П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/13784/25
Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В.
Дата і місце ухвалення: 09 квітня 2026 року, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тарновецького І.І.,
суддів: Бойка А.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі № 420/13784/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕРОМ-АВТО» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕРОМ-АВТО» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №12147107/41299741 від 03 грудня 2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної №919 від 21 грудня 2023 року;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №919 від 21 грудня 2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію - 21 грудня 2023 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
На думку апелянта, показники податкового обліку повинні підтверджуватися належними первинними документами, а реєстрація податкової накладної можлива лише за умови підтвердження реальності господарської операції.
Апелянт вказує, що у позивача була відсутня врахована таблиця даних платника ПДВ із кодом УКТ ЗЕД 7005, а надані до контролюючого органу товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, зокрема не містять відомостей щодо вантажно-розвантажувальних робіт.
Також зазначає, що комісія регіонального рівня правомірно дійшла висновку про подання документів, складених із порушенням законодавства, а тому законно прийняла рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Крім того, апелянт вважає безпідставним покладення на Державну податкову службу України обов`язку зареєструвати податкову накладну датою її подання, оскільки порядок такої реєстрації визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних та здійснюється після набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕРОМ-АВТО» є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до вимог чинного законодавства України та перебуває на обліку як платник податку на додану вартість.
Основним видом господарської діяльності позивача є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.
На виконання господарської операції з постачання товару позивачем 21 грудня 2023 року складено податкову накладну №919 на адресу ТОВ «КП ТРАНС СЕРВІС» на загальну суму 4 270,00 грн, у тому числі ПДВ, яку в електронній формі направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За результатами автоматизованого моніторингу відповідності податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків її реєстрацію було зупинено, про що позивачу направлено квитанцію №1 від 12 січня 2024 року. У зазначеній квитанції контролюючим органом вказано, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року, обсяг постачання товару за кодом УКТ ЗЕД 7005 перевищує величину залишку, визначеного як різниця між обсягом придбання та постачання такого товару, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Крім того, у квитанції містилася пропозиція надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної.
На виконання вимог контролюючого органу позивач подав до Головного управління ДПС в Одеській області повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої було зупинено, додавши документи на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.
За результатами розгляду поданих пояснень та документів Комісією з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області прийнято рішення №12147107/41299741 від 03 грудня 2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної №919 від 21 грудня 2023 року.
Підставою для прийняття зазначеного рішення визначено надання платником податку документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. У графі «Додаткова інформація» рішення зазначено, що платником не надано належних первинних документів щодо постачання, придбання, зберігання та транспортування товару, а також вказано на наявність податкової інформації, яка, на думку контролюючого органу, свідчить про здійснення позивачем ризикових операцій.
Не погодившись із рішенням комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, вважаючи його необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що контролюючим органом не дотримано вимог Порядку №1165 та Порядку №520, оскільки у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було конкретизовано перелік документів, необхідних для прийняття рішення про її реєстрацію, тоді як позивач подав письмові пояснення та копії первинних документів на підтвердження реальності господарської операції, які не були належним чином оцінені відповідачем. При цьому в оскаржуваному рішенні комісії як підставу для відмови зазначено лише загальне посилання на подання документів, складених або оформлених із порушенням законодавства, без конкретизації, які саме документи містять такі порушення та у чому вони полягають. Суд також врахував, що допущена позивачем помилка у коді товару згідно з УКТ ЗЕД може бути виправлена шляхом реєстрації розрахунку коригування після реєстрації податкової накладної, а тому дійшов висновку, що рішення комісії не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, є протиправним і підлягає скасуванню, а належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №919 від 21 грудня 2023 року датою її подання на реєстрацію.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини другої статті 2 та частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд перевіряє, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, чи є воно обґрунтованим, безстороннім, добросовісним, розсудливим та пропорційним, а обов`язок доведення правомірності такого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165, Порядком прийняття рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520, а також Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246.
Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 та 201.16 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну на дату виникнення податкових зобов`язань та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, а її реєстрація може бути зупинена виключно у порядку та з підстав, визначених Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених норм свідчить, що процедура зупинення реєстрації податкової накладної має формалізований характер, а тому контролюючий орган зобов`язаний чітко зазначити підстави такого зупинення, визначити критерій ризиковості, конкретизувати перелік документів, необхідних для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної, а також належним чином мотивувати рішення про відмову у її реєстрації.
При цьому колегія суддів враховує усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої здійснення моніторингу відповідності податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту, та не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу. Під час вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної контролюючий орган не здійснює повного дослідження реальності господарської операції, а перевіряє лише наявність передбачених законодавством формальних підстав для реєстрації або відмови у реєстрації податкової накладної.
Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган надсилає платнику податку квитанцію, яка повинна містити, зокрема, критерій ризиковості, підстави зупинення реєстрації та пропозицію щодо надання пояснень і копій документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Як убачається з матеріалів справи, реєстрацію податкової накладної №919 від 21.12.2023 було зупинено з підстав відповідності господарської операції пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, оскільки, на думку контролюючого органу, обсяг постачання товару за кодом УКТ ЗЕД 7005 перевищував величину залишку, визначеного як різниця між обсягом придбання такого товару та обсягом його постачання. Разом із тим у квитанції контролюючий орган обмежився лише загальною пропозицією надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, не конкретизувавши, які саме документи необхідно подати платнику податку для підтвердження відповідної господарської операції.
Після отримання квитанції позивач скористався наданим йому правом та подав до контролюючого органу повідомлення разом із письмовими поясненнями та копіями первинних документів, які, на його думку, підтверджували фактичне здійснення господарської операції та були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Незважаючи на це, комісією регіонального рівня прийнято рішення №12147107/41299741 від 03.12.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної з підстав подання документів, складених або оформлених із порушенням законодавства. Водночас у спірному рішенні наведено загальні формулювання щодо документів, передбачених Порядком №520, без будь-якої індивідуалізації щодо конкретних документів, поданих позивачем. Контролюючий орган не зазначив, які саме із поданих позивачем документів оформлено з порушенням законодавства, у чому саме полягають такі порушення, яких саме документів, на його думку, бракує для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Так само не наведено мотивів, з яких подані позивачем документи визнано недостатніми для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості індивідуального акта, оскільки не містить конкретних фактичних і юридичних підстав його прийняття. Такий спосіб викладення мотивів рішення фактично позбавив позивача можливості зрозуміти, які саме недоліки поданих документів необхідно усунути, а суд - перевірити правомірність висновків контролюючого органу.
Посилання апелянта на відсутність у позивача врахованої таблиці даних платника податку із кодом УКТ ЗЕД 7005, неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, а також інші недоліки первинних документів не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки зазначені обставини не були належним чином покладені в основу спірного рішення комісії регіонального рівня. Правомірність індивідуального акта оцінюється судом виходячи з мотивів, наведених суб`єктом владних повноважень під час його прийняття, а не з нових обставин чи доводів, викладених під час судового розгляду або в апеляційній скарзі.
Не заслуговують на увагу й доводи апелянта щодо непідтвердження позивачем реальності господарської операції. Предметом судового розгляду у цій справі є перевірка законності рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та дотримання контролюючим органом процедури, визначеної Порядками №1165 та №520, а не встановлення реальності господарської операції чи правильності ведення податкового обліку платником податків. Оцінка реальності господарських операцій, повноти їх відображення у податковому обліку та відповідності первинних документів вимогам законодавства можуть бути предметом дослідження виключно під час здійснення заходів податкового контролю у формах, визначених Податковим кодексом України.
Колегія суддів також бере до уваги встановлену судом першої інстанції обставину щодо помилкового зазначення позивачем коду товару згідно з УКТ ЗЕД у податковій накладній. Разом із тим така обставина сама по собі не є самостійною підставою для відмови у її реєстрації, оскільки після реєстрації податкової накладної така помилка може бути усунута шляхом складання та реєстрації відповідного розрахунку коригування.
Правова позиція щодо необхідності конкретизації контролюючим органом підстав зупинення реєстрації податкової накладної, переліку документів, необхідних для прийняття рішення про її реєстрацію, а також належного мотивування рішення про відмову в реєстрації неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 27 квітня 2023 року у справі №460/8040/20, від 12 лютого 2025 року у справі №140/5463/23, від 24 березня 2025 року у справі №140/32696/23 та від 24 липня 2025 року у справі №420/14450/24.
Верховний Суд у постановах від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 03 листопада 2021 року у справі №360/2460/20 та від 07 грудня 2022 року у справі №500/2237/20 наголосив, що процедура моніторингу відповідності податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків не повинна підміняти податкову перевірку, а під час вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної контролюючий орган не здійснює оцінку реальності господарської операції, оскільки такі обставини можуть бути предметом дослідження лише в межах здійснення податкового контролю.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак не спростовують установлених ним обставин та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №919 від 21.12.2023 датою її подання на реєстрацію.
Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна, реєстрацію якої було зупинено, підлягає реєстрації, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про її реєстрацію або у день, зазначений у такому судовому рішенні.
З огляду на встановлену судом протиправність рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної податкової служби України здійснити її реєстрацію, оскільки такий спосіб захисту забезпечує остаточне вирішення спору та виключає необхідність повторного звернення особи до суду.
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для покладення на Державну податкову службу України такого обов`язку є безпідставними, оскільки саме на зазначений орган покладено функції щодо ведення Єдиного реєстру податкових накладних та виконання судових рішень про їх реєстрацію у порядку, визначеному Порядком №1246. Відтак обраний судом першої інстанції спосіб захисту відповідає положенням статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, є належним, ефективним та забезпечує повне відновлення порушеного права позивача.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки встановлених судом фактичних обставин справи та власного тлумачення відповідачем норм податкового законодавства, що не свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права. Фактично доводи апеляційної скарги повторюють правову позицію відповідача, яка вже була предметом оцінки суду першої інстанції, та не містять нових обставин чи аргументів, здатних спростувати правильність його висновків.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно встановив фактичні обставини, надав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни ухваленого рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 та статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на результат апеляційного перегляду, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі №420/13784/25 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий: І.І. Тарновецький
Судді: А.В. Бойко
О.А. Шевчук