УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа №620/15297/24
адміністративне провадження №К/990/34527/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кашуби Миколи Олексійовича на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - Відповідач), яким просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 04 жовтня 2024 року, з встановленням базового місяця - листопад 2015 року.
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 04 жовтня 2024 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та виплатити з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 р. позов задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року задоволено. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.
22 липня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правильність обчислення індексації грошового забезпечення поліцейського в період з 01 січня 2024 року по 04 жовтня 2024 року.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що: «судова практика у правовідносинах щодо визначення базового місяця при проведенні індексації вже була сформована Верховним Судом та містить чіткий та послідовний правовий висновок щодо необхідності нарахування та виплати індексації грошового забезпечення є місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових). Аналогічні правовідносини вже неодноразово були досліджені Верховним Судом у постановах №400/103/21, №380/7071/21, №600/524/21-а, №120/2399/21-а, №420/3593/20, № 400/4491/20, № 420/5976/20, №400/1118/21, № 580/3335/21, №420/5976/20, щодо застосування базового місяця розрахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.».
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Так, посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки наведені у касаційній скарзі постанови Верховного Суду ухвалені у справах, предметом розгляду яких були правовідносини щодо визначення базового місяця для індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Натомість у цій справі спір виник щодо правильності визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення поліцейського за період з 01 січня 2024 року по 04 жовтня 2024 року.
Отже, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, не є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки стосуються іншої категорії осіб, правове регулювання грошового забезпечення яких здійснюється різними нормативно-правовими актами, та охоплюється іншими періодами обчислення індексації грошового забезпечення, що виключає можливість висновку про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених постановах.
За таких обставин наведені скаржником доводи не підтверджують наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування цих правових підходів до правовідносин, пов`язаних з індексацією грошового забезпечення поліцейських, для яких базовим місяцем після підвищення посадових окладів є листопад 2015 року. Скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078, у правовідносинах щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2024 року, після відновлення дії зазначеного Закон.
Відтак, обґрунтування скаржника стосовно наявності підстави для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Чернігівським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункти «а» та «в» пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Так, скаржник викладає доводи щодо наявності у цій справі підпункти «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України з посиланням на рішення судів в інших справах, в яких, за твердженням представника позивача, наявні різні підходи до вирішення спору у подібних правовідносинах. На довід цьому твердженню скаржник посилається на судові рішення в інших справах.
Суд, проаналізувавши доводи касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами, доходить висновку про наявність в цьому випадку обставин, наведеному у підпункті «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, що уможливлює допуск цієї касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження та/або у справі незначної складності.
Проте Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» частини п`ятої статті 328 КАС України, позаяк твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для позивача не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків для позивача.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328 - 330, 334, 335, 338 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кашуби Миколи Олексійовича на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,.
2. Витребувати справу №620/15297/24 із Чернігівського окружного адміністративного суду.
3. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
4. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов