ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
06 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 333/4292/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Тучков С.С.) в адміністративній справі №333/4292/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
18.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 02.04.2026 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, та застосування штрафу в сумі 17000грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на незгоду з постановою про накладення адміністративного стягнення, оскільки він не отримував направлення для проходження ВЛК, а протокол, що був складеній відповідачем, підписано свідками - працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача про те, що у відповідача не існувало підстав для затримання позивача. Також не надано належної оцінки тій обставині, що від проходження ВЛК не ухилявся проте з 27.02.2026 по 23.03.2026 перебував на лікуванні. Доказів вручення направлення на ВЛК відсутні. Протокол про адміністративне правопорушення у присутності позивача не складався, а свідки, які вказані у протоколі №212 від 26.03.2026 є працівниками відповідача, а отже зацікавленими особами.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 до 26.03.2026 не прибув для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби. Уповноваженою особою у відповідності до ч.6 ст.258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 26.03.2026 №212, в якому сповіщено ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи. В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ід пояснень відмовився, вину свою не визнав. На розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився. Про місце, дату та час розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується протоколом. Від підписання протоколу та отримання його другого примірника відмовився, що було зафіксовано у присутності свідків. Розглянув матеріали справи, довідку про не проходження медичної комісії до 26.03.2026 року, встановлено, що поважні причини не проходження медичного огляду військово-лікарською комісією відсутні. Такими своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.04.2026 №344 притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова прийнята відповідачем обґрунтовано.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні №2102-ІХ», яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Крім того, нормами абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до п. 1 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Пунктами 68, 80 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок №560), передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.
Так, згідно пункту 16 Порядку № 560, керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації), зокрема, організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органів (підрозділів) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов`язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Вищенаведені норми законодавства дають можливість дійти висновку, що непроходження ВЛК або відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству, а проходження медичного огляду ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Згідно із ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як свідчать встановлені обставини справи, направлення від 29.10.2025 за №5357280 на проходження військово-лікарської комісії, було сформовано автоматично на запит самого ОСОБА_1 через мобільний додаток «РЕЗЕРВ+». Тобто позивач сам виявив бажання пройти ВЛК, але після отримання направлення не пройшов військово-лікарську комісію. (а.с. 54)
Ця обставина не спростовується позивачем.
Таким чином доводи позивача/скаржника про відсутність доказів вручення йому направлення на проходження ВЛК є безпідставними.
Щодо доводів позивача щодо складання протоколу.
Так відповідачем 26.03.2026 було складено протокол №212 про адміністративне правопорушення в якому сповіщено ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 від пояснень відмовився, вину свою не визнав. Про місце, дату та час розгляду справи попереджений належним чином. Від підписання протоколу та отримання його другого примірника відмовився, що було зафіксовано у присутності свідків. (а.с. 19).
Таким чином матеріали справи підтверджують ту обставину, що 26.03.2026 відповідачем був складений протокол №212 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 .
Доводи позивача/скаржника про те, що свідки, які підписали протокол, є працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 є безпідставними, оскільки норми законодавства не забороняють працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 підписувати складені протоколи у якості свідків.
Враховуючи вищезазначене, та оскільки жодних доказів на підтвердження проходження позивачем ВЛК за направленням від 29.10.2025 року за № 5357280, яке було сформовано автоматично на запит самого ОСОБА_1 через мобільний додаток «РЕЗЕРВ+», матеріали справи не містять, колегія суддів приходить до висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому складання постанови уповноваженим органом про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним.
З урахуванням викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2026 року в адміністративній справі №333/4292/26 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.В. Шлай