ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/4949/26 Справа № 196/497/25 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Глущенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авраменка Максима Володимировича на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 19 серпня 2025 року у складі судді Подорець О.Б. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (т. 1 а.с. 2-13), в обґрунтування якого посилалось на те, що 12.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №5008181, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав позичальнику кредит в розмірі 20 000,00 грн, строком на 30 днів з 12.08.2021 року, а відповідач зобов`язався його повернути в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Також, 13.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №102578256, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав позичальнику кредит в розмірі 15 000,00 грн, строком на 30 днів з 13.08.2021 року, а відповідач зобов`язався його повернути в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами. У подальшому, 29.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №29-11-102, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором №5008181. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами позивачу відповідно до Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, в тому числі за кредитним договором №5008181 від 12.08.2021 року, що був укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Також, 30.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №30-11-65, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором №102578256. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами позивачу відповідно до Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за кредитним договором №102578256 від 13.08.2021 року, що був укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Загальний розмір заборгованості за договором №5008181 від 12.08.2021 року, станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 176 500,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 154 500,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 2 000,00 грн - заборгованість за комісіями. Утім, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 153 500,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 131 500,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 2 000,00 грн - заборгованість за комісіями. Загальний розмір заборгованості за договором №102578256 від 13.08.2021 року, станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 136 350,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 118 500,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 2 850,00 грн - заборгованість за комісіями. Утім, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 119 100,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 101 250,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 2 850,00 грн - заборгованість за комісіями. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника, станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 272 600,00 грн, з яких: 35 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 232 750,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 4 850,00 грн - заборгованість за комісіями, яку позивач просив стягнути з відповідача разом з судовими витратами по справі.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 19 серпня 2025 року позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №5008181 від 12.08.2021 року в сумі 153 500 (сто п`ятдесят три тисячі п`ятсот) грн 00 коп, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 131 500,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 2 000,00 грн - заборгованість за комісіями.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №102578256 від 13.08.2021 року в сумі 119 100 (сто дев`ятнадцять тисяч сто) грн 00 коп, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 101 250,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 2 850,00 грн - заборгованість за комісіями.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3 271 (три тисячі двісті сімдесят одна) грн 20 коп та витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп, а всього 8 271 (вісім тисяч двісті сімдесят одна) грн 20 коп.
У задоволенні решти вимог відмовлено (т. 1 а.с. 211-214).
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Авраменка М.В. подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги (т. 1 а.с. 218-228).
ТОВ «Коллект Центр» скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін (т. 2 а.с. 31-36).
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 526, 530, 599 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним .
Виходячи з положень статей 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст. 628 ЦК України.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Встановлено, що 12.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір №5008181. Відповідно до даного договору Товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 20 000 гривень строком на 30 днів до 11.09.2021 року, комісія за надання кредиту 2 000,00 гривень, проценти за користування кредитом 7 500,00 гривень, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка за користування кредитом 5% від фактичного залишку кредиту.
Відповідно до анкети-заяви на кредит №5008181 від 12.08.2021 року встановлено, що дійсно ОСОБА_1 були погоджені умови по кредитуванню, а саме сума кредиту 20 000 грн, на строк 30 днів, комісія за надання 10% одноразово, процентна ставка 1,25 % за кожен день користування. Дата повернення кредиту 11.09.2021 року, сума повернення 29 500,00 грн.
Такі ж самі умови кредитування прописані в паспорті споживчого креди[приховано]. В паспорті зазначено, що позичальник може продовжити строк кредитування: - на пільгових умовах відповідно до п. 2.3.1.1 Договору, сплативши в т.ч. комісію за управління та обслуговування кредиту, в наступних розмірах: на 3 дні максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3,00 на 7 днів - 5,00, на 15 днів 10,00. Протягом періоду на який продовжено строк кредитування на пільгових умовах, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,25% за кожен день користування кредитом; на стандартних (базових) умовах відповідно до п.2.3.1.2 Договору, на 1 день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке продовження строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник (споживач) продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Протягом періоду на який продовжено строк кредитування на стандартних 12 (базових) умовах проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою 5,00% за кожен день користування кредитом.
Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит: кредитодавцем може нараховуватись пеня; процентна ставка, яка застосовується (може застосовуватись) при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України: в період прострочення проценти нараховуються за ставкою 5,00% за кожен день користування кредитом, що становить відсотків річних.
Відповідно до графіку платежів за договором про споживчий кредит №5008181 від 12.08.2021 року встановлено, що кредит наданий на строк 30 днів, загальна вартість кредиту становить 29 500,00 грн, яка складається, тіло кредиту 20 000 грн, проценти за користування кредитом 7 500,00 грн та комісія за надання кредиту 2 000,00 грн.
Згідно довідки про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір №5008181 від 12.08.2021 року, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Одноразовий ідентифікатор Z76496, дата відправки ідентифікатору 12.08.2021 року, номер телефону НОМЕР_2 .
Відповідно до платіжного доручення 53555149 ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 20 000 грн згідно договору №5008181.
Також встановлено, що 13.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір №102578256. Відповідно до даного договору Товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 15 000 гривень строком на 30 днів до 12.09.2021 року, комісія за надання кредиту 2 850,00 гривень, проценти за користування кредитом 9 000,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2,0% від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка за користування кредитом 5% від фактичного залишку кредиту.
Відповідно до анкети-заяви на кредит №102578256 від 13.08.2021 року встановлено, що дійсно ОСОБА_1 були погоджені умови по кредитуванню, а саме сума кредиту 15 000 грн, на строк 30 днів, комісія за надання 19% одноразово, процентна ставка 2,0% за кожен день користування. Дата повернення кредиту 12.09.2021 року, сума повернення 26 850,00 грн.
Такі ж самі умови кредитування прописані в паспорті споживчого креди[приховано]. В паспорті зазначено, що позичальник може продовжити строк кредитування: - на пільгових умовах відповідно до п. 2.3.1.1 Договору, сплативши в т.ч. комісію за управління та обслуговування кредиту, в наступних розмірах: на 3 дні максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3,00 на 7 днів - 5,00, на 15 днів 10,00. Протягом періоду на який продовжено строк кредитування на пільгових умовах, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2,0% за кожен день користування кредитом; на стандартних (базових) умовах відповідно до п.2.3.1.2 Договору, на 1 день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке продовження строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник (споживач) продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Протягом періоду на який продовжено строк кредитування на стандартних 12 (базових) умовах проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою 5,00% за кожен день користування кредитом.
Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит: кредитодавцем може нараховуватись пеня; процентна ставка, яка застосовується (може застосовуватись) при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України: в період прострочення проценти нараховуються за ставкою 5,00% за кожен день користування кредитом, що становить відсотків річних.
Відповідно до графіку платежів за договором про споживчий кредит №102578256 від 13.08.2021 року встановлено, що кредит наданий на строк 30 днів, загальна вартість кредиту становить 26 850,00 грн, яка складається, тіло кредиту 15 000 грн, проценти за користування кредитом 9 000,00 грн та комісія за надання кредиту 2 850,00 грн.
Згідно довідки про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір №102578256 від 13.08.2021 року, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Одноразовий ідентифікатор U67691, дата відправки ідентифікатору 13.08.2021 року, номер телефону НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки №6729/19-09 ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 15 000 грн згідно договору №102578256.
З наданих документів судом встановлено, що дійсно між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено кредитні договори №5008181 від 12.08.2021 року та №102578256 від 13.08.2021 року. Відповідач був ознайомлений з усіма їх істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Відповідно до положень Договорів ці Договори укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договорів шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договорами.
Згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору . Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитних договорів №5008181 від 12.08.2021 року та №102578256 від 13.08.2021 року, перерахування на банківський рахунок кредитних коштів у сумі 20 000,00 грн, 15 000,00 грн та користування ними.
29.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №29/11-102, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором про споживчий кредит №5008181 від 12.08.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Згідно з витягом з реєстру боржників право вимоги до відповідача становить 89 500,00 грн, з яких: 20 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 67 500,00 грн заборгованість за процентам; 2 000,00 грн - заборгованість по комісії.
Згідно платіжного доручення №308250005 від 03.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» здійснено оплату лоту за договором факторингу №29/11-102.
10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором про споживчий кредит №5008181 від 12.08.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Згідно з витягом з реєстру боржників право вимоги до відповідача становить 176 300,00 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 154 500,00 грн заборгованість за процентам; 1 800,00 грн - заборгованість по комісії.
На підтвердження факту оплати за Договором №10-03/2023/01 позивачем надано акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.03.2023 року.
Також 30.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №30-11-65, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором про споживчий кредит №102578256 від 13.08.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Згідно з витягом з реєстру боржників право вимоги до відповідача становить 71 850,00 грн, з яких: 15 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 54 000,00 грн заборгованість за процентам; 2 850,00 грн - заборгованість по комісії.
Згідно платіжного доручення №308250004 від 03.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» здійснено оплату лоту за договором факторингу №30-11-65.
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором про споживчий кредит №102578256 від 13.08.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Згідно з витягом з реєстру боржників право вимоги до відповідача становить 136 350,00 грн, з яких: 15 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 118 500,00 грн заборгованість за процентам; 2 850,00 грн - заборгованість по комісії.
На підтвердження факту оплати за Договором №10-03/2023/01 позивачем надано акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.03.2023 року.
На підставі ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Договори факторингу, договори про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги та реєстри прав вимог містять чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати договору кредиту, укладеному між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , та суми заборгованості. Договори та реєстри прав вимог містять підписи сторін, за такого є належними та допустимими доказами.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитними договорами №5008181 від 12.08.2021 року та №102578256 від 13.08.2021 року.
Згідно розрахунків суми заборгованості, наданих позивачем, вбачається що відповідач заборгованість за кредитами в повному обсязі не погасив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в загальному розмірі 272 600,00 грн, з яких: 35 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 232 750,00 грн сума заборгованості за процентами, 4 850,00 грн - заборгованість по комісії.
Оскільки фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти на час звернення до суду не повернуті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту в загальній сумі 35 000 грн. Крім того, зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині визнає позовні вимоги позивача та рішення суду в цій частині не оскаржує.
Щодо нарахування відсотків за користування позикою суд зазначив, що у пункті 2.3.1.2 договорів про споживчий кредит №5008181 від 12.08.2021 року та №102578256 від 13.08.2021 року сторони погодили пролонгацію на стандартних умовах, відповідно до яких позичальник має право збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування.
Колегія суддів погоджується з вказаним враховуючи наступне.
Згідно п. 2.2.3. Договорів проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6. договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованості зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановлено п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюєте до письмової) згоди позичальника.
Відповідно до п. 2.3.1.2 Договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту)
Пункт 6.3 Договору передбачає, що приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення цього кредитного договору, позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.
Оскільки на дату закінчення строку кредиту була наявна заборгованість по кредиту, то відповідно до п. 2.3.1.2 строк кредиту було продовжено (пролонговано), на 60 діб, а тому стягненню підлягає заборгованість по кредитам №5008181 від 12.08.2021 року за період з 12.08.2021 року по 12.11.2021 року та №102578256 від 13.08.2021 року з 13.08.2021 року по 13.11.2021 року, що включає в себе строк кредитування 30 діб та строк пролонгації 60 діб.
Відповідно до розрахунків наданих ТОВ «Мілоан» по кредитним договорам №5008181 від 12.08.2021 року та №102578256 від 13.08.2021 року нарахування заборгованості було здійснено в межах умов договорів і становить за договором №5008181 від 12.08.2021 року у розмірі 89 500,00 грн, з яких: 20 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 67 500,00 грн заборгованість за процентам; 2 000,00 грн - заборгованість по комісії та за договором та №102578256 від 13.08.2021 року у розмірі 71 850,00 грн, з яких: 15 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 54 000,00 грн заборгованість за процентам; 2 850,00 грн - заборгованість по комісії, в подальшому всі нарахування по процентам є незаконними, оскільки не вказані в умовах договору.
Таким чином загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами №5008181 від 12.08.2021 року та №102578256 від 13.08.2021 року становить 161 350,00 грн.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо несправедливості умов щодо нарахування відсотків за кредитними договороами враховуючи наступне.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами першою та другою статті 1056-1 ЦК України унормовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Між первісним кредитором та відповідачем дійсно було погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, однак, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості нараховані кредитодавцем проценти та стягнуті судом з відповідача на користь позивача проценти (у розмірі 131 500,00 грн за договором №5008181 від 12.08.2021 року та у розмірі 101 250,00 грн за договором №102578256 від 13.08.2021 року) в рази перевищують суму, отриману відповідачем у кредит - відповідно 20 000,00 грн за договором №5008181 від 12.08.2021 року та 15 000,00 грн за договором №102578256 від 13.08.2021 року.
З цього приводу слід зазначити, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не міг ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «Мілоан», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Таким чином, суд апеляційної інстанції враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Кредитодавець, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року №39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20).
Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 року справі №679/1103/23, вважаючи зокрема, що за певних обставин суми, нараховані за договором, можуть бути зменшені судом з огляду на принципи справедливості, розумності та пропорційності.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.
Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за процентами за договором №5008181 від 12.08.2021 року в розмірі 131 500,00 грн та за договором №102578256 від 13.08.2021 року в розмірі 101 250,00 грн не є співрозмірними сумі кредиту за цими договорами у розмірах 20 000,00 грн за договором №5008181 від 12.08.2021 року та 15 000,00 грн за договором №102578256 від 13.08.2021 року відповідно, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаними договорами до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення суду підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої заборгованості за процентами за договором про споживчий кредит №5008181 від 12.08.2021 року з 131 500 (сто тридцять одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп до 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп, за договором про споживчий кредит №102578256 від 13.08.2021 року з 101 250 (сто одна тисяча двісті п`ятдесят) грн 00 коп до 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп, та відповідно загальної суми заборгованості за договором про споживчий кредит №5008181 від 12.08.2021 року з 153 500 (сто п`ятдесят три тисячі п`ятсот) грн 00 коп до 42 000 (сорок дві тисячі) грн 00 коп та за договором про споживчий кредит №102578256 від 13.08.2021 року з 119 100 (сто дев`ятнадцять тисяч сто) грн 00 коп до 32 850 (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.
Зі змісту апеляційної скарги видно, що апелянт рішення місцевого суду в частині стягнення комісії не оскаржує у зв`язку з визнанням вказаних позовних вимог, а тому рішення суду в цій частині колегією суддів не переглядається.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).
Крім того, пропорційно розміру задоволених вимог позову і апеляційної скарги підлягає розподіл судового збору сплаченого за подання позову та подання апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви ТОВ «Коллект Центр» сплатило судовий збір у сумі 3 271,20 грн.
Також, ТОВ «Коллект Центр» в позові зазначило орієнтовний розрахунок судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн, які підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, та які просив стягнути з відповідача.
Рішенням місцевого суду вимоги щодо витрат на правничу допомогу задоволено частково та стягнуто їх у розмірі 5 000,00 грн. При визначенні вказаного розміру судом першої інстанції було враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, те, що справа є незначної складності, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а також те, що вказаний розмір відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Зі змісту апеляційної скарги видно, що апелянт не оскаржує рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу. Апелянт в апеляційній скарзі не наводить будь-яких доводів щодо недоведеності та безпідставності таких витрат та не заявляє клопотання щодо зменшення їх розміру, лише посилається на неспівмірність такого розміру, що вже було застосовано місцевим судом. Враховуючи вказане, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду рішення суду в цій частині.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення шляхом зменшення загального розміру заборгованості у зв`язку зі зменшенням розміру процентів, сплачений позивачем судовий збір також підлягає зменшенню з 3 271,20 грн до 898,27 грн.
При подачі апеляційної скарги відповідача було звільнено від сплати судового збору у сумі 3 633,60 грн.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги судовий збір підлягає стягненню на користь держави з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги 84,96%, а саме у розмірі 3 087,11 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу відповідача у суді апеляційної інстанції, то колегія суддів виходить з такого.
ОСОБА_1 через свого представника адвоката Авраменка М.В. подав клопотання про розподіл судових витрат, в якому просив стягнути з ТОВ «Коллект центр» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надано: копію договору про надання правової допомоги №2026-02-17-01 від 17.02.2026 року та Додаткової угоди № 1 до нього; копію акту наданих послуг від 21.02.2026 року згідно якого вартість наданих послуг складає 5 000,00 грн; копію платіжної інструкції від 21.02.2026 року про сплату адвокату 5 000,00 грн, а також докази направлення вказаних документів позивачу.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», положення якої знайшли свій розвиток у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, згідно якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Позивачем подано заперечення щодо витрат на правничу допомогу понесені відповідачем посилаючись на те, що відповідач в апеляційній скарзі не зазначив попередній орієнтовний розрахунок таких витрат, спір виник в вини відповідача, а тому такі витрати повинні бути покладенні на нього, а також на неспівмірність таких витрат.
Відповідачем зроблено заяву про стягнення витрат на правничу допомогу та подано докази на підтвердження їх понесення до закінчення судових дебатів, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а тому доводи позивача стосовно того, що відповідач не зазначив про їх понесення в апеляційній скарзі не беруться до уваги.
Саме по собі звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором не свідчить про необґрунтованість дій відповідача, а тому відсутні підстави для застосування положень ч. 9 ст. 141 ЦПК України в даному випадку.
Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвокатів зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, судова колегія вважає, що відповідачу мають бути компенсовані витрати, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
Заперечення щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу колегія суддів не бере до уваги оскільки позивачем не конкретизовано в чому саме полягає їх неспівмірність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначено, що відшкодування позивачу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, підлягає пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №283/2791/19, від 21 квітня 2021 року у справі №705/2550/16-ц.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Коллект Центр» пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги 84,96% у розмірі 4 248,00 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авраменка Максима Володимировича - задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 19 серпня 2025 року - змінити, зменшивши загальну суму заборгованості за договором про споживчий кредит №5008181 від 12.08.2021 року з 153 500 (сто п`ятдесят три тисячі п`ятсот) грн 00 коп до 42 000 (сорок дві тисячі) грн 00 коп шляхом зменшення розміру заборгованості за нарахованими процентами з 131 500 (сто тридцять одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп до 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп, зменшивши загальну суму заборгованості за договором про споживчий кредит №102578256 від 13.08.2021 року з 119 100 (сто дев`ятнадцять тисяч сто) грн 00 коп до 32 850 (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп шляхом зменшення розміру заборгованості за нарахованими процентами з 101 250 (сто одна тисяча двісті п`ятдесят) грн 00 коп до 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп, а також зменшивши суму судових витрат, а саме сплаченого судового збору за подання позову з 3 271 (три тисячі двісті сімдесят одна) 20 грн до 898 (вісімсот дев`яносто вісім) грн 27 коп.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 19 серпня 2025 року в іншій частині - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь держави судовий збір у сумі 3 087,11 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 4 248,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «28» липня 2026 року.
Повний текст постанови складено «06» серпня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
М.О. Макаров