УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа №380/24987/25
адміністративне провадження № К/990/35374/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Радишевської О.Р., Загороднюка А.Г.,
перевірив касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військова частина НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними.
Рішенням Львівського окржуного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31.08.2016 по 28.02.2017. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31.08.2016 по 28.02.2017 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2017 по 31.05.2017. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2017 по 31.05.2017 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На зазначене рішення суду Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені в клопотанні Військової частини НОМЕР_1 від 27 травня 2026 року. Апеляційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та несплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року. В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків щодо сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу повернуто.
27 липня 2026 року за допомогою підсистеми "Електронний суд" відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у цій справі.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв`язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 03 червня 2026 року, а саме у зв`язку із несплатою судового збору.
В касаційній скарзі скаржник вказує, що сплата судового збору являє собою досить проблемне питання, адже військова частина НОМЕР_1 фінансується з Державного бюджету та є розпорядником коштів на найнижчому рівні, тому кошти для сплати судового збору надходять до військової частини із значною затримкою. Крім того, відповідачем вжито усіх належних заходів для отримання коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що чинне законодавство передбачає обов`язок вчинення процесуальних дій у відповідь на ухвалу про без руху. Усвідомлюючи неможливість виконати вимоги ухвали про без руху у встановлений судом строк, учасник справи мав можливість використати процесуальний інструмент, передбачений приписами частини другої статті 121 КАС України, а саме звернення із заявою про продовження процесуального строку, встановленого судом.
Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у встановлений судом строк.
З історії руху цієї справи вбачається, що скаржник скористався таким процесуальним інструментом, проте суд апеляційної інстанції ухвалою від 10 липня 2026 року відмовив у задоволенні клопотанні військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
За приписами статті 8 КАС України адміністративний суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників правовідносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі наголосив, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги може призвести до порушення розумного строку розгляду адміністративної справи, затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у даній справі, що відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу.
Своєю чергою Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для продовження процесуального строку, оскільки звертаючись із клопотанням про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, скаржник не навів обставин та не надав доказів, які б підтверджували, що у разі надання додаткового часу вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху могли бути виконані. Зокрема, не наведено відомостей про фактичну наявність коштів для сплати судового збору, про прийняття рішень щодо їх виділення або про визначені строки завершення відповідних процедур.
За таких обставин клопотання про продовження процесуального строку не містило обґрунтування реальної можливості усунення виявлених недоліків у майбутньому, а отже не відповідало меті, з якою процесуальний строк може бути продовжений. Надання додаткового часу за відсутності підтвердження можливості виконання процесуального обов`язку не забезпечувало б ефективності судового розгляду та суперечило б принципам процесуальної рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Щодо невиконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху та, як наслідок, повернення апеляційної скарги ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року.
Так, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.
Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, колегія суддів констатує, що в касаційній скарзі не містяться жодних аргументів щодо неправомірного повернення апеляційної скарги ухвалою від 10 липня 2026 року.
Сама по собі незгода з ухвалою суду апеляційної інстанції від 10 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги без указання в касаційній скарзі яких процесуальних порушень припустився суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного процесуального судового рішення своєю чергою свідчить про необґрунтованість самої поданої касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді С.А. Уханенко О.Р. Радишевська
А.Г. Загороднюк