ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/1101/21 Головуючий у 1-й інстанції: Молочна І.С.
Суддя-доповідач:Черпак Ю.К.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Файдюка В.В., Безименної Н.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи в Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця» за лютий 2017 року, як за повний місяць, та не врахування заробітної плати за цей період у розмірі 7309,04 грн., та періоду роботи техніком загального відділу Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року з урахуванням заробітної плати за цей період;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу періоду роботи в Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця» за лютий 2017 року, як за повний місяць, та з урахуванням заробітної плати за цей період у розмірі 7309,04 грн., та періоду роботи техніком загального відділу Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року з урахуванням заробітної плати за цей період, починаючи з 19 листопада 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи з 23 березня 2017 року. У жовтні 2020 року йому стало відомо, що згідно з протоколом призначення пенсії від 04 травня 2017 року загальний стаж для призначення пенсії позивача склав 36 років 11 місяців 01 день (на 02 лютого 2017 року). Відповідачем при визначені страхового стажу та заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, не зараховано період роботи техніком загального відділу Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року (8 місяців 19 днів) та заробітна плата за цей період в розмірі 12553,21 грн. Також, при визначенні загального стажу головним управлінням зарахований страховий стаж по 02 лютого 2017 року, однак право на пенсію по інвалідності виникло з 23 березня 2017 року, тому позивач вважає, що до стажу роботи має бути зараховано весь період лютого 2017 року та заробітна плата за цей місяць у розмірі 7309,40 грн. З цього питання він 19 листопада 2020 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням вказаних періодів роботи і заробітної плати, однак листом від 23 грудня 2020 року №29315-30230/М-02/8-2600/20 відповідач відмовив у задоволенні заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі.
На виконання вимог пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-IX дана справа отримана Донецьким окружним адміністративним судом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонд України в м. Києві щодо не здійснення з 19 листопада 2020 року перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із врахуванням сум заробітної плати за періоди з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року та з 03 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року, та не зарахуванням до загального страхового стажу періодів роботи з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року та з 03 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року.
Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 21 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року, з 30 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 19 листопада 2020 року перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію з врахуванням періодів роботи з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року та з 03 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року, сум заробітної плати за періоди з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року та з 03 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Судове рішення мотивовано тим, що станом на день розгляду справи періоди роботи з 01 квітня 2010 року по 20 квітня 2010 року, з 01 травня 2010 року по 29 серпня 2010 року, з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року та за лютий 2017 року вже зараховано до загального страхового стажу позивача, тому є всі підстави вважати, що за періоди з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року та з 03 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року заробітна плата підприємством-страхувальником виплачувалась позивачу в повному обсязі. Протилежного відповідачем в межах цієї справи не доведено. Відтак, суд врахував, що позивач не відповідає за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків, тому відповідач при перерахунку пенсії позивача має врахувати його заробітну плату за періоди роботи з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року та з 03 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року. Водночас, суд відхилив доводи відповідача щодо не звернення із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії, оскільки із заяви від 19 листопада 2020 року вбачається, що вона подана позивачем особисто, та в ній міститься чітке волевиявлення про перерахунок пенсії із зарахуванням визначених ним періодів роботи та заробітної плати за ці періоди. Отже, у суду є підстави зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до його заяви - з 19 листопада 2020 року із зарахуванням визначених судом періодів роботи та з урахуванням заробітної плати за спірні періоди роботи. Суд розподілив судові витрати за правилами статей 134 і 139 КАС України і стягнув з відповідача на користь позивача сплачену ним усю суму судового збору та 3000 грн витрат на правничу допомогу із 23500 грн заявлених.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, посилаючись на незаконність і необгрунтованість рішення суду першої інстанції, яке не відповідає вимогам матеріального права, просить за результатами розгляду справи постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що при призначенні позивачу пенсії по інвалідності з 23 березня 2017 року згідно з Індивідуальними відомостями про зараховану особу сума страхових внесків за лютий 2017 року, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, тому обчислення проведено по 02 лютого 2017 року, як не повний місяць роботи. При призначенні пенсії страховий стаж становив 36 років 11 місяців, в тому числі 5 років 10 місяців 5 днів - додатковий стаж, який зараховується на загальних підставах для встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку. Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 36 років 11 місяців 24 дні, в тому числі 4 роки 6 місяців 6 днів та заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01 липня 2000 року по 28 лютого 2017 року. Страховий стаж за період роботи в Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця» з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року при призначенні пенсії не зараховано, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу на дату призначення пенсії була відсутня інформація про сплату страхових внесків. 19 листопада 2020 року позивач звернувся через підсистему «Документообіг» (вх.№30230/М-2600-20 від 24 листопада 2020 року) про зарахування зазначених періодів до страхового стажу. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №29318-30230/М-02/8-2600/20 від 23 грудня 2020 року позивача повідомлено, що для перерахунку пенсії необхідно звернутися із заявою особисто до відділу обслуговування громадян № 4 (сервісний центр), або подати заяву з використанням кваліфікованого електронного підпису через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України. Із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії позивач не звертався. 30 січня 2023 року позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви №1549 з урахуванням до страхового стажу, зокрема, періоду роботи позивача в Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця» за лютий 2017 року, як за повний місяць, з врахуванням заробітної плати за цей період у розмірі 7309,04 грн., та періоду роботи з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року з урахуванням заробітної плати за цей період.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи такі фактичні обставини.
Відповідно до записів №27-32 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21 липня 1981 року на ім`я ОСОБА_1 :
- з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року - він працював на посаді техніка загального відділу Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця»;
- з 20 листопада 2012 року по 16 листопада 2017 року - працював на різних посадах в Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця».
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23 березня 2017 року призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.
Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форми РС-Право, періоди роботи позивача з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року та з 03 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року не зараховано до загального страхового стажу. Загальний страховий стаж позивача зараховано по 02 лютого 2022 року, який складає 36 років 11 місяців 01 день, в тому числі 5 років 10 місяців 5 днів додаткового стажу.
19 листопада 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив:
« 1. Здійснити перерахунок та подальше нарахування і виплату пенсії, зарахувавши до стажу, що надає право на призначення пенсії 26 днів страхового стажу за лютий 2017 року, що набутий в Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця» та врахувавши заробітну плату для призначення пенсії за лютий 2017 року в розмірі 7309,40 грн.
2. Здійснити перерахунок та подальше нарахування і виплату пенсії, зарахувавши до стажу, що надає право на призначення пенсії, періоди роботи з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року техніком загального відділу Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» та врахувавши заробітну плату для призначення пенсії за цей період в розмірі 12553,21 грн.
3. Здійснити перерахунок та подальше нарахування і виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01 березня 2017 року по 16 листопада 2017 року в Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця» та періоду отримання допомоги по безробіттю з 13 грудня 2017 року по 15 вересня 2018 року, набуті після призначення пенсії.
4. Здійснити перерахунок та подальше нарахування і виплату пенсії, збільшивши розмір пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років у розмірі 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком за кожен рік, а саме за чотири роки в розмірі 4 відсотки мінімального розміру пенсії за віком.».
23 грудня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом вих.№29318-30230/М-02/8-2600/20 надало відповідь на звернення позивача від 19 листопада 2020 року (вх.№30230/М-2600-20 від 24 листопада 2020 року) та повідомило, що заявнику з 23 березня 2017 року призначено пенсію по інвалідності, обчислену згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії згідно Індивідуальної відомості про застраховану особу сума страхових внесків за лютий 2017 року, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, тому обчислення проведено по 02 лютого 2017 року, як неповний місяць роботи. При призначенні пенсії страховий стаж становив 36 років 11 місяців, в тому числі 5 років 10 місяців 5 днів - додатковий стаж, який зараховується на загальних підставах з дня встановлення інвалідності до досягнення заявником пенсійного віку. Повідомлено, що з 01 квітня 2020 року заявнику проведено автоматизований перерахунок пенсії з урахуванням періодів роботи до страхового стажу, в тому числі періодів отримання допомоги по безробіттю з березня 2017 року по вересень 2018 року. Оскільки після призначення пенсії позивач не набув 24 місяців страхового стажу, тому підстави для проведення перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати відсутні. Роз`яснено, що пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 36 років 11 місяців 24 дні, в тому числі 4 роки 6 місяців 6 днів та заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01 липня 2000 року по 28 лютого 2017 року. Коефіцієнт страхового стажу - 0,36917; індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,19884, розмір пенсії по інвалідності ІІІ групи становить 2100,00 грн.
Позивач не погодився з такою відповіддю та звернувся із цим позовом до суду.
В подальшому згідно з протокольним рішенням №93[телефон приховано] про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 30 січня 2023 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.
Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форми РС-Право, періоди роботи позивача з 01 квітня 2010 року по 20 квітня 2010 року, з 01 травня 2010 року по 29 серпня 2010 року, з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, та за лютий 2017 року зараховано до загального страхового стажу позивача. Загальний страховий стаж позивача зараховано по 31 грудня 2022 року, який складає 34 роки 09 місяців 17 днів.
Згідно з протокольним рішенням №93[телефон приховано] про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 24 березня 2025 року позивачу здійснено перерахунок пенсії за віком, вид перерахунку «МП по стажу, абз.3 ч.4 ст.42 ЗУ №1058 (масовий)».
З розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форми РС-Право, вбачається, що періоди роботи позивача з 01 квітня 2010 року по 20 квітня 2010 року, з 01 травня 2010 року по 29 серпня 2010 року, з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, та за лютий 2017 року зараховано до загального страхового стажу позивача. Загальний страховий стаж позивача зараховано по 31 березня 2023 року, який складає 35 років 00 місяців 17 днів.
Випискою з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-5, яка сформована 03 квітня 2023 року, підтверджено, що за період з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року та за лютий 2017 року підприємством-страхувальником сплачено страхові внески за позивача та зазначено суми заробітку для нарахування пенсії (грн), які виплачувались позивачу.
Отже, спірним питанням на час звернення до суду є не зарахування до страхового стажу позивача роботи техніком загального відділу Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року з урахуванням заробітної плати за цей період та роботи в Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця» за лютий 2017 року як за повний місяць і не врахування заробітної плати за цей період у розмірі 7309,04 грн.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абзацом першим частини третьої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Випискою з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-5, яка сформована 03 квітня 2023 року, підтверджено, що за період з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року та за лютий 2017 року підприємством-страхувальником страхові внески за позивача сплачено, зазначено суми заробітку для нарахування пенсії (грн), які виплачувались позивачу.
Відповідно до розрахунку страхового стажу, форми РС-Право, відповідачем до загального страхового стажу зараховано періоди роботи з 01 квітня 2010 року по 20 квітня 2010 року, з 01 травня 2010 року по 29 серпня 2010 року, з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, та за лютий 2017 року.
Отже, відповідачем самостійно визнано право позивача на врахування вказаних періодів роботи до його страхового стажу.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону №1058-XV.
Цією нормою Закону встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.
Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду. У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань. За осіб, зазначених у пунктах 8, 11-14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати, допомога, надбавка і компенсації. За осіб, зазначених у пункті 14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного бюджету.
Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду; у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв`язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) передбачено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
За частиною першою статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
За приписами Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. (пункт 171.1 статті 171).
Нормами статті 106 Закону №1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача при призначенні або перерахунку його пенсії.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2019 року у справі №242/5448/16-а та від 31 жовтня 2019 року у справі №235/7373/16.
Відтак, відповідачем безпідставно при призначенні позивачу пенсії по інвалідності з 23 березня 2017 року не зараховано до загального страхового стажу періоди його роботи з 15 квітня 2010 року по 14 грудня 2010 року та з 03 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року.
Оскільки станом на день розгляду справи періоди роботи з 01 квітня 2010 року по 20 квітня 2010 року, з 01 травня 2010 року по 29 серпня 2010 року, з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 03 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року вже зараховано до загального страхового стажу позивача, тому вони повторно не можуть бути зараховані. У зв`язку з цим, суд першої інстанції правильно вважав позовні вимоги в цій частині безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, зарахуванню до загального страхового стажу підлягають виключно періоди з 21 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року, з 30 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року, які безпідставно не зараховано відповідачем, а позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Обираючи спосіб захисту порушеного права з урахуванням вимог частини другої статті 9 та статті 245 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд належним чином мотивував своє рішення щодо розподілу судових витрат, непогодження відповідача у цій частині в апеляційній скарзі відсутні.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Файдюк В.В.
Безименна Н.В.