ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/29816/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д.,
суддів: Єгорової Н.М., Кузьмишиної О.М.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року (головуючий суддя в 1-й інстанції - Дудін С.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 15 вересня 2017 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 15 вересня 2017 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 15 вересня 2018 року включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби у період 01.01.2016 по 15.09.2017 у повному обсязі.
Так, розрахунок індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 15.09.2017 мав бути здійснений із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, оскільки саме у цьому місяці відбулись зміни посадового окладу військовослужбовців на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Також відповідач має здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.09.2018 по день фактичної виплати.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 15 вересня 2017 року із застосуванням місяця підвищення доходу - січень 2008 року.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 15 вересня 2017 року із застосуванням місяця підвищення доходу - січень 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Вимогами пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Апелянт зазначає, що предмет та зміст спірних правовідносин у межах справи №320/29816/24 та №620/389/25 є тотожними, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 15 липня 2026 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження, строк розгляду справи продовжено.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 , виданий 11.10.2017.
Матеріали справи свідчать, що у спірний період позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , та був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 15.09.2017, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2017 №202.
У позовній заяві позивач зазначив, що відповідач не здійснював йому виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.09.2017 із застосуванням належного базового місяця - січень 2008 року.
Нездійснення відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період є підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі.
Оцінка суду.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Водночас, пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, що вже розглянуті й остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги і з тих же підстав.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, що обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, що були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.
Таким чином, спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.
Так, матеріали цієї справи №320/29816/24 свідчать, що предметом позову у ній є:
- бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 15 вересня 2017 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 15 вересня 2017 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 15 вересня 2018 року включно за весь час затримки виплати.
Разом з тим, судом встановлено, що у провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 620/389/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , з такими вимогами:
- визнати протиправними дії командування Військової частина НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.09.2017;
- зобов`язати командування Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.09.2017 застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008;
- зобов`язати командування Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.01.2016 відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Досліджуючи тотожність сторін, предмета та підстав позову у цих справах, суд зазначає, що суб`єктний склад учасників процесу є повністю ідентичним.
Визначаючи тотожність предмета спору, суд виходить з того, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а не паперова форма чи індивідуальний акт, яким оформлено відмову у задоволенні цієї вимоги.
Наразі, в обох справах позовні вимоги зводяться до:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення;
- зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця підвищення доходу - січень 2008 року.
Таким чином, предмет позову у справах №620/389/25, №320/29816/24 є однаковим.
Стосовно підстав позову, то в обох справах позов обґрунтований однаковими фактичними обставинами, а саме:- не нарахуванням та невиплатою індексації грошового забезпечення; застосуванням неправильного місяця для обчислення індексації; необхідністю застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу.
Також, в обох справах позовні вимоги стосуються одного й того самого періоду: з 01 січня 2016 року по 15 вересня 2017 року. Отже, підстави позову також є тотожними.
З огляду на вищевикладене у справах №620/389/25 та №320/29816/24 одночасно збігаються сторони, предмет та підстави позову, що свідчить про їх тотожність у розумінні пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
Також судом встановлено, що за наслідками розгляду адміністративної справи №620/389/25 Чернігівським окружним адміністративним судом було прийнято рішення від 17 березня 2025 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі №620/389/25 було залишено без змін.
Таким чином, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі №620/389/25 набрало законної сили 10 вересня 2025 року.
Наведене свідчить, що в провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №620/389/25, предметом розгляду якої був спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й спір в адміністративній справі №320/29816/24. Крім того, у справі №620/389/25 ухвалено рішення, яке набрало законної сили.
Отже, спір між ОСОБА_1 та Військовою частиною НОМЕР_1 щодо бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 15 вересня 2017 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року вже вирішений судом по суті у справі №620/389/25.
З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами відповідача, що в даному випадку наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, порушив норми процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням постанови про закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України.
Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 238, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 320/29816/24 задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 320/29816/24 скасувати.
Провадження у справі № 320/29816/24 закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 05 серпня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 05 серпня 2026 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Н.М. Єгорова
О.М. Кузьмишина