УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 160/9562/25
адміністративне провадження № К/990/34368/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І.В., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 160/9562/25 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для виплати суддівської винагороди судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з січня 2025 року по березень 2025 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2025 року, у розмірі 3028 грн;
- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з січня 2025 року по березень 2025 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2025 року, у розмірі 3028 грн;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з січня 2025 року по березень 2025 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з січня 2025 року по березень 2025 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2025 року, у розмірі 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.
Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
Разом із тим для належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, недостатньо лише послатися на постанову Верховного Суду або відтворити викладені у ній правові висновки.
Обов`язковими умовами застосування зазначеної підстави касаційного оскарження є наведення норми права, яку, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування, зазначення конкретного висновку суду апеляційної інстанції, який суперечить відповідному висновку Верховного Суду, а також належне обґрунтування подібності правовідносин у справі, в якій Верховним Судом сформульовано відповідний правовий висновок, та у справі, що переглядається.
Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, скаржник не виконав зазначених вимог. Касаційна скарга не містить визначення конкретної норми права, яку, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував без урахування відповідного висновку Великої Палати Верховного Суду, не наведено конкретного висновку суду апеляційної інстанції, який суперечить такому правовому висновку, а також не здійснено належного порівняльного аналізу правовідносин у справі, в якій сформульовано відповідний висновок Верховного Суду, та у справі, що переглядається.
Зокрема, скаржником не обґрунтовано тотожність або подібність суб`єктного складу, предмета спору, об`єкта правового регулювання, юридично значимих обставин та умов застосування відповідних норм матеріального права, а також не наведено мотивів, з яких правовий висновок Великої Палати Верховного Суду підлягає застосуванню саме у спірних правовідносинах цієї справи.
Натомість доводи касаційної скарги переважно зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування положень законодавства, відтворення окремих правових висновків Верховного Суду та висловлення незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, що саме по собі не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Належне викладення передбачених законом підстав касаційного оскарження є необхідною процесуальною передумовою відкриття касаційного провадження та визначає межі касаційного перегляду. Відсутність такого обґрунтування унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у ній не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення у касаційному порядку.
Оскільки касаційна скарга не містить належного викладення передбачених законом підстав касаційного оскарження, вона відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 160/9562/25 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін