УХВАЛА
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 380/2235/26
адміністративне провадження № К/990/32684/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі № 380/2235/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
08.07.2026 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 380/2235/26 та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд ухвалою від 15.07.2026 залишив без руху зазначену касаційну скаргу для надання заяви про поновлення строку на подачу касаційної скарги, з доказами на підтвердження причин пропуску цього строку.
24.07.2026 скаржник надіслав до Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, яке обґрунтовано посиланням на те, що копію оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 було отримано через електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" та зареєстровано в підсистемі «Документообіг» 08.06.2026, у зв`язку із чим просить визнати ці причини поважними та поновити строк на касаційне оскарження.
З огляду на такі доводи вказаної заяви колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Колегія суддів зазначає, що наведені скаржником доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення із касаційною скаргою свідчать лише про дату внутрішньої реєстрації суб`єктом владних повноважень вхідної кореспонденції у системі електронного документообігу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, що є частиною внутрішніх організаційних процесів, які стосуються ведення відповідачем діловодства, а тому, не можуть слугувати беззаперечними доказами дати отримання ним оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в розумінні положень процесуального закону.
Верховний Суд зазначає, що процесуальним законом чітко визначено момент початку відліку строку оскарження судового рішення, ухваленого без повідомлення (виклику) учасників справи, а саме, день складення його повного тексту, або ж день вручення скаржнику копії такого судового рішення (останнє може застосовуватись як підстава для поновлення такого строку оскарження). При цьому датою вручення рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Проте, скаржником належних доказів факту отримання копії судового рішення 08.06.2026 не надано.
Таким чином, вказані скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження, що не підтверджені належними та допустимими доказами, не дають підстав для висновку про наявність об`єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судових рішень у цій справі, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 333, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 - відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі № 380/2235/26.
Копію цієї ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко