УХВАЛА
про повернення касаційної скарги
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 420/25087/25
адміністративне провадження № К/990/33738/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року (суддя Вовченко О.А.) та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2026 року (колегія у складі суддів Дегтярьової С.В., Крусяна А.В., Яковлєва О.В.)
у справі № 420/25087/25
за позовом ОСОБА_1
до Житлової комісії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), Адміністрації Державної прикордонної служби України
про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Житлової комісії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідачі), в якому просив:
- визнати протиправними дії командування та житлової комісії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо прийняття спільного рішення, оформленого у формі протоколу № 3 від 09.06.2025, в частині, що стосується ОСОБА_1 та членів його сім`ї;
- скасувати спільне рішення командування та житлової комісії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), оформлене у формі протоколу № 3 від 09.06.2025, в частині, що стосується ОСОБА_1 та членів його сім`ї;
- зобов?язати житлову комісію НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та командування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) повторно здійснити розрахунок виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення з урахуванням граничної вартості будівництва 1 кв м загальної площі житла в регіоні щодо ОСОБА_1 та членів його сім`ї, а також розглянути на її засіданні, прийняти і включити позивача та членів його сім`ї в Списки осіб, які перебувають на квартирному обліку, мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України Військової частини НОМЕР_2 в загальному порядку з 29.04.2005 за порядковим № 34 та в першочерговому порядку з 05.09.2016 за порядковим № 3, зі складом сім`ї 4 особи, затвердити їх начальником НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) та направити на затвердження Голові Держприкордонслужби;
- зобов?язати житлову комісію НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та командування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) підготувати Список виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у Військовій частині НОМЕР_2 щодо ОСОБА_1 та членів його сім`ї, та направити на затвердження Голові Держприкордонслужби.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2026, залишеним без змін постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2026, у задоволенні позову відмовлено.
20.07.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій він, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2026, а справу № 420/25087/25 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною 1 ст. 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Нормами ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При оцінці подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов`язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Так, наведені у касаційній скарзі посилання на постанову Верховного Суду від 10.08.2022 у справі № 260/764/21 не свідчить про належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених названим пунктом ч. 4 ст. 328 КАС України, оскільки скаржником не визначено конкретної норми права, яку, на його думку, суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку Верховного Суду, а також не наведено обґрунтувань подібності правовідносин у справах.
У контексті наведеного Суд зазначає, що у кожній справі висновки зроблені виходячи з конкретних, встановлених судами обставин справи за результатами розгляду справи, та ґрунтуються на їх аналізі та оцінці у межах конкретних правовідносин сторін. Тобто, результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів.
Посилання ж на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди позивача із наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто до їх переоцінки, що не узгоджується із правовим визначенням обраної скаржником підстави касаційного оскарження та виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
У зв`язку з цим слід зазначити, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).
У той же час відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі № 420/25087/25.
2. Роз?яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук