Справа № 530/974/26
2/530/809/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А І Н И
04.08.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді - Ситник О.В., за участю секретаря Тараненко Т.І. розглянувши у судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження в місті Зіньків, Полтавської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,-
ВСТАНОВИВ:
06.05.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Зіньківського районного суду Полтавської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.
З позову вбачається, що 02.10.2021 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 від даного шлюбу сторони мають сина- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Шлюб між сторонами розірвано 15.12.2025 року . Відповідно до рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 05.02.2026 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - в твердій грошовій сумі у розмірі 4500 ( чотири тисячі п`ятсот) грн щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, з індексацією відповідно до закону. Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 23.02.2026 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на її особисте утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі ) грн щомісячно, починаючи стягнення з 04.02.2026 року і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач зазначає, що зазначені аліменти не покривають додаткові витрати на дитину ,що виникли у зв`язку з необхідністю відвідування приватного закладу дошкільної освіти. Дитина має вік 1 рік 8 місяців, а до державних закладів дошкільної освіти приймають з 2 років ,нею подано заяву про зарахування дитини до державного закладу дошкільної освіти. Відвідування приватного закладу дошкільної освіти обумовлене не лише віком дитини, а й питанням її безпеки у зв`язку з нестабільною безпековою ситуацією у місті Полтава та регулярними повітряними тривогами. Враховуючи наведене, просить суд стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 50% вартості щомісячного абонементу приватного закладу дошкільної освіти ,що становить 3000 грн щомісячно, у розмірі 50% фактичних витрат на харчування дитини, виходячи з вартості 200 грн за день відвідування, за період з березня 2026 року по вересень 2026 року включно або до моменту припинення відвідування приватного закладу.
Ухвалою судді від 02.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження.
Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов в якому він позовні вимоги не визнає та зазначив, що вони є безпідставними, штучно сформованими та такими, що спрямовані на безпідставне збільшення фінансового навантаження, у зв`язку з чим підлягають повному відхиленню. Позивач стверджує, що: у м. Полтава відсутні садки для дітей до 2 років ,дитина не має можливості відвідувати державний заклад через відсутність укриттів у садках Ці твердження є завідомо неправдивими. Фактично: у місті функціонують державні заклади дошкільної освіти із облаштованими укриттями, наявні ясельні групи для дітей від 1 року. Питання відвідування дитиною приватного закладу дошкільної освіти та витрат на нього з відповідачем не погоджувалось, згоди на такі витрати позивач не отримувала. Одностороннє рішення позивача не створює жодних фінансових зобов`язань для відповідача. Його дохід становить близько 18 000 грн, аліменти сплачуються своєчасно через виконавчу службу , ним були пред`явлені докази у минулому позові про існування державних закладів освіти, та його позиція стосовно відвідування закладу. Позивач категорично відмовляється прислухатись до позиції відповідача, що суперечить рівним правам виховування дитини. Повторне наведення тих самих недоведених тверджень є маніпуляцією та спробою ввести суд в оману. Відповідач не надавав згоди на несення додаткових витрат, пов`язаних із відвідуванням дитиною саме приватного садка ( а.с.14-16).
15.06.2026 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив в якій вона зазначила ,що необхідність відвідування дитиною приватного закладу дошкільної освіти обумовлена віком дитини, фактичними умовами прийому до державних закладів дошкільної освіти у м. Полтава, а також питаннями безпеки дитини в умовах дії воєнного стану на території України. На даний час дитині виповнилось 1 рік 10 місяців. Нею подано заявку до державного закладу дошкільної освіти та проведено особисту розмову з директором закладу, до якого дитина перебуває у черзі на зарахування. Під час обговорення віку дитини, особливостей адаптації та умов перебування у закладі мені було рекомендовано приводити дитину у плановому порядку з вересня 2026 року, оскільки у літній період групи об`єднуються, змінюються вихователі та дитячі колективи, що створює для малолітньої дитини додатковий стрес та ускладнює адаптацію. Обраний приватний заклад знаходиться у напівпідвальному приміщенні, де діти можуть перебувати у безпечній зоні без необхідності постійного переміщення під час повітряних тривог. Зокрема, місця для денного сну також розташовані у безпечній зоні. Поданий позов спрямований виключно на забезпечення належних умов для дитини та реалізацію її права на належне утримання обома батьками ( а.с.34-35).
29.06.2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких він зазначає, що позивач фактично підтверджує, що рішення щодо відвідування дитиною приватного закладу дошкільної освіти було прийняте нею самостійно. При цьому жодних доказів погодження такого рішення з батьком дитини суду не надано. Посилання позивача на власне бачення питань безпеки, комфорту та умов перебування дитини мають суб`єктивний характер та відображають особисту позицію позивача. Разом із тим жодних належних та допустимих доказів того, що державні заклади дошкільної освіти не можуть забезпечити належні умови перебування дитини або становлять загрозу її життю та здоров`ю, суду не надано. Додаткові витрати на дитину повинні бути викликані особливими обставинами та бути об`єктивно необхідними для забезпечення її потреб. Натомість із матеріалів справи вбачається, що витрати на приватний заклад дошкільної освіти виникли внаслідок самостійного вибору позивача між кількома можливими способами організації догляду та виховання дитини. Фактично позивач просить покласти на відповідача частину витрат, що стали наслідком її особистого рішення щодо вибору більш комфортного, на її думку, закладу освіти, тоді як наявність державних закладів дошкільної освіти та намір самої позивачки перевести дитину до такого закладу підтверджують відсутність безальтернативності понесених витрат. При цьому відповідач не заперечує необхідності належного забезпечення дитини, бере участь у її утриманні шляхом сплати аліментів та виконання інших батьківських обов`язків. Позивач просить стягнути з відповідача частину витрат, на розмір яких відповідач не мав жодного впливу, оскільки не брав участі у виборі закладу, визначенні його вартості та погодженні умов договору. При цьому рішення щодо відвідування дитиною саме цього приватного закладу було прийнято позивачем самостійно. Фактично позивач перекладає на відповідача фінансові наслідки власного вибору, що суперечить принципу справедливості та рівності прав і обов`язків батьків щодо дитини. Просив відмовити у задоволенні позову( а.с.36-37).
01.07.2026 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі на момент подання позову, як і станом на день розгляду справи, на території України триває воєнний стан. Мирославу зараз майже два роки. Саме у цьому віці дитина особливо потребує стабільного середовища, дотримання режиму сну, мінімізації стресових ситуацій та відчуття безпеки. Саме тому при виборі закладу дошкільної освіти я керувалася не питаннями власного комфорту чи бажанням обрати дорожчий заклад, а необхідністю забезпечити дитині максимально безпечні умови перебування в умовах воєнного стану. Обраний приватний заклад дошкільної освіти розташований у напівпідвальному приміщенні, що дозволяє дітям залишатися у безпечній зоні без необхідності щоразу евакуюватися до окремого укриття під час повітряних тривог. Зазначила що ще у вересні 2025 року між нею та відповідачем обговорювалося питання майбутнього відвідування дитиною дитячого садка, що підтверджується наданою перепискою. Фактично у період з лютого 2025 року по квітень 2025 року включно відповідач добровільно надавав кошти на утримання дитини у розмірі близько 7000 грн щомісячно, а також окремо надавав кошти на вакцинацію дитини у розмірі 2500 грн двічі. Крім того, у зазначений період відповідач проживав в орендованому житлі, вартість якого разом із комунальними послугами складала близько 10 000 грн щомісячно. Наведені обставини свідчать про те, що відповідач фактично мав фінансову можливість брати участь у належному забезпеченні дитини. Разом з тим після офіційного звернення до суду із заявою про стягнення аліментів позиція відповідача щодо участі у фінансовому забезпеченні дитини суттєво змінилась. Також звертаю увагу суду, що станом на момент подання даної відповіді заборгованість по аліментах на дитину, нарахована з жовтня 2025 року, повністю не погашена. Загальнодоступна інформація про вакансії у сфері ремонту та обслуговування транспортних засобів у місті Полтава свідчить про значно вищий рівень оплати праці, ніж той, на який посилається відповідач у відзиві. Також не погоджується із твердженнями відповідача щодо нібито зловживання процесуальними правами. Поданий нею позов спрямований виключно на забезпечення належних умов для дитини та реалізацію її права на належне утримання обома батьками ( а.с.34-35).
01.07.2026 року від позивача надійшли додаткові пояснення у справі в яких вона зазначила що при виборі закладу дошкільної освіти керувалася не питаннями власного комфорту чи бажанням обрати дорожчий заклад, а необхідністю забезпечити дитині максимально безпечні умови перебування в умовах воєнного стану питання відвідування дитиною приватного закладу дошкільної освіти не було приховане від відповідача (а.с. 38-39).
16.07.2026 року від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача в яких зазначив, що позивачем не доведено необхідність, обґрунтованість та розумність спірних витрат, а також відсутні належні докази погодження таких витрат зі ним чи неможливості забезпечення потреб дитини іншим способом. Позивач не надав суду жодного доказу того, що до укладення договору звертався до відповідача із пропозицією спільно визначити заклад дошкільної освіти, повідомив про вартість абонемента та отримав згоду відповідача на несення таких витрат. Фактично відповідач був поставлений перед фактом уже після прийняття позивачем відповідного рішення, що виключає можливість покладення на нього обов`язку компенсувати витрати, які були визначені іншою стороною одноосібно ( а.с.45-46).
28.07.2026 року від відповідача надійшли додаткові пояснення в яких зазначено, що позивач просить стягнути з відповідача додаткові витрати на оплату приватного дошкільного закладу у визначеному позовною заявою розмірі 36700 грн. Разом з тим додані до позовної заяви платіжні документи не підтверджують заявленого розміру вимог. Загальна оплачена сума квитанцій не відповідає сумі, яку позивач просить стягнути з відповідача. А саме прикладені платежі на суму 12000 грн. Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували фактичну сплату саме тієї суми, яка заявлена до стягнення, позивачем не наведено розрахунку, з якого можливо встановити, яким чином визначено заявлений розмір додаткових витрат. Таким чином, позовні вимоги у цій частині не підтверджені належними доказами, а їх розмір є недоведеним ( а.с.47).
31.07.2026 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у якій вона зазначила що на момент подання позову точну кількість фактично сплачених абонементів за весь заявлений період визначити було неможливо, оскільки частина витрат мала бути понесена після звернення до суду та залежала від фактичного відвідування дитиною закладу дошкільної освіти. Останній абонемент було оплачено за період з 30.07.2026 по 28.08.2026, у зв`язку з чим лише після його оплати стало можливим визначити остаточний розмір понесених витрат та підтвердити його відповідними письмовими доказами. Після здійснення оплати останнього абонемента нею отримано довідку ТОВ «ІНТЕРКІДС», яка підтверджує, що малолітній ОСОБА_3 відвідує заклад дошкільної освіти у період з березня, за цей період було оплачено п`ять абонементів вартістю 6 000 грн кожний, що загалом становить 30 000 грн, а також підтверджує, що перерви між оплатами були пов`язані з тимчасовою відсутністю дитини у зв`язку з хворобою та сімейною відпусткою. На підтвердження зазначених обставин до цієї заяви додаються довідка ТОВ «ІНТЕРКІДС» та копії квитанцій про оплату абонементів, які не подавалися до суду раніше. Таким чином, документально підтверджений розмір додаткових витрат на оплату абонементів становить 30 000 грн, а остаточний розмір позовних вимог складає 15 000 грн, що становить 50 відсотків фактично понесених додаткових витрат на дитину, враховуючи зазначене просила стягнути з ОСОБА_2 додаткових витрат на дитину у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, що становить 50 відсотків документально підтверджених витрат на оплату п`яти абонементів до закладу дошкільної освіти( а.с.49).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності ( а.с.52).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився ,надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності ( а.с.48).
Суд, прийнявши до уваги позовну заяву позивача, заперечення відповідача , вивчивши та проаналізувавши матеріали справи проходить до висновку, що зменшені позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі ,який розірвано 15.12.2025 року, від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.3), який проживає разом з матір`ю, перебуває на її утриманні.
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 05.02.2026 року Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - в твердій грошовій сумі у розмірі 4500 ( чотири тисячі п`ятсот) грн щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, з індексацією відповідно до закону( а.с.17).
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 23.02.2026 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на її особисте утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі ) грн щомісячно, починаючи стягнення з 04.02.2026 року і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с.18).
Відповідно до договору № 11 від 02.03.2026 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Інтер-Кідс" на користь третьої сторони ОСОБА_3 про надання послуг згідно якого виконавець зобов`язується надати одержувачу послуги консультативного, інформативного та довідкового характеру стосовно самовдосконалення та раннього розвитку дитини а також освіти протягом всього життя для одержання додаткових знань і навичок ,а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги ,вартість послуг за десять днів на місяць становить 5000 грн оплата послуг здійснюється щомісячно до початку надання послуг п. 1.1,2.1 договору ( а.с.7).
Відповідно до договору № 12 від 02.03.2026 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Інтер-Кідс" на користь третьої сторони ОСОБА_3 про надання послуг згідно якого виконавець зобов`язується надати одержувачу послуги консультативного, інформативного та довідкового характеру стосовно самовдосконалення та раннього розвитку дитини а також освіти протягом всього життя для одержання додаткових знань і навичок ,а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги ,вартість послуг за десять днів на місяць становить 3000 грн оплата послуг здійснюється щомісячно до початку надання послуг п. 1.1,2.1 договору ( а.с.8).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно із частиною першою статті 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Отже, виходячи з аналізу статті 185 Сімейного кодексу України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У постанові від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача додаткових витрат на приватний дитячий садочок ОСОБА_1 мотивує віком дитини, а також умовами безпеки перебування дитини в умовах воєнного стану.
Водночас, ОСОБА_1 не надає належних та допустимих доказів того, що відвідування малолітнім ОСОБА_3 приватного дитячого садочку викликано саме особливими обставинами, зокрема його хворобою, а як наслідок викликає особливого порядку його догляду, харчування тощо, відсутня довідка з медичного закладу що дитина потребує саме таких послуг, які надаються в приватному садочку необхідні для його віку. Відсутні у суду відомості про те, що відповідач ОСОБА_2 погоджувався на відвідування дитиною та оплату приватного дитячого садочку. Таке рішення було прийнято ОСОБА_1 на власний розсуд, про що відповідач неодноразово наголошував у своїх запереченнях.
Що стосується посилання ОСОБА_1 на вік дитини (один рік 8 місяців, один рік 10 місяців) та неможливість її влаштування у дитячий садочок комунальної власності, то така мотивація не ґрунтується на вимогах передбачених статтею 185 СК України, якою передбачені особливі обставини для стягнення додаткових витрат. Крім цього рішенням суду від 23.02.2026 року стягнуто з відповідача аліменти на користь ОСОБА_1 на її особисте утримання до досягнення дитиною віку трьох років, доказів того що остання вимушена працювати та те що відповідачем не сплачуються аліменти суду не надано.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача, зокрема, додаткові витрати, які вона несе у зв`язку з відвідуванням дитиною приватного дитячого садка. Однак, вказані позивачем витрати не є додатковими витратами на дитину у розумінні ст. 185 СК України, оскільки вони не викликані особливими обставинами. Вказані витрати позивач несе на відвідування дитиною дошкільного навчального закладу і вони відносяться до основних витрат, які батьки несуть на утримання дітей.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №369/11745/16-ц.
Посилання в позовній заяві на те, що відвідування приватного дитячого садка зумовлено не утриманням відповідачем малолітнього ОСОБА_3 і необхідністю позивача працювати повний робочий день, є неспроможними з огляду на відсутність особливих обставин згідно із чинного сімейного законодавства.
Таким чином позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність відвідування ОСОБА_3 приватного дитячого садочку.
Відтак, такі витрати слід віднести до основних витрат, які батьки несуть на утримання дитини за рахунок отриманих аліментів, оскільки не викликані особливими обставинами.
Враховуючи вищевикладене ,дослідивши письмові пояснення, заперечення сторін суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи що в задоволенні позову відмовлено, а позивач відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільна від сплати судового збору ,тому судові витрати слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141,185 СК України , ст. ст. 12, 81, 142, 268-270 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
В задоволенні зменшених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 15000 грн - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя О. В. Ситник