Справа № 496/8477/25
Провадження № 2/496/508/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
за участю секретаря - Сосненко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,273 га, кадастровий номер ділянки 512108480[телефон приховано] для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 20 лютого 2007 року між ним та ОСОБА_2 була досягнута угода про купівлю в останнього житлового будинку АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,273 га для ведення особистого селянського господарства на суму, еквівалентну 15000 доларів США. Позивач сплатив відповідачу грошові кошти готівкою, а відповідач передав всі правовстановлюючі документи на все вищезазначене майно. Факт сплати коштів підтверджується розпискою відповідача, написаною ним власноруч 20 лютого 2007 року. В зв`язку з ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу даного нерухомого майна позивач звернувся з позовною заявою до суду про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок дійсним. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24 травня 2007 року, договір купівлі-продажу нерухомого майна було визнано дійсним та визнано за позивачем право власності на житловий будинок та земельну ділянку, площею 0, 25 га, що розташовані в АДРЕСА_1 . Позивач посилається, що при перегляді документів було виявлено, що земельна ділянка, площею 0,273 га, яку він придбав разом з будинком і користується з 2007 року числиться за попереднім власником ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №958636, зазначена земельна ділянка розташована відразу за земельною ділянкою, площею 0,25 га, це фактично одна земельна ділянка, і в неї та ж сама адреса, що і в житлового будинку. У зв`язку з вище викладеним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 15.01.2026 року відкрито провадження по справі, з призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 07.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
До судового засідання представник позивача не з`явилася, але надала до суду заяву, в якій вона позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі та слухати справу у її відсутність.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини не явки суд не повідомив, також в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідно до частин 3, 4 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився без поважних причин, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК України.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.02.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 була укладена угода про купівлю житлового будинку АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,273 для ведення особистого селянського господарства, відповідно до розписки від 20.02.2007 року.
Згідно рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24.05.2007 року, встановлено, що позивач як покупець купив у ОСОБА_2 , як продавця, житловий будинок та дві земельні ділянки площею 0,25 га та 0,273 га, що розташовані по АДРЕСА_1 , договір купівлі-продажу нерухомого майна було визнано дійсним та визнано за позивачем право власності на житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,25 га, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями статей 15, 16 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), статтею 4 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом частини другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
Таким чином, визнання права власності є самостійним майновим правом та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову зареєструвати вказане майно, не може бути захищене в інший спосіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Згідно зі статтею 81 Земельного Кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Статтею 120 ЗК України також передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Позивач у позовній заяві вказує, що рахував, що судом визнано право власності на все майно, враховуючи і спірну земельну ділянку. Отже, придбавши житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 має право і на земельну ділянку, на якій вона розташована.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 206, 258, 259, 264, 265, 268, 282-284, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 328, 377 ЦК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, площею 0,273 га, кадастровий номер ділянки 512108480[телефон приховано], цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 .
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.М. Горяєв