У Х В А Л А
Справа № 240/2088/25
06 серпня 2026 року м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Драчук Т. О., розглянувши клопотання військової частини НОМЕР_1 про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року позов задоволено частково.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 серпня 2026 року залишив її без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору в розмірі 2906,88 грн.
05 серпня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжну інструкцію № 1742 від 29 липня 2026 року про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн. Також, заявник вказує, що згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 14.03.2017 у справі № 21-3944а16, вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права, зокрема зобов`язання вчинити дії, є однією вимогою немайнового характеру. Отже, заявлені у цій справі вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії є взаємопов`язаними, похідними одна від одної та утворюють одну вимогу немайнового характеру. Відповідно, апелянт вважає, що судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає сплаті саме за одну немайнову вимогу.
Враховуючи викладене, заявник просить суд врахувати долучену до матеріалів справи платіжну інструкцію про сплату судового збору № 1742 від 29 липня 2026 року на суму 1453,44 грн та відкрити апеляційне провадження у справі № 240/2088/25.
Надаючи оцінку поданому клопотанню, суд зазначає наступне.
Так, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року визнано протиправними дії та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, на отримання яких він мав право у вказаний період) шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481 гривень (за період з 19.07.2022 по 31.12.2022), 2684 гривень (за період з 01.01.2023 по 19.05.2023) гривень на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМ України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", з виплатою компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Отже, фактично суд першої інстанції встановив протиправність дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачу грошового забезпечення за період:
- з 19.07.2022 по 31.12.2022 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762 грн 00 коп) замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022;
- з 01.01.2023 по 19.05.2023 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762 грн 00 коп) замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.
Тобто, фактично щодо двох періодів: з 19.07.2022 по 31.12.2022 в межах Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 01.01.2023 по 19.05.2023 в межах Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
При цьому дані періоди та відповідні закони визначені, як в частині визнання протиправних дій, так і в зобов`язальній вимозі.
Враховуючи вказане, суд не може вважати дану вимогу однією, оскільки для кожного із вказаних періодів судом досліджувалися окремі обставини щодо правомірності застосування відповідачем розрахункової величини, встановленої відповідним законом про Державний бюджет України як на 2022 рік, так і на 2023 рік.
Отже, суд вважає, що заявлені позовні вимоги стосувалися двох самостійних періодів проходження служби, щодо яких підлягали застосуванню різні правові норми та різні розрахункові величини обрахунку грошового забезпечення, що свідчить про наявність двох окремих вимог немайнового характеру.
Крім того, суд враховує, що у разі звернення особи до суду з окремими адміністративними позовами про перерахунок грошового забезпечення лише за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 та окремо за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, кожен із таких позовів був би самостійним предметом судового розгляду, а у разі апеляційного оскарження судових рішень судовий збір підлягав би сплаті окремо при оскарженні рішення суду в кожній справі.
Відтак, суд вважає, що об`єднання вказаних вище вимог в одному адміністративному позові не змінює їх самостійного характеру та не є підставою для розгляду їх як однієї вимоги немайнового характеру.
В свою чергу, суд ще раз наголошує, що апелянт помилково визначає вимогу за 2022 рік як основну вимогу, а з 01.01.2023 як похідну вимогу, оскільки в даному випадку такі вимоги є рівнозначними, і фактично характер основної вимоги мають обидві вимоги.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що в межах даного апеляційного провадження апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, прийняте щодо двох самостійних вимог немайнового характеру, тому розмір судового збору становить 2906 грн 88 коп.
До поданої заяви представником апелянта долучено платіжну інструкцію №1742 від 29.07.2026, відповідно до якої судовий збір сплачено в розмірі 1453,44 грн, що не відповідає встановленому ухвалою суду від 07.08.2026 розміру судового збору за подання апеляційної скарги.
Враховуючи вказане, апелянту необхідно доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року.
Як уже наголошувалось судом вище, ухвалою апеляційного суду від 04.08.2026 апелянту встановлено десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.
За таких обставин, з метою сприяння апелянту у реалізації ним своїх процесуальних прав та обов`язків, суд, керуючись положеннями ч.2 ст.121 КАС України, згідно якої встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду, вважає за можливим продовжити апелянту строк на усунення недоліків апеляційної скарги на вісім днів з дня отримання копії цієї ухвали..
Керуючись ст.ст.121, 298 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про усунення недоліків апеляційної скарги.
Продовжити військовій частині НОМЕР_1 термін для усунення недоліків апеляційної скарги на вісім днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Драчук Т. О.