С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. [телефон приховано]
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: [телефон приховано]
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
__________________________________________________________________________________________
Провадження 2-з/760/250/26
В справі 760/20810/26
У Х В А Л А
І. Вступна частина
22 липня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Коробенка С.В.
розглянув матеріали заяви Позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення авансового платежу та неустойки.
ІІ. Описова частина
16 липня 2026 року до Солом`янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач, Замовник) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Відповідач, Підрядник) про стягнення авансового платежу та неустойки у загальному розмірі 4.154.060,56 грн, що складається з 1.866.422,85 грн авансового платежу, сплаченого за договором підряду, 21.000,00 грн штрафу за протермінування здачі робіт та 2.266.637,71 грн пені за прострочення виконання робіт.
Одночасно з позовною заявою Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), які знаходяться на всіх його рахунках як фізичної особи та як фізичної особи-підприємця в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ОСОБА_2 як фізичній особі-підприємцю та як фізичній особі, у межах суми позову 4.154.060,56 грн, а також просить не застосовувати зустрічне забезпечення у зв`язку з відсутністю підстав для його застосування.
В обґрунтування заяви Позивач зазначає, що з урахуванням правовідносин, які склалися між сторонами, майнового характеру позовних вимог та їх суттєвого розміру існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраного заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову. На думку Заявника, обраний спосіб забезпечення є адекватним та співмірним із заявленими вимогами і не порушує збалансованості інтересів сторін, оскільки сума підданих арешту грошових коштів та майна обмежуватиметься виключно розміром позовних вимог, такі обмеження матимуть тимчасовий характер, а кошти підлягатимуть стягненню лише після ухвалення рішення про задоволення позову.
Позивач вказує, що зобов`язання за Договором підряду № 29/11-2025-01 від 29.11.2025 залишилися невиконаними, при цьому кошти за ремонтні роботи здебільшого сплачувалися готівкою у касу Підрядника, у зв`язку з чим у Відповідача є необмежена можливість переведення коштів на власні рахунки або використання їх у готівковій формі. Як зазначено у заяві, зважаючи на масштабність невиконання зобов`язань зі сторони Підрядника, значні суми авансових внесків, які підлягають поверненню, та необмежену можливість фізичної особи-підприємця користуватися і розпоряджатися отриманими від замовників грошовими коштами, це свідчить про можливе ускладнення виконання рішення суду, а ненакладення арешту як заходу забезпечення позову взагалі може спричинити неможливість виконання рішення в майбутньому.
Заявник також зазначає, що звертався до Відповідача з повідомленням-вимогою, яка включала вимогу про повернення невикористаної суми авансу за договором підряду, проте така вимога залишилася без належного реагування. На думку Позивача, зазначені обставини свідчать про відсутність наміру Відповідача врегулювати спір у позасудовому порядку та дають обґрунтовані підстави вважати, що після ухвалення судового рішення Відповідач продовжуватиме вчиняти дії щодо уникнення його виконання та приховування коштів.
На обґрунтування ризику невиконання судового рішення Заявник посилається також на публікації, розміщені в мережі Інтернет, стосовно діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика квартир», від імені якого, як зазначає Позивач, фактично діяв Підрядник.
ІІІ. Мотивувальна частина
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, дослідивши додані до неї та до позовної заяви матеріали, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивача. Указаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не вирішує спір по суті та не здійснює оцінки доказів у справі.
З матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що 29 листопада 2025 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 як Підрядником та ОСОБА_1 як Замовником укладено Договір підряду № 29/11-2025-01 на виконання ремонтних робіт у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
25 березня 2026 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 як Первісним підрядником, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як Новим підрядником та ОСОБА_1 як Замовником укладено Додаткову угоду № 4 про заміну сторони у Договорі підряду, за умовами якої з моменту її підписання Новий підрядник набуває усіх прав та обов`язків Первісного підрядника за Договором підряду. При цьому з реквізитів указаної Додаткової угоди вбачається, що датою припинення діяльності Первісного підрядника зазначено 18.03.2026, тобто заміна сторони у зобов`язанні відбулася безпосередньо після припинення підприємницької діяльності первісного боржника.
Згідно з доданими до позовної заяви документами Замовником на виконання умов Договору сплачено кошти на загальну суму 1.866.422,85 грн, а 30 червня 2026 року на адресу Підрядника надіслано повідомлення-вимогу про відмову від договору підряду та стягнення збитків, що підтверджується розрахунковим документом АТ «Укрпошта» від 30.06.2026. Доказів задоволення цієї вимоги матеріали справи не містять.
Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру - стягнення грошових коштів. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Вимога надання доказів щодо очевидних обставин у такому випадку свідчила б про застосування судом завищеного або заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22.
Крім того, у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на майно відповідача є належним видом забезпечення позову, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Ураховуючи наведене, а також установлені судом обставини щодо заміни боржника у зобов`язанні одночасно з припиненням підприємницької діяльності первісного підрядника, реєстрації Відповідача як фізичної особи-підприємця в іншому регіоні та залишення без реагування досудової вимоги Позивача, суд доходить висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Водночас підстав для вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі заявленої ціни позову суд не вбачає з огляду на таке.
Пунктом 8.1.1 Договору підряду № 29/11-2025-01 від 29.11.2025 сторони погодили, що сукупний розмір штрафних санкцій (штрафів та пені), які можуть бути нараховані будь-якій Стороні за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, не може перевищувати 5 % від Загальної вартості виконання робіт, зазначеної у пункті 2.1 Договору. Загальна вартість виконання робіт у редакції Додаткової угоди № 6 від 04.05.2026 становить 1.888.864,76 грн, а отже, погоджена сторонами гранична сума штрафних санкцій становить 94.443,24 грн. Натомість Позивачем заявлено до стягнення штрафних санкцій (штрафу та пені) на загальну суму 2.287.637,71 грн, що багатократно перевищує встановлене договором обмеження.
За таких обставин, не вирішуючи спір по суті, суд враховує, що заявлений розмір штрафних санкцій не може вважатися достатньою мірою обґрунтованим для цілей визначення співмірності заходів забезпечення позову, а тому такі заходи підлягають застосуванню у межах суми основної вимоги про повернення сплаченого авансового платежу - 1.866.422,85 грн.
Застосування арешту в межах зазначеної суми є співмірним із заявленими вимогами, пов`язаним із предметом спору та не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. При цьому грошові кошти є різновидом майна, а тому накладення арешту одночасно на грошові кошти та інше майно Відповідача у загальних межах указаної суми не є подвійним чи надмірним забезпеченням позову.
Разом з тим арешт грошових коштів не може поширюватися на рахунки, на які зараховуються заробітна плата, пенсія, стипендія, соціальні та інші виплати, на які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» не може бути звернено стягнення.
Посилання Заявника на публікації в мережі Інтернет щодо діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика квартир» суд до уваги не бере, оскільки зазначене товариство не є учасником цієї справи, а відповідні публікації не є доказами обставин, що стосуються особисто Відповідача.
Підстав для застосування зустрічного забезпечення, передбаченого статтею 154 ЦПК України, суд не вбачає, зважаючи на характер спірних правовідносин, обмеження заходів забезпечення позову сумою фактично сплачених Позивачем коштів та відсутність даних про можливість заподіяння Відповідачу збитків унаслідок вжиття таких заходів.
За змістом частини 6 статті 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ураховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
IV. Резолютивна частина
Керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 154, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд ухвалив:
1. Заяву Позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як фізичній особі та як фізичній особі-підприємцю і знаходяться на рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах, а в разі недостатності таких коштів - на інше рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , у загальних межах суми 1.866.422,85 грн (один мільйон вісімсот шістдесят шість тисяч чотириста двадцять дві гривні 85 копійок).
Арешт грошових коштів не поширюється на рахунки, на які зараховуються заробітна плата, пенсія, стипендія, соціальні та інші виплати, на які відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» не може бути звернено стягнення.
3. У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.
4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
5. Реквізити ухвали як виконавчого документа:
- стягувач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;
- боржник: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;
- строк пред`явлення ухвали до виконання - три роки.
6. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: