ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/3913/23 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не прийняття рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" від 03 січня 2023 року №33/44/1-Ц-3281/08-1637;
- у задоволенні інших вимог відмовлено;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення у справі №580/3913/23.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не враховано зміни в процесуальному законодавстві, які мають застосовуватись під час розгляду поданої ним заяви про зміну способу виконання рішення суду.
Додатково зазначив про те, що судом першої інстанції не було враховано передбачену законодавством можливість зміни способу виконання рішення та факт офіційного розрахунку суми відповідачем.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційні скарги не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі №580/3913/23, яке набрало законної сили 15 серпня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не прийняття рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" від 03 січня 2023 року №33/44/1-Ц-3281/08-1637;
25 березня 2026 року на адресу Черкаського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, якою останній просив змінити спосіб і порядок виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі №580/3913/23, а саме стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 різницю між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 грудня 2019 року по день проведення розрахунку в сумі 213291,88 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви від 25 березня 2026 року вх.№15925/26 адвоката Єрьоміної В.А. від імені ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення у справі №580/3913/23.
Приймаючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зміна встановленого судом у рішенні, що набрало законної сили, зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" від 03 січня 2023 року №33/44/1-Ц-3281/08-1637 на стягнення з відповідача на користь позивача коштів у вказаній ним сумі полягає у зміні результату вирішеного спору, позаяк необхідно встановити обґрунтованість розміру доплати та порушуватиме встановлений порядок відновлення порушеного права позивача та примусового виконання рішення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянтів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Приписи абз. 1 ч. 3 ст. 378 КАС України визначать, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У свою чергу, ч. 3 ст. 378 КАС України згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21 листопада 2024 року №4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, доповнено абз. 2 наступного змісту: "Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.".
Отже, станом на день постановлення оскаржуваної ухвали від 09 квітня 2026 року законодавцем було прямо передбачено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Матеріали справи свідчать, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем проведено перерахунок пенсії на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" від 03 січня 2023 року №33/44/1-Ц-3281/08-1637, загальна сума доплати за період з 01 грудня 2019 року по 30 листопада 2025 року становить 213666,58 грн, з яких у 2025 році виплачено 374,70 грн, залишок становить 213291,88 грн, водночас доказів, що вказана сума виплачена позивачу, матеріали справи не містять.
Зазначені обставини підтверджують листом ГУ ПФУ в Черкаській області від 01 січня 2026 року №2300-0303-8/163.
За таких обставин, оскільки станом як на час подання позивачем заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, так і на день апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції відповідачем не забезпечено виконання рішення суду у справі №580/3913/23 протягом більше ніж двох місяців з моменту набрання ним законної сили, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість і наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з ГУ ПФ в Черкаській області користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат у розмірі 213291,88 грн.
Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі №380/7706/22, в якій, поміж іншим, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах підкреслив, що наявний факт часткового невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.
Таким чином, всупереч висновків суду першої інстанції, застосування процесуального механізму, передбаченого абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина.
Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 січня 2018 року у справі №281/1820/14-а на переконання колегії суддів, є помилковими, оскільки вони є нерелевантними та такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки такі висновки стосувалися застосування положень ст. 378 КАС України в редакції, чинній до 19 грудня 2024 року.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про зміну способу і порядку виконання рішення порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення задовольнити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з положень ст. 139 далі - КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір за подання заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення в розмірі 798,72 грн. (квитанція від 23 березня 2026 року №5533-5278-1956-0872) та 2662,40 грн. (квитанція від 22 квітня 2026 року №5672-1476-2376-0333) за подання апеляційної скарги.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 3461,12 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 378 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення - задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі №580/3913/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: 18000, м. Черкаст, вул. Смілянська, буд. 23) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану, але невиплачену суму перерахованої пенсії, в розмірі 213291,88 грн (двісті тринадцять тисяч двісті дев`яносто одна гривня 88 коп.).
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: 18000, м. Черкаст, вул. Смілянська, буд. 23) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору за подання до суду заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення та подання апеляційної скарги у розмірі 3461,12 грн. (три тисячі чотириста шістдесят одна гривня 12 коп.).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку