УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 380/1427/20
адміністративне провадження № К/990/30543/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі №380/1427/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, міського голови Львова - Садового Андрія Івановича, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи: Громадська організація "Народна дія Львів", Міністерства культури України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Тех", Товариство з обмеженою відповідальністю "Галпроектмонтаж", про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
30.06.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі №380/1427/20.
Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2026 касаційну скаргу було залишено без руху у зв`язку з визнанням неповажними причин пропуску строку на касаційне оскарження, вказаних у касаційній скарзі, та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліку шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
Згідно з зворотнім поштовим повідомленням копію ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржник отримав 23.07.2026.
В межах встановленого ухвалою Верховного Суду від 15.07.2026 строку скаржником надіслано до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на подання касаційної скарги.
У поданій заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що Верховний Суд не встановив будь-якого конкретного процесуального строку для повторного звернення з касаційною скаргою, а лише зазначив про розумність строків після усунення недоліків у вперше поданій скарзі.
Крім того вказав, що через суттєве порушення зору він об`єктивно не може самостійно здійснювати технічний набір багатосторінкових процесуальних документів, висловив незгоду з наданою правовою оцінкою підставам касаційного оскарження, викладеним в ухвалі Верховного Суду про повернення касаційної скарги, а також послався на статтю 55 Конституції України та рішення Європейського суду з прав людини, в частині права звернення до суду за захистом порушених прав і свобод людини і громадянина.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Колегія суддів зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Отже скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення чи переривання процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою.
В свою чергу строк на подання касаційної скарги може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, колегія суддів зазначає, що незгода особи з правовою оцінкою суду касаційної інстанції, або з мотивами процесуальних рішень щодо повернення касаційної скарги не є обставинами об`єктивного характеру, які були непереборними та не залежали від волевиявлення скаржника, а відтак не можуть розцінюватися як істотні перешкоди для своєчасного подання належно оформленої касаційної скарги.
Наведені доводи фактично зводяться до незгоди з процесуальними наслідками недотримання вимог КАС України при первинному поданні касаційної скарги та правовою оцінкою суду, що не є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження в розумінні статей 121, 329 КАС України.
Крім того, посилання на неможливість самостійно опрацювати процесуальні документи не може бути визнана Судом як об`єктивна підстава для поновлення строку на касаційне оскарження.
У заяві про поновлення строку скаржник також посилається на рішення Європейського суду з прав людини та статтю 55 Конституції України, якими передбачено право на доступ до суду та справедливий розгляд справи.
Суд поважає право на доступ до правосуддя, але воно не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше, одного з його елементів - правової визначеності.
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 30.08.2022 у справі №160/2346/21.
Принцип правової визначеності передусім вимагає дотримання строків. Загальні посилання на норми права без підтвердження поважності причин затримки (конкретними фактами) не є підставою для поновлення строку.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07 липня 1989 року, заява №11681/85).
Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (пункт 27 рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява №8371/02), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Таким чином скаржником не наведено переконливих та достатніх обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об`єктивних перешкод, які унеможливили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в строк, передбачений законом.
Враховуючи зазначене, Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Таким чином, скаржником не виконано вимог ухвали Верховного Суду від 15.07.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Отже, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 333, 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подання касаційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі №380/1427/20.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі №380/1427/20.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Судді: Н.В. Коваленко
А. І. Рибачук