнаний неприйнятним доказом виконання рішення відповідачем. Також, звернув увагу, що при виконанні рішення відповідач правильно перерахував такі показники грошового забезпечення як посадовий оклад, оклад за звання, надбавку за вислугу років, надбавку за ОПС, однак зменшив показники перерахованої премії задля подальшого суттєвого та штучного зменшення загального належного позивачу підсумку заборгованості до видачі, що свідчить про невиконання рішення, оскільки у судовому порядку у справі № 520/29497/24 суд, таких дій зі зменшення відсотковості показників, відповідача вчиняти не зобов`язував.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 заяву представника позивача в порядку ст. 382 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України подати протягом двох місяців з дня отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 по справі №520/29497/24 в частині обрахунку грошового забезпечення, а саме: премії.
Від відповідача до суду надійшов звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 по справі №520/29497/24 з обрахунку грошового забезпечення, а саме: премії з 01.01.2020 по 20.05.2023 роки, в якому зазначено, що відсотковий розмір премії згідно з розпорядженнями командувача Національної гвардії України визначається у відсотках від посадового окладу, який в свою чергу визначається шляхом множення прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 , який становив 1762,00 грн., на відповідний коефіцієнт, згідно з Постановою КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Відсотковий розмір премії, що враховує посадові оклади шляхом множення прожиткового мінімуму на тарифний коефіцієнт по Постанові КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» так як визначено у рішенні Харківського окружного адміністративного суду № 520/29497/24 від 14.01.2025, рішенням командувача Національної гвардії України не визначений. У зв`язку з цим під час розрахунку грошового забезпечення після перерахунку посадових окладів за рішенням Харківського окружного адміністративного суду №520/29497/24 від 14.01.2025 бралося до уваги розмір грошового забезпечення за відповідний період за аналогічною посадою яку ОСОБА_1 займав в періоди, за які здійснювався перерахунок грошового забезпечення. Також, відповідач зазначає, що даний розмір премії застосовувався до посадових окладів, які розраховані шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів відповідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 на прожитковий мінімум на 01.01.2018, а саме 1762,00 грн. Застосування даних розмірів премії до посадових окладів, що визначені шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів відповідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 постанові на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року не допускається. Крім того, відповідач просить взяти до уваги, що у вказаний період він законодавчо звільнений від відповідальності щодо строків оплати праці внаслідок ведення бойових дій до моменту відновлення діяльності підприємства.
Від представника позивача до суду надійшли заперечення на поданий звіт, в яких зазначено, що рішення суду у даній справі відповідачем залишається не виконаним, оскільки наведений відповідачем обрахунок премії не є новим, а є тим, який оцінено вже постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 по даній справі, де встановлено факт невиконання рішення, отже, ці обставини переоцінці не підлягають. Водночас, на думку позивача, відповідач у звіті не навів обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, що зумовлює наявність підстав для відмови у прийнятті означеного звіту про виконання рішення, зі встановленням нового строку для його подання, а також, для застосування положень ч.3 та 4 ст.382-3 КАСУ.
Встановлюючи відповідачу новий строк для подання звіту, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду в частині обрахунку премії не виконано, оскільки відповідач не врахував її відсотковий розмір, фактично встановлений позивачу у відповідних місяцях 2020-2023 років, що призвело до неправильного перерахунку грошового забезпечення в цілому.
Відмовляючи у накладенні штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що застосування такого заходу можливе лише за наявності обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення та недобросовісне ухилення від його виконання. Враховуючи надання відповідачу нового строку для повного виконання рішення, суд дійшов висновку про передчасність накладення штрафу, зазначивши, що такий захід може бути застосований у разі повторного невиконання рішення у встановлений ухвалою строк.
Надаючи оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 - 382-3 КАС України.
За приписами ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.
Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
За приписами ч.ч. 1-3, 10, 11 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права позивача.
При цьому оцінка поданого звіту не може зводитися виключно до констатації факту вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій, а має передбачати перевірку їх відповідності змісту судового рішення, яке підлягає виконанню, та встановлення того, чи виконано покладений на відповідача обов`язок саме у спосіб, визначений судовим рішенням.
Як вбачається з матеріалів справи, Військова частина НОМЕР_1 подала звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025, у якому навела відомості про здійснений перерахунок грошового забезпечення позивача та обґрунтувала застосований нею порядок визначення розміру премії.
За результатами розгляду цього звіту суд першої інстанції встановив, що відповідачем не враховано відсотковий розмір премії, фактично встановлений позивачу у відповідних місяцях 2020-2023 років, внаслідок чого судове рішення в частині обрахунку премії виконано не в повному обсязі.
З огляду на це суд встановив відповідачу новий двомісячний строк для подання звіту про повне виконання судового рішення.
Водночас, встановивши, що рішення суду в частині обрахунку премії виконано відповідачем не в повному обсязі, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки змісту поданого звіту та за наслідками його розгляду не ухвалив одного з процесуальних рішень, передбачених частиною першою статті 382-3 КАС України, а саме про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Судом першої інстанції також не встановлено, чи містить поданий звіт усі відомості, передбачені частиною другою статті 382-2 КАС України, зокрема обґрунтовані відомості про обставини, які ускладнюють повне виконання судового рішення, орієнтовні строки його виконання та заходи, вжиті відповідачем для усунення відповідних перешкод.
Отже, висновок суду першої інстанції про необхідність установлення відповідачу нового строку для подання звіту зроблений без повного та всебічного дослідження змісту поданого звіту й доданих до нього доказів, а також без визначення передбаченого частиною першою статті 382-3 КАС України процесуального наслідку його розгляду.
При цьому вирішення питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень безпосередньо залежить від результатів належного розгляду звіту, встановлення повноти виконання судового рішення, оцінки наведених відповідачем причин його невиконання та достатності вжитих для виконання заходів.
Тому за відсутності належної оцінки цих обставин висновок суду першої інстанції про передчасність накладення штрафу також не може вважатися обґрунтованим.
Колегія суддів відхиляє вимоги про накладення штрафу безпосередньо судом апеляційної інстанції, оскільки застосування такого заходу має здійснюватися за результатами розгляду звіту з урахуванням усіх установлених обставин та прийнятого судом рішення про його прийняття або відмову у прийнятті. Належної оцінки звіту суд першої інстанції не здійснив.
Крім того, судовий контроль у порядку статей 382-382-3 КАС України здійснюється судом, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції та ухвалив судове рішення. Отже, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості вперше вирішити питання про прийняття або відмову у прийнятті поданого відповідачем звіту та застосувати передбачені законом наслідки такого рішення.
Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 520/29467/24 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Колегія суддів не вбачає підстав, передбачених статтею 382-3 КАС України для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, оскільки встановлення факту невиконання судового рішення без поважних причин потребує належної оцінки всіх доказів та обставин, яка судом першої інстанції не була здійснена. З огляду на це, питання про застосування до керівника суб`єкта владних повноважень відповідних заходів має бути вирішено судом першої інстанції під час нового розгляду звіту.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329, 353, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року по справі № 520/29497/24 - скасувати.
Справу № 520/29467/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін