ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
28 липня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 729/1584/25
Головуючий у першій інстанції - Бойко В. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/906/26
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Зіньковець О.О.
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1
заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Бобровицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області у складі судді Бойко В.І. від 12 січня 2026 року, місце ухвалення рішення - м. Бобровиця, у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Бобровицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даною заявою, зазначивши заінтересованими особами: Міністерство оборони України, Військову частину НОМЕР_2 , правонаступником якої є управління Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Бобровицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій, після уточнення вимог заявою від 03.10.2025 року, остаточно просила оголосити померлим її рідного брата - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісти 19.09.2022 року під час інтенсивного обстрілу противником біля околиць населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області. Вимоги поданої заяви обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є рідною сестрою зниклого безвісти військовослужбовця - стрільця-снайпера 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 до лав Збройних Сил України та проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , який зник безвісти 19.09.2022 року під час інтенсивного обстрілу противником біля околиць населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області. ОСОБА_1 стверджувала, що незважаючи на проведені пошукові заходи, місцезнаходження зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не встановлено, про нього відсутні відомості протягом майже трьох років. ОСОБА_1 зазначала, що із переписок побратимів вбачається, що її брат отримав осколкове поранення в шию, несумісне із життям, і їй до кінця хотілося б сподіватись, що єдина для неї рідна найближча людина жива, але всі обставини засвідчують, що він загинув. За доводами ОСОБА_1 , попри проведені пошукові заходи, місцезнаходження її брата не встановлено протягом тривалого часу, тіло не знайдено. ОСОБА_1 було здано ДНК-зразки, відповідні дані внесені до ЄРДР. Таким чином, оголошення військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим, є необхідним для внесення відповідного запису до актових книг цивільного стану, отримання свідоцтва про смерть, що надасть можливість реалізації соціальних і правових гарантій для членів його сім`ї, передбачених законом.
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12.01.2026 року заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою - задоволено. Оголошено померлим фізичну особу військовослужбовця стрільця - снайпера 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військовослужбовця сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_3 , який зник безвісти 19.09.2022 року під час інтенсивного обстрілу противником біля околиць населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області. Датою смерті (загибелі) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_3 , вважати 19 вересня 2022 року.
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12.01.2026 року у справі №729/1584/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, відмовити. Доводи апеляційної скарги вказують, що рішення судом першої інстанції від 12.01.2026 року ухвалено судом із неповним з`ясуванням і за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Дані обставини, як стверджує апелянт, згідно із п.1, п.2 ч.1 статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 12.01.2026 року, і ухвалення нового рішення про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 . Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих територій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 (із змінами відповідно до наказу №376 від 28.02.2025 року), активні бойові дії у н.п. Зайцеве Бахмутського району Донецької області, в районі якого під час виконання бойового завдання зник безвісти ОСОБА_2 , почалися із 24.02.2022 року, і на даний час бойові дії не припинені. Суд першої інстанції зазначає, що станом на день розгляду даної справи, на території, яка є місцем зникнення безвісти ОСОБА_2 , бойові дії ще не завершені. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку із воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. У нормі частини другої статті 46 ЦК України встановлено строк шляхом вказівки на його початок (день закінчення воєнних дій) та тривалість (два роки). Положення другого речення цієї статті містить виняток із загального правила, яким надається право суду залежно від конкретних обставин скоротити цей строк. При цьому, суд скорочує тривалість строку, але початок перебігу залишається незмінним - день закінчення воєнних дій. На таке тлумачення вказує словосполучення "цього строку", тобто, того самого дворічного строку, початком якого є день закінчення воєнних дій. Оскільки норми, які містяться у першому та другому реченнях частини другої статті 46 ЦК України, перебувають у системно-логічному зв`язку, то відсутні підстави вважати, що в нормі другого речення частини другої статті 46 ЦК України є вказівка на будь-який інший юридичний факт, що визначає початок перебігу шестимісячного строку, що відрізняло б його від дворічного строку. За доводами апелянта, законодавством врегульована процедура оголошення особи померлою у зв`язку з воєнними діями чи збройним конфліктом, і заявники, за спливом строків, передбачених частиною другою статті 46 ЦК України, не позбавлені можливості звернутися з цим питанням до суду, як це передбачено главою 4 розділу IV ЦПК України. Виходячи із положень частини другої статті 46 ЦК України, коли воєнні дії на території України не закінчилися та про скасування/припинення воєнного стану в Україні не оголошено, особа може бути оголошена померлою лише через два роки, або з урахуванням конкретних обставин і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Враховуючи поняття та визначення строків, що встановлені цивільним законодавством України, слід дійти висновку, що частина друга статті 46 ЦК України визначає строк, зі спливом якого особа може бути оголошена померлою. Цей строк може бути загальним (два роки), або спеціальним (шість місяців), і пов`язується із настанням відповідної події - моментом закінчення воєнних дій. Тобто, у частині другій статті 46 ЦК України законодавець чітко визначив, із настанням якої події пов`язаний початок перебігу строку, коли суд може оголосити фізичну особу померлою, а саме, день закінчення воєнних дій. У постанові від 11.04.2019 року по справі № 490/342/17 Верховний Суд, відмовляючи у заяві про оголошення особи померлою, зазначив, що "…тлумачення частини першої та другої статті 46 ЦК України (в редакції, чинній на момент подання заяви про оголошення ОСОБА_5 померлим) свідчить, що цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою:
по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;
по-друге, особа зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців;
по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
по-четверте, якщо особа зникла безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців…".
Таким чином, під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи, унеможливлює проведення евакуаційних та оперативно-розшукових заходів, а також слідчих дій правоохоронними органами України.
Відповідно до статті 118 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949 року, "військовополонених звільняють і репатріюють без зволікання після закінчення бойових дій. … кожна з держав, що тримають у полоні, самостійно складає та без зволікання виконує план репатріації відповідно до принципу, викладеного в попередньому абзаці. "
За доводами апелянта, після закінчення воєнних дій сторони повертатимуть одна одній військовополонених, нададуть доступ до місць бойових дій для проведення пошукових робіт тощо. І якщо протягом шести місяців від дати закінчення бойових дій полонений не повернувся та інші відомості про особу відсутні, лише тоді є підстави звертатись до суду, відповідно до другого речення частини другої статті 46 ЦК України. Тобто, саме для подібних випадків передбачений скорочений шестимісячний строк.
У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.178-180) ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а обгрунтоване рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12.01.2026 року - залишити без змін.
В судове засідання апеляційного суду учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились. Від заявника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджується копіями свідоцтв про народження, відповідно, серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 , в яких їх матір`ю зазначена ОСОБА_4 (а.с.44, 45).
Факт зміни прізвища заявниці ОСОБА_1 підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.46).
Факт зміни прізвища ОСОБА_4 підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 , Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.47-52).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 (а.с.53).
Згідно копії витягу з наказу та копії сповіщення про зникнення безвісти ОСОБА_2 , вбачається, що стрілець - снайпер 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військовослужбовець сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 до лав Збройних Сил України та проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 (після переформування управління військової частини НОМЕР_1 ), який зник безвісти 19.09.2022 року під час інтенсивного обстрілу противником біля околиць населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області (а.с.54-59).
Згідно відомостей з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання бойового завдання зник безвісти за особливих обставин (а.с.108-109).
Із переписок побратимів вбачається, що ОСОБА_2 отримав осколкове поранення в шию, несумісне з життям (а.с.60).
Попри проведені пошукові заходи, місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено, тіло не знайдено. Оголошення військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлим заявниці необхідне для внесення відповідного запису до актових книг цивільного стану, отримання свідоцтва про смерть, що надасть можливість реалізації соціальних і правових гарантій для членів його сім`ї, передбачених законом.
Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 12.01.2026 року, задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, суд першої інстанції врахував встановлені фактичні обставини справи, відсутність відомостей про місце проживання і місце знаходження ОСОБА_2 з 19.09.2022 року та його зникнення безвісти у зв`язку із воєнними діями. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх підстав для оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_3 , померлим з 19.09.2022 року. При цьому, судом першої інстанції прийнято до уваги норми права, які регулюють дані правовідносини, а також правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21, від 11.12.2024 року у справі №755/11021/22, провадження №14-94цс24), а також у постанові Верховного Суду від 19.02.2025 року у справі №298/1350/22 , провадження №61-15100св24.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України відносно того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 12.01.2026 року ухвалено із неповним з`ясуванням обставин, та за їх недоведеності, і дані обставини мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 12.01.2026 року, і ухвалення нового рішення про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 , не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 12.01.2026 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих територій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 (із змінами відповідно до наказу №376 від 28.02.2025 року), активні бойові дії у н.п. Зайцеве Бахмутського району Донецької області, в районі якого під час виконання бойового завдання зник безвісти ОСОБА_2 , почалися із 24.02.2022 року, і на даний час бойові дії не припинені. Суд першої інстанції зазначає, що станом на день розгляду даної справи, на території, яка є місцем зникнення безвісти ОСОБА_2 , бойові дії ще не завершені. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку із воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. У нормі частини другої статті 46 ЦК України встановлено строк шляхом вказівки на його початок (день закінчення воєнних дій) та тривалість (два роки). Положення другого речення цієї статті містить виняток із загального правила, яким надається право суду залежно від конкретних обставин скоротити цей строк. При цьому, суд скорочує тривалість строку, але початок перебігу залишається незмінним - день закінчення воєнних дій. На таке тлумачення вказує словосполучення "цього строку", тобто, того самого дворічного строку, початком якого є день закінчення воєнних дій. Оскільки норми, які містяться у першому та другому реченнях частини другої статті 46 ЦК України, перебувають у системно-логічному зв`язку, то відсутні підстави вважати, що в нормі другого речення частини другої статті 46 ЦК України є вказівка на будь-який інший юридичний факт, що визначає початок перебігу шестимісячного строку, що відрізняло б його від дворічного строку. За доводами апелянта, законодавством врегульована процедура оголошення особи померлою у зв`язку з воєнними діями чи збройним конфліктом, і заявники, за спливом строків, передбачених частиною другою статті 46 ЦК України, не позбавлені можливості звернутися з цим питанням до суду, як це передбачено главою 4 розділу IV ЦПК України. Виходячи із положень частини другої статті 46 ЦК України, коли воєнні дії на території України не закінчилися та про скасування/припинення воєнного стану в Україні не оголошено, особа може бути оголошена померлою лише через два роки, або з урахуванням конкретних обставин і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Враховуючи поняття та визначення строків, що встановлені цивільним законодавством України, слід дійти висновку, що частина друга статті 46 ЦК України визначає строк, зі спливом якого особа може бути оголошена померлою. Цей строк може бути загальним (два роки), або спеціальним (шість місяців), і пов`язується із настанням відповідної події - моментом закінчення воєнних дій. Тобто, у частині другій статті 46 ЦК України законодавець чітко визначив, із настанням якої події пов`язаний початок перебігу строку, коли суд може оголосити фізичну особу померлою, а саме, день закінчення воєнних дій. У постанові від 11.04.2019 року по справі № 490/342/17 Верховний Суд, відмовляючи у заяві про оголошення особи померлою, зазначив, що "…тлумачення частини першої та другої статті 46 ЦК України (в редакції, чинній на момент подання заяви про оголошення ОСОБА_5 померлим) свідчить, що цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою:
по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;
по-друге, особа зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців;
по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
по-четверте, якщо особа зникла безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців…".
Таким чином, під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи, унеможливлює проведення евакуаційних та оперативно-розшукових заходів, а також слідчих дій правоохоронними органами України.
Відповідно до статті 118 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949 року, "військовополонених звільняють і репатріюють без зволікання після закінчення бойових дій. … кожна з держав, що тримають у полоні, самостійно складає та без зволікання виконує план репатріації відповідно до принципу, викладеного в попередньому абзаці. "
За доводами апелянта, після закінчення воєнних дій сторони повертатимуть одна одній військовополонених, нададуть доступ до місць бойових дій для проведення пошукових робіт тощо. І якщо протягом шести місяців від дати закінчення бойових дій полонений не повернувся та інші відомості про особу відсутні, лише тоді є підстави звертатись до суду, відповідно до другого речення частини другої статті 46 ЦК України. Тобто, саме для подібних випадків передбачений скорочений шестимісячний строк.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 статті 16 ЦК України.
За положеннями статей: 3, 4 ЦПК України, захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до п.3 ч.2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Порядок розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.
Статтею 306 ЦПК України регламентовано, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
За змістом ч.2, ч.3 статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ч.4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 , у яких їх матір`ю зазначена ОСОБА_4 (а.с.44, 45).
Факт зміни прізвища заявниці ОСОБА_1 підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.46).
Факт зміни прізвища ОСОБА_4 підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 , Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.47-52).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 (а.с.53).
Згідно копії витягу з наказу та копії сповіщення про зникнення безвісти ОСОБА_2 , вбачається, що стрілець - снайпер 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військовослужбовець сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 до лав Збройних Сил України та проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 (після переформування управління військової частини НОМЕР_1 ), який зник безвісти 19.09.2022 року під час інтенсивного обстрілу противником біля околиць населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області (а.с.54-59).
Згідно відомостей з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання бойового завдання зник безвісти за особливих обставин (а.с.108-109).
Із переписок побратимів вбачається, що ОСОБА_2 отримав осколкове поранення в шию, несумісне з життям (а.с.60).
Попри проведені пошукові заходи, місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено, тіло не знайдено. Оголошення військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлим заявниці необхідне для внесення відповідного запису до актових книг цивільного стану, отримання свідоцтва про смерть, що надасть можливість реалізації соціальних і правових гарантій для членів його сім`ї, передбачених законом.
Отже, на час розгляду справи, відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_2 живий, перебуває у полоні, а також відсутні дані щодо місця його перебування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що надані заявником ОСОБА_1 письмові докази не містять в собі жодних суперечностей щодо обставин фактичної загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , який був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 до лав Збройних Сил України та проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , після переформування - управління військової частини НОМЕР_1 , який зник безвісти 19.09.2022 року під час інтенсивного обстрілу противником біля околиць населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області, та за свідченнями його побратимів, отримав осколкове поранення в шию, несумісне із життям.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо недотримання заявником строків звернення з даною заявою до суду, встановлених ч.2 статті 46 ЦК України, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2019 року у справі №490/342/17 вказав, що якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що воєнні дії, у розумінні ч.2 статті 46 ЦК України, на території, де зник безвісти брат заявника ОСОБА_1 , не завершились, і в силу даних обставин, у суду першої інстанції були відсутні нормативно визначені ЦК України підстави для оголошення ОСОБА_2 померлим.
Апеляційний суд вважає, що вказані вище доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 12.01.2026 року, виходячи із наступного.
Щодо початку відліку строку, передбаченого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 року у справі №755/11021/22, провадження №14-94цс24, виснувала, що шість місяців мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" від 28.02.2025 року №376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 року за №380/43786, визнаний таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за №1668/39004.
Також наказом Міністерства розвитку громад та територій України "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" від 28.02.2025 року №376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 року за №380/43786, затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до якого активні бойові дії в с. Зайцеве Бахмутського району Донецької області тривали з 24.02.2022 року по 05.10.2022 року, а з 06.10.2022 року до теперішнього часу с. Зайцеве Бахмутського району Донецької області вважається тимчасово окупованою територією України.
Отже, саме з 06.10.2022 року має обраховуватися початок шестимісячного строку, зазначеного в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, тобто, з дати закінчення активних бойових дій на зазначеній території, як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 року у справі №755/11021/22, провадження №14-94цс24. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення "від дня закінчення воєнних дій", особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії проти України, потрібно розуміти, як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 року у справі №615/129/25 вказав, що у справі № 755/11021/22, формулюючи висновки, Велика Палата Верховного Суду виходила з того (див. пункт 45 постанови), що у частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: "фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій" (речення перше) та "з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців" (речення друге).
Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України "з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців" використовувала телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права (див. пункти 58-61 постанови Великої Палати Верховного Суду).
У пунктах 62, 65, 66 постанови у справі №755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала: "Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
У чинному ЦК України видозмінену до реалій незалежної України статтю 21 законодавець виклав у статті 46 без істотних змін, доповнивши її у частині другій реченням другим з наведенням спеціального правила із вказівкою на право суду (з урахуванням конкретних обставин) оголосити фізичну особу померлою до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців.
Законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу. "
У підсумку Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: "… шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. '' (див. пункт 82 постанови).
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
Обставини справи, яка перебувала на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, стосувались подій, коли ймовірна загибель фізичної особи сталась на території, де велись активні бойові дії, а після їх завершення території залишилась під контролем України.
Оскільки за встановленими у даній справі обставинами, територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_2 , на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, і у суду із надзвичайно великою вірогідністю є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець ОСОБА_2 загинув, то відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, може бути здійснений у цій справі з 06.10.2022 року.
Вказаний вище висновок суду не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що шість місяців мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча й є наслідком воєнних дій, проте, сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункт 109 постанови).
Зазначене вище узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 29 травня 2024 року у справі №127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі №692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі №127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі №759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області), від 04 березня 2026 року у справі №761/684/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 13 березня 2026 року в справі №352/1828/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі с. Роботине Пологівського району Запорізької області).
Розширювальне тлумачення частини другої статті 46 ЦК України, за якого відлік строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена померлою, ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень із території, що після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту його прав, оскільки наведена норма не пов`язує перебіг відповідних строків з такими подіями.
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою 23.09.2025 року. Таким чином, як на момент звернення ОСОБА_1 до суду з даною заявою, так і на час розгляду справи судом першої інстанції, сплинув шестимісячний строк, зазначений у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, а саме, як виснувала Велика Палата, від дня закінчення активних бойових дій на певній території.
У даній справі є підстави припускати з високим ступенем вірогідності, що військовослужбовець ОСОБА_2 , ймовірно, загинув за особливих обставин ІНФОРМАЦІЯ_5 під час інтенсивного обстрілу противником біля околиць населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області, де на цей момент знаходився військовослужбовець ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини та виконання бойового завдання й забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про оголошення ОСОБА_2 померлим.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності вказаних вище висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 12.01.2026 року, оскільки дані висновки суду першої інстанції узгоджуються із фактичними обставинами справи, які є документально підтвердженими, та із приписами норм права, які регламентують дані правовідносини.
Приймаючи до уваги наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Міністерства оборони України - необхідно залишити без задоволення, а рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12.01.2026 року, необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: