Справа № 507/1425/26
Провадження № 2/507/821/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" серпня 2026 р. селище Любашівка
Любашівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Дюдюна О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Демовської Д.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Березівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Березівськовму районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини -
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Жмурко С.Л., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Березівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Березівськовму районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2012 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_4 . Під час спільного проживання народилася донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості у свідоцтві про народження дитини позивач зазначила, як ОСОБА_5 , зі своїх слів, у відповідності до ч.І ст. 135 СК України. Однак, насправді ОСОБА_6 являється біологічним батьком дитини, всі сусіди та родичі знали про це, дитина називала його батьком. Між ними були відносини як чоловіка та дружини, разом вели спільний бюджет та домашнє господарство, піклувалися один про одного, проводили спільно час, спілкувалися з родичами та друзями один одного.
Як під час вагітності так і після народження дитини ОСОБА_4 визнавав, що ОСОБА_2 є його донькою. Він супроводжував ОСОБА_1 під час візитів у жіночу консультацію, забирав з дитиною з пологового будинку, приймав активну участь у вихованні та утриманні спільної доньки, дарував їй подарунки, вітав на свята, проводив з нею спільно час.
У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, ОСОБА_4 був призваний на військову службу, після чого він проходив військову службу навідником 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно- штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Незважаючи на вимушену відстань від сім`ї ОСОБА_4 , підтримував зв`язок з дитиною, регулярно спілкувався з нею по телефону, по можливості навідував їх з донькою вдома, допомагав їй та їх спільній донечці матеріально. 17.03.2025 прийшло сповіщення, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконуючи військовий обов`язок, в бою за Україну її свободу і незламність Батьківщини 13.03.2025 року зник безвісти.
У даному сповіщені також зазначено, що воно є підставою для подання документів про призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг в установленому законодавством порядку.
Однак юридично ОСОБА_4 , не є батьком ОСОБА_2 , так як до зникнення безвісти не встиг подати відповідну заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, а наразі без рішення суду підтвердження між ними родинних відносин та встановлення батьківства є не можливим.
На даний час позивачка як законний представник неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , в її інтересах має намір оформити на неї пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а тому змушена звернутись з даним позовом до суду, оскільки у випадку задоволення вимог, її донька буде забезпечена правом на належне утримання з боку держави у зв`язку з втратою годувальника - свого батька ОСОБА_4 . У зв`язку з цим виникає необхідність у визнанні батьківства ОСОБА_4 , який вважається зниклим безвісти 13 березня 2025 року, стосовно дитини ОСОБА_2 .
Оскільки біологічний батько дитини зник безвісти, але все ж таки необхідно провести експертизу ДНК для встановлення ступеню спорідненості, біологічного батьківства ОСОБА_4 по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було проведено ДНК експертизу з рідним дядьком дитини (тобто рідним братом зниклого безвісти) ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , який являється відповідачем по справі. Згідно висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження від 11.05.2026 року №53238, ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є біологічним дядьком, тобто братом батька за обома батьками, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,9999 %.
Просила суд визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Усатове, Біляївський району Одеської області, батьком неповнолітньої: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження №148 вчинений відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області яка народжена матір`ю ОСОБА_1 ; зобов`язати Березівський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районні Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції вчинити наступні дії: - виключити відомості про ОСОБА_7 громадянина України, з актового запису про народження №148 від 27 серпня 2013 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, як про батька неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-внести відомості до актового запису народження №148 складеного 27 серпня 2013 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, а саме зазначити батьком дитини - ОСОБА_4 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Усатове, Біляївського району Одеської області, прізвище та ім`я дитини залишити без змін та видати нове свідоцтво про народження з відповідними змінами.
В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, подали до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позов підтримали в повному обсязі, просили суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, подав заяву про визнання позовних вимог про встановлення батьківства в повному обсязі, та розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи - представник Березівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Березівськовму районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника. Щодо позовних вимог позицію не виклав.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 08 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.27).
У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 . У графі батько зазначено - ОСОБА_7 , у графі мати - ОСОБА_1 , актовий запис №148, зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області (а.с.9).
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 08 травня 2025 року у цивільній справі №507/717/25, встановлено факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є рідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який 13 березня 2025 року зник безвісти під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Рубанщина Курської області (а.с.6).
Згідно висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження від 11.05.2026 року №53238, ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є біологічним дядьком, тобто братом батька за обома батьками, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,9999 % (а.с.10-19).
В матеріалах справи наявні спільні фото ОСОБА_4 з неповнолітньою ОСОБА_1 (а.с.20-23).
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно із ст.7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.
За змістом статті 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.
Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою ст.ст. 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Згідно з п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Відповідно до пункту 2.16.4. зазначених Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Змістом пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у частині третій 3 статті 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина перша статті 135 СК України).
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».
Отже, підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.
Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».
Згідно із п. 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.
Верховний суд у постановах від 23.10.2019, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорювання кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Згідно висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження від 11.05.2026 року №53238, ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є біологічним дядьком, тобто братом батька за обома батьками, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,9999 %.
За результатами розгляду справи та дослідження доказів суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено належними та достатніми доказами факт батьківства щодо дитини.
Відповідно до ч.2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до роз`яснень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено) (п.9 вищевказаної постанови).
Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі №373/2257/18, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи. Тлумачення норм ст.130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства; підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (ст. 128 СК України). Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Таким чином, виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, з урахуванням наявності вищевказаного аналізу ДНК, який вказує на батьківство саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, та вважає можливим, визнати батьківство ОСОБА_4 відносно дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до підпункту 20 пункту 1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з пунктом 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5, підставою для внесення змін до актового запису цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п.2.16.4 Розділу ІІ зазначених вище правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про внесення змін до актового запису №148 від 27 серпня 2013 року про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 також підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Позивачем не ставилося питання щодо розподілу судових витрат, у зв`язку з чим сплачена сума судового збору залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 128, 135 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 272, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Березівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Березівськовму районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини - задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Усатове, Біляївський району Одеської області, батьком неповнолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження №148, вчинений відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, яка народжена матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Зобов`язати Березівський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районні Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції виключити відомості про ОСОБА_7 громадянина України, з актового запису про народження №148 від 27 серпня 2013 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, як про батька неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Зобов`язати Березівський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районні Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції внести відомості до актового запису народження №148 складеного 27 серпня 2013 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, та зазначити батьком дитини - ОСОБА_4 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Усатове, Біляївського району Одеської області, прізвище та ім`я дитини залишити без змін та видати нове свідоцтво про народження з відповідними змінами.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.
Суддя: Дюдюн О.В.