П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
04 серпня 2026 року справа 280/5943/25
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької обласної державної адміністрації на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної державної адміністрації про скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладання дисциплінарного стягнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 09.07.2025 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації №406-к від 01.07.2025 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладання дисциплінарного стягнення"; поновити її з 04.07.2025 на посаді начальника відділу управління персоналом апарату Запорізької обласної державної адміністрації; стягнути суму заробітної плати за весь час вимушеного прогулу за період з 04.07.2025 по день винесення рішення суду про поновлення на посаді виходячи з розміру середньоденної заробітної плати в 2066,69грн.; стягнути суму завданої моральної шкоди в розмірі 248000 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації №406-к від 01.07.2025 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладання дисциплінарного стягнення";
- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу управління персоналом апарату Запорізької обласної державної адміністрації з 04.07.2025;
- стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.07.2025 по 05.01.2026 включно в розмірі 272803,08 грн з якої утримати податки та інші обов`язкові платежі;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Прийняте рішення суд мотивував тим, що обґрунтованість кваліфікації дій (бездіяльності) позивачки як порушення Присяги державного службовця відповідачем не підтверджена. Виявлені порушення не мали масового характеру, не призвели до тяжких наслідків та значною мірою були зумовлені особливостями організації робочих процесів в апараті облдержадміністрації під час воєнного стану. Дії позивачки з підготовки наказів про присвоєння рангів без резолюції керівника апарату не є перевищенням службових повноважень, оскільки підготовка подань та оформлення документів про присвоєння рангів входить до функцій відділу управління персоналом. У задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди суд відмовив з підстав недоведеності позивачкою факту заподіяння шкоди та її розміру.
В апеляційній скарзі Запорізька обласна державна адміністрація просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимоги. Посилаються на те, суд першої інстанції поверхнево підійшов до оцінки встановлених порушень, не надав оцінки кожному конкретному недоліку в роботі позивачки. Вважає, що об`єктивна сторона дисциплінарного проступку не передбачає настання негативних наслідків як обов`язкову ознаку його складу, визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку є виключною компетенцією дисциплінарної комісії, суб`єкт призначення не може на власний розсуд застосувати інший вид стягнення, ніж рекомендований дисциплінарною комісією, звільнення і припинення державної служби є тотожними поняттями.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в цій же частині.
Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
ОСОБА_1 згідно з розпорядженням голови обласної державної адміністрації №115-к від 05.06.2015 була призначена на посаду начальника відділу кадрової роботи апарату обласної державної адміністрації. До цього з 2005 року працювала у відділі кадрової роботи апарату облдержадміністрації на посадах головного спеціаліста відділу, заступника начальника відділу. Розпорядженням №100-к від 17.05.2017 посаду перейменовано на «начальник відділу управління персоналом, заступник керівника апарату обласної державної адміністрації». Розпорядженням №505 від 06.05.2025 посаду перейменовано на «начальник відділу управління персоналом апарату обласної державної адміністрації».
У лютому-квітні 2025 року Західним міжрегіональним управлінням Національного агентства України з питань державної служби здійснено заходи контролю за додержанням визначених Законом України «Про державну службу» умов реалізації права на державну службу в Запорізькій обласній державній адміністрації, за результатами яких складено довідку №11/25 від 24.04.2025.
Розпорядженням голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації №522 від 14.05.2025 порушено дисциплінарне провадження стосовно позивачки, утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарної справи та затверджено її склад. Також наказом керівника апарату №1-дп від 14.05.2025 утворено дисциплінарну комісію та затверджено її склад.
За результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарною комісією підготовлено подання від 24.06.2025, в якому рекомендовано застосувати до позивачки дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби у зв`язку з вчиненням дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» (порушення Присяги державного службовця та перевищення службових повноважень).
Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації №406-к від 01.07.2025 на позивачку накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державного службовця у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 1, 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу»; припинено державну службу та звільнено позивачку з 03.07.2025 з посади начальника відділу управління персоналом апарату Запорізької обласної державної адміністрації відповідно до пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
В оскаржуваному розпорядженні зафіксовано ряд порушень, які, на думку відповідача, становлять порушення Присяги державного службовця та перевищення службових повноважень, зокрема: невідповідність Положення про відділ управління персоналом Типовому положенню; недотримання Порядку розроблення посадових інструкцій; незатвердження посадової інструкції керівника апарату; перевищення кількості посад категорії «Б» у відділі з питань ветеранської політики; невизначення спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби; відсутність подань при присвоєнні чергових рангів; нескладання актів передачі справ і майна при переведенні; порушення порядку оформлення наказів про додаткові відпустки; порушення строків повідомлення про зміну істотних умов служби; незабезпечення ознайомлення працівників з кадровими наказами; невнесення відомостей до трудових книжок; несвоєчасне оформлення службових посвідчень; підготовка наказів про присвоєння рангів без резолюції керівника апарату.
Позивачка на державній службі перебуває з 2005 року, має стаж державної служби понад 20 років, нагороджена відзнаками Запорізької обласної державної адміністрації, Кабінету Міністрів України та державною нагородою - орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Дисциплінарних стягнень раніше не мала. За результатами оцінювання службової діяльності за 2024 рік, затвердженими керівником апарату облдержадміністрації ОСОБА_2 24.11.2024, отримала позитивну оцінку з обґрунтуванням про своєчасне виконання поставлених завдань, високу якість результатів, правильно організовану та злагоджену командну роботу відділу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Правові та організаційні засади державної служби визначені Законом України «Про державну службу».
Відповідно до частини першої статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктами 1, 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарними проступками є, зокрема, порушення Присяги державного службовця та перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини 5 статті 66 Закону України «Про державну службу» звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9- 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону.
Відповідно до частин 1,2 статті 67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про державну службу» особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки».
Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового зобов`язання державного службовця. Аналогічний висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.
Верховний Суд у постановах від 14.04.2020 у справі № 815/6549/16, від 27.04.2020 у справі № 826/10854/17, від 13.02.2019 у справі № 803/1303/16, від 05.06.2019 у справі № 826/13803/16 неодноразово наголошував, що порушення Присяги необхідно розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги мають бути висновки, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування (постанова Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №826/8164/16).
Колегія суддів, проаналізувавши зміст спірного розпорядження, подання дисциплінарної комісії та матеріали дисциплінарної справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не підтверджено обґрунтованість кваліфікації дій (бездіяльності) позивачки саме як порушення Присяги державного службовця.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що виявлені порушення стосуються переважно формальних невідповідностей у документообігу (невідповідність Положення про відділ Типовому положенню, порушення форми посадових інструкцій, незазначення стажу у днях, місяцях і роках у наказах про додаткові відпустки, несвоєчасне внесення записів до трудових книжок, несвоєчасне оформлення посвідчень тощо). При цьому значна частина цих порушень була об`єктивно зумовлена особливостями організації робочих процесів в апараті облдержадміністрації під час дії правового режиму воєнного стану - розосередженням структурних підрозділів по шести різних будівлях міста Запоріжжя після ракетного обстрілу, роздачею трудових книжок працівникам на руки, відсутністю єдиної захищеної системи електронного документообігу, покладенням на відділ управління персоналом численних додаткових функцій, пов`язаних із створенням та забезпеченням діяльності 48 військових адміністрацій населених пунктів.
Ні в матеріалах дисциплінарного провадження, ні в оскаржуваному розпорядженні, ні в заявах по суті справи відповідачем не наведено жодних фактів чи доказів наявності тяжких наслідків, до яких призвели допущені позивачкою порушення, фактів реальної втрати авторитету Запорізької обласної державної адміністрації, приниження облдержадміністрації як державного органу. Сам апелянт в апеляційній скарзі зазначає лише про «ризики порушення прав працівників» та «дестабілізацію роботи апарату», тобто фактично підтверджує відсутність реальних негативних наслідків.
При цьому колегія суддів враховує, що позивачка має понад 20 років стажу державної служби, нагороджена державною нагородою - орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, відзнаками Кабінету Міністрів України та Запорізької обласної державної адміністрації, раніше не мала дисциплінарних стягнень, а за результатами оцінювання службової діяльності за 2024 рік отримала позитивну оцінку від того самого керівника апарату ОСОБА_2 , яка в подальшому ініціювала дисциплінарне провадження.
Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про те, що виявлені порушення за своїм характером та тяжкістю не досягають рівня порушення Присяги державного службовця, а є проявами неналежного виконання посадових обов`язків (пункт 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу»), за яке частиною 3 статті 66 Закону України «Про державну службу» передбачено інший, менш суворий вид дисциплінарного стягнення.
Щодо доводів апелянта про те, що об`єктивна сторона дисциплінарного проступку не передбачає настання негативних наслідків як обов`язкову ознаку його складу, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 67 Закону України «Про державну службу» настання тяжких наслідків є однією з обставин, які необхідно враховувати під час визначення виду дисциплінарного стягнення. Відсутність будь-яких негативних наслідків від виявлених порушень є суттєвою обставиною, яка свідчить про невідповідність застосованого виду стягнення (звільнення як виняткового заходу) характеру та тяжкості вчинених проступків.
Щодо доводів апелянта про те, що визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку є виключною компетенцією дисциплінарної комісії і не може бути передано суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України адміністративні суди перевіряють рішення суб`єктів владних повноважень на відповідність визначеним цією нормою критеріям, зокрема обґрунтованості та пропорційності. Перевірка правильності кваліфікації дисциплінарного проступку та відповідності застосованого стягнення характеру і тяжкості проступку є обов`язком суду при розгляді спорів про звільнення з публічної служби, що підтверджується усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 27.04.2020 у справі № 826/10854/17, від 30.06.2021 у справі № 200/10988/19-а, від 10.11.2021 у справі № 540/4057/20, від 22.12.2021 у справі № 140/16342/20).
Щодо доводів апелянта про те, що суб`єкт призначення не може застосувати інший вид стягнення, ніж рекомендований дисциплінарною комісією, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 5 статті 77 Закону України «Про державну службу» подання дисциплінарної комісії є обов`язковим для розгляду суб`єктом призначення та враховується ним під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення. Разом з тим, відповідно до частини 11 статті 69 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення зобов`язаний прийняти рішення на підставі подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову. Таким чином, закон прямо передбачає можливість суб`єкта призначення не погодитися з рекомендаціями дисциплінарної комісії, надавши вмотивовану відмову.
Щодо наведеного у спірному розпорядженні порушення у вигляді перевищення службових повноважень, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
У постановах від 30 червня 2021 року у справі № 200/10988/19-а, від 10 листопада 2021 року у справі № 540/4057/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 140/16342/20 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої у розумінні пункту 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» «перевищення службових повноважень» означає вчинення державним службовцем таких дій або прийняття рішень, які виходять за межі його службових повноважень. Перевищення службових повноважень виражається у тому, що державний службовець вчиняє те чи інше діяння, яке не входить до його компетенції.
Відповідно до підпункту 9 пункту 8 розділу ІІІ Положення про відділ управління персоналом апарату Запорізької обласної державної адміністрації начальник відділу готує подання на присвоєння чергових рангів. Відповідно до підпункту 25 пункту 2 розділу ІІ цього ж Положення відділ оформляє документи про присвоєння відповідних рангів державним службовцям. Таким чином, підготовка подань та оформлення наказів про присвоєння чергових рангів входить до функцій відділу управління персоналом та позивачки як його начальника. Порушення встановленої процедури підготовки наказів (відсутність резолюції керівника апарату на поданні) не є перевищенням повноважень, оскільки юридично значимою дією є підписання (видання) керівником апарату самого наказу, а не підготовка його проекту.
Таким чином, відповідач у спірному розпорядженні безпідставно дійшов висновку про наявність у діях позивачки дисциплінарного порушення, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме перевищення службових повноважень.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване розпорядження №406-к від 01.07.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, позивачка підлягає поновленню на посаді з 04.07.2025, а на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Запорізької обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 - без змін.
Постанова набирає законної сили 04.08.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді Т.І. Ясенова
судді О.В. Головко