Справа № 947/898/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
судді Козирського Є.С.,
при секретарі Лепешенковій В.А.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі. Овідіополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
07.01.2025 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в якій позивач просить суд встановити факт постійного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2016 року та по день його смерті за адресою: АДРЕСА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2016 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . На день смерті спадкодавця залишилось таке майно: квартира під АДРЕСА_4 . ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Джулай Світлани Володимирівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Разом з тим, згідно відповіді приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. від 31.07.2025 року за вих. № 243/01-16 з метою отримання права на спадщину, ОСОБА_2 необхідно підтвердити факт спільного проживання з померлим, у зв`язку з чим, Позивач звернутися до суду для встановлення факту спільного проживання з померлим.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13.01.2026 року передано матеріали цивільної справи №947/898/26 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, за територіальною юрисдикцією до Овідіопольського районного суду Одеської області.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 лютого 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 лютого 2026 року витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. інформаційну довідку з приводу того, чи відкривалась спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , хто звертався з заявою про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини за законом чи заповітом, чи складались померлим спадкодавцем заповіти, спадкові договори, чи видавались свідоцтва про право на спадщину за законом чи заповітом після померлого спадкодавця; якщо так, то хто саме звертався і чи було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, або за заповітом та на яке майно.
Представник позивача в судове засідання з`явилася, надала пояснення суду, позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином. Також, інформація про виклик у справі відповідача розміщувалася судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові 17 січня 2024 року у справі № 759/14906/18.
Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із подружжя; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. (постанова Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі № 524/10054/16).
Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19.
Питання щодо встановлення факту спільного проживання однією сім`єю вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2016 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . На день смерті спадкодавця залишилось таке майно: квартира під АДРЕСА_4 . ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Джулай Світлани Володимирівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Згідно відповіді приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. від 31.07.2025 року за вих. № 243/01-16 з метою отримання права на спадщину, ОСОБА_2 необхідно підтвердити факт спільного проживання з померлим, у зв`язку з чим, Позивач звернулася до суду для встановлення факту спільного проживання з померлим.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
За змістом п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Згідно пункту 23 вказаної постанови, якщо постійне проживання особи спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою саме про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Виходячи із положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, проживання повинно бути постійним, тобто носити тривалий характер, і не припинитися перед смертю спадкодавця, що є передумовою прийняття спадщини, якщо спадкоємець не відмовився від спадщини.
Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. на Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 лютого 2026 року Позивач звернулась до нотаріальної контори з метою її оформления. Крім неї інші спадкоємці заяви про прийняття спадщини не подавали. Разом з тим, з матеріалів спадкової справи стало відомо, що з померлим був зареєстрований ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який заяву про прийняття спадщини не подавав.
Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 зазначив, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Частиною 2 ст.315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Це підтверджується і п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де вказано, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, а встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Так, судом встановлено, що встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини з померлим Позивачу необхідно для подальшого оформлення спадкових прав як особи, що відноситься до четвертої черги спадкування за законом, оскільки інші спадкоємці відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном. У тому ж разі, коли всі необхідні документи були, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, заінтересована особа може звернутись до суду не з заявою про встановлення факту прийняття спадщини, а зі скаргою на відмову вчинити нотаріальну дію (ст.285 ЦПК ).
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2016 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_3 .
Вказані данні підтверджується заявою свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , посвідченою, 05.08.2026 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. за реєстровим номером 1366.
В судовому зсіданні було допитано свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зазначила, що була сусідкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та підтвердила факт проживання однією сім`єю Позивача з померлим.
Також, ведення спільного господарства Позивача з померлим підтверджується копіями квитанцій про сплату за комунальні послуги з 2017 року та по 2023 роки, документами, що свідчать про сплату послуг та організацію поховання померлого Позивачем, та фото, що містяться в матеріалах справи.
У відповідності до ст.ст. 76-81 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжним дорученням позивач сплатив у розмірі 1331.20 грн. судового збору.
Вимоги позивача задоволені повністю, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 206, 258-259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу задовольнити;
Встановити факт постійного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2016 року та по день його смерті за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати у розмірі 1331,20 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Є. С. Козирський