Провадження № 2/742/2916/26
Єдиний унікальний № 742/4347/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року м.Прилуки
Суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Коваленко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ПАРИТЕТ ПМ» про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
В С Т А Н О В И В:
05.08.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовною заявою до Приватного підприємства «ПАРИТЕТ ПМ» про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача належне їй на праві власності рухоме майно, а саме: котел опалювальний водогрійний КВм(а)-0,30, заводський № 272, та котел опалювальний водогрійний КВм(а)-0,50, заводський № 128.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у цивільній справі, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Разом із тим право на звернення до суду повинно реалізовуватися з дотриманням правил предметної юрисдикції.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме майно), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також спорів щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та/або фізичні особи-підприємці.
Отже, при визначенні юрисдикції спору щодо права власності на рухоме майно необхідно враховувати не лише формальний статус сторін, а й характер спірних правовідносин, предмет спору та обставини набуття спірного майна.
Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 667/7162/15-ц Верховний Суд зазначив, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
У цій же постанові Верховний Суд, розглядаючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, дійшов висновку, що особа, яка придбавала спірне майно як фізична особа-підприємець, діяла саме як суб`єкт підприємницької діяльності, а тому спір щодо витребування такого майна за своїм змістом є господарським.
Отже, сам характер позовної вимоги про витребування майна не зумовлює автоматично її розгляд у порядку цивільного судочинства. Визначальним є те, у межах яких правовідносин особа набула майно та виник спір щодо його належності.
Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 звернула увагу на необхідність розмежовувати випадки, коли фізична особа, яка має статус фізичної особи-підприємця, виступає у конкретних правовідносинах як підприємець, і випадки, коли вона діє як фізична особа.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Такий підхід Великої Палати Верховного Суду щодо співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правового статусу є усталеним, що підтверджено, зокрема, у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18); від 24 квітня 2018 року у справі № 303/5186/15-ц (провадження № 14-86цс18); від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17 (провадження № 12-43гс19); від 21 вересня 2019 року у справі № 922/4239/16 (провадження № 12-102гс19); від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19); від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19) тощо.
Отже, з моменту державної реєстрації ФОП фізична особа фактично перебуває у двох правових статусах - як фізична особа, та як ФОП.
При цьому наявність статусу підприємця не свідчить про те, що така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах або ж що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно тощо (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10 (провадження № 14-17цс18), від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц (провадження № 14-150цс18)).
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що в господарському законодавстві юридична особа та ФОП охоплюються спільним поняттям "суб`єкт господарювання".
У постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19 (провадження № 12-167гс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання та чи є ці правовідносини господарськими.
Зазначений підхід у даному випадку має істотне значення, оскільки з матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що спірне майно було набуте позивачем саме у статусі фізичної особи-підприємця.
Зокрема, 31 травня 2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Котлозавод «Крігер» було укладено договір купівлі-продажу № 10, за умовами якого покупець придбала котел опалювальний водогрійний КВм(а)-0,30 з механічною подачею сипучого палива.
Також 31 травня 2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Котлозавод «Крігер» було укладено договір купівлі-продажу № 11, за умовами якого покупець придбала котел опалювальний водогрійний КВм(а)-0,50 з механічною подачею сипучого палива.
Таким чином, правовідносини щодо первісного набуття спірного майна виникли між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та юридичною особою - ТОВ «Котлозавод «Крігер».
Більше того, зазначені обставини вже були предметом судового розгляду в господарській справі № 927/790/22.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 927/790/22 безпосередньо встановлено, що 31 травня 2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Котлозавод «Крігер» було укладено договір купівлі-продажу № 10 щодо котла КВм(а)-0,30, а також договір купівлі-продажу № 11 щодо котла КВм(а)-0,50; зазначені котли були передані продавцем покупцю 04 серпня 2016 року.
При цьому зі змісту зазначеної постанови Верховного Суду вбачається, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність, пов`язану з постачанням теплової енергії, зокрема мала відповідну ліцензію, укладала договори оренди приміщень для встановлення теплогенеруючого обладнання та здійснювала постачання теплової енергії.
Верховний Суд у справі №927/790/22 розглядав спір між суб`єктами господарювання щодо того самого теплогенеруючого обладнання, у тому числі котлів КВм(а)-0,30 № 272 та КВм(а)-0,50 № 128, та розглянув його саме за правилами господарського судочинства.
Отже, матеріалами, доданими до позовної заяви, підтверджується не лише факт наявності у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця, а й те, що спірне майно було придбане нею безпосередньо як ФОП та для використання у підприємницькій діяльності.
Таким чином, у спірних правовідносинах ОСОБА_1 виступає не як фізична особа, яка придбала майно для особистих, побутових чи інших непідприємницьких потреб, а як суб`єкт господарювання.
При цьому відповідачем у даній справі є Приватне підприємство «ПАРИТЕТ ПМ», тобто юридична особа.
Отже, з урахуванням: суб`єктного складу спору ФОП та юридична особа; предмета спору - права власності на рухоме майно; характеру заявленої вимоги - витребування майна з чужого незаконного володіння; способу та обставин первісного набуття спірного майна; придбання цього майна позивачем саме у статусі ФОП; призначення спірного майна для здійснення підприємницької діяльності; а також наявності судового розгляду спорів щодо цього ж майна в порядку господарського судочинства, суд доходить висновку, що спір у даній справі не є спором, що підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 667/7162/15-ц, відповідно до якої спір щодо витребування майна, набутого особою у статусі ФОП та пов`язаного з її підприємницькою діяльністю, за своїм змістом є господарським.
Водночас висновок про господарську юрисдикцію у цій справі не ґрунтується виключно на наявності у позивача статусу ФОП, оскільки, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20, необхідно встановити характер правовідносин, у яких фізична особа бере участь. У даному випадку такі правовідносини безпосередньо пов`язані із придбанням та використанням майна у підприємницькій діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частиною п`ятою статті 186 ЦПК України встановлено, що, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
За таких обставин суд доходить висновку про наявність передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України підстав для відмови у відкритті провадження у цивільній справі, оскільки заявлений спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Керуючись статтями 19, 186 ЦПК України, статтею 20 ГПК України, суддя,-
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ПАРИТЕТ ПМ» про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд спору за її позовною заявою віднесено до юрисдикції господарського суду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО