УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 380/3327/25
адміністративне провадження № К/990/33864/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 380/3327/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТ ПРО» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУТ ПРО» звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області від 31 жовтня 2024 року № 11993230/44920043 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 31 серпня 2024 року № 30, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРУТ ПРО» датою її первинного подання платником податків на реєстрацію.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
20 липня 2026 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи доводи касаційної скарги в частині оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Суд установив, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав порушення вимог, установлених статті 296 КАС України, в частині сплати судового збору.
03 жовтня 2025 року на адресу суду надійшла заява Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги. Його доводи полягають в тому, що обмежене фінансування не дозволяє вчасно виконати ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, а тому просить продовжити строк на її виконання.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено та продовжено такий строк на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про продовження процесуального строку, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
26 грудня 2025 року Головне управління ДПС у Львівській області вдруге подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 295 КАС України.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на відповідність вимогам статті 330 КАС України установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення у касаційному порядку.
Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено вичерпний перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону; застосування закону, який не підлягає застосуванню; незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Положення статті 330 КАС України встановлюють вимоги до форми та змісту касаційної скарги.
Згідно з частиною другою цієї статті, у касаційній скарзі мають бути зазначені:
- підстави подання скарги з визначенням відповідних підстав, передбачених статтею 328 КАС України (пункт 4);
- обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело до ухвалення незаконного судового рішення (абзац четвертий).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права або неправильність її (їх) застосування. У скарзі мають бути зазначені конкретні порушення, які, на думку скаржника, є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), а також наведені аргументи на підтвердження цієї позиції.
У касаційній скарзі не викладено передбачених абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України підстав для касаційного оскарження судових рішень. Скаржник чітко не зазначив, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, та не навів відповідних посилань на норми права.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника з оскаржуваним судовим рішенням по суті спору.
Скаржником не спростовано правильність застосування судом апеляційної інстанції частини другої статті 299 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга прокурора або суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень не був повідомлений про розгляд справи або не був залучений до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Верховний Суд зазначав, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Крім того, Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до частини першої статті 328 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в касаційному порядку лише після його перегляду в апеляційному порядку.
Водночас у касаційній скарзі скаржником не наведено належних підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та не обґрунтовано їх відповідно до вимог статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 380/3327/25 - повернути скаржнику.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов