Справа № 703/2606/20
6/703/254/26
УХВАЛА
06 серпня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Ігнатенко Т.В.
секретар судового засідання Яковенко І.В.
за участю
заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року у справі №703/2606/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики
ВСТАНОВИВ:
24 липня 2026 року ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з заявою про розстрочку виконання рішення суду, в якій просить суд: розстрочити виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року у справі №703/2606/20, яке набрало законної сили 24 березня 2021 року, строком на 36 (тридцять шість) місяців; встановити, що виконання зазначеного рішення здійснюється шляхом щомісячної сплати рівних платежів у розмірі, який буде визначений судом, починаючи з місяця, наступного після набрання законної сили ухвалою про розстрочку виконання рішення.
Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року у справі №703/2606/20 було частково задоволено позов ОСОБА_2 , та постановлено стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 грошові кошти. Зазначене рішення набрало законної сили 24 березня 2021 року. На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист від 30 березня 2021 року, на підставі якого постановою державного виконавця 26 травня 2026 року відкрито виконавче провадження №81107510. Постановою державного виконавця одночасно накладено арешт на всі грошові кошти, що знаходяться та надходитимуть на банківські рахунки боржника.
Стверджує, що після ухвалення рішення суду її матеріальне та сімейне становище кардинально змінилося, що унеможливлює виконання рішення шляхом одноразового погашення всієї суми боргу. На сьогодні заявник перебуває у виключно складних життєвих обставинах, які об`єктивно не існували на момент розгляду справи судом. Насамперед, на її утриманні перебуває двоє малолітніх дітей. Їхнім батьком є ОСОБА_3 , який проходив військову службу у Збройних Силах України. Під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності України 26 липня 2025 року він зник безвісти поблизу населеного пункту Табаївка Куп`янського району Харківської області. Таким чином, діти фактично залишилися без батьківського піклування та матеріального забезпечення з боку свого батька. Фактично всі обов`язки щодо їх виховання, матеріального забезпечення, лікування, навчання та повсякденного догляду покладені виключно на заявника. Крім того, починаючи з 01 липня 2026 року, заявник перебуває у відпустці для догляду за дитиною. У зв`язку з цим заявник ані не отримує заробітної плати, ані не здійснює трудову діяльність, ані не має інших постійних доходів.
Вказує, що єдиним джерелом існування сім`ї заявника на сьогодні є грошове забезпечення, яке відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №884 виплачується сім`ї військовослужбовця, який зник безвісти під час виконання бойового завдання. Саме за рахунок цих коштів забезпечуються найнеобхідніші потреби двох малолітніх дітей, а саме: придбання продуктів харчування; одягу; засобів гігієни; медикаментів; оплата комунальних послуг; забезпечення інших повсякденних потреб дітей. Разове стягнення всієї суми боргу фактично позбавить заявника можливості забезпечувати дітей навіть мінімально необхідними засобами існування. За таких обставин негайне виконання рішення суду у повному обсязі створює непропорційне втручання у права не лише боржника, а й двох малолітніх дітей, які не є учасниками цього спору та не можуть нести негативні наслідки цивільного боргу своїх батьків.
Наголошує, що не заперечує проти виконання рішення суду та не має наміру ухилятися від його виконання. Метою цієї заяви є виключно встановлення такого порядку виконання судового рішення, який забезпечить баланс між правом стягувача на виконання рішення суду та правами двох малолітніх дітей на належний рівень життя і матеріальне забезпечення.
Вважає, що у даному випадку такі обставини є винятковими. Після ухвалення рішення суду у 2021 році життя заявниці змінилося кардинально. На час звернення із цією заявою, заявниця виховує двох малолітніх дітей, їхній батько, військовослужбовець Збройних Сил України, зник безвісти під час виконання бойового завдання із захисту України, заявниця офіційно перебуває у відпустці для догляду за дитиною, не отримує заробітної плати, не має будь-яких інших постійних доходів, фактично єдиним джерелом існування сім`ї є грошове забезпечення, яке держава виплачує сім`ї військовослужбовця, зниклого безвісти.
Під час вирішення питання щодо порядку виконання рішення суд повинен врахувати, що позбавлення сім`ї фактично єдиного джерела існування призведе до істотного порушення прав саме малолітніх дітей.
У даній справі негайне примусове виконання рішення шляхом одноразового стягнення всієї суми боргу фактично позбавить мене можливості забезпечувати двох малолітніх дітей продуктами харчування, ліками, одягом та іншими необхідними речами. За таких умов саме розстрочка виконання рішення є тим процесуальним механізмом, який дозволить одночасно забезпечити реальне виконання судового рішення та не допустити непропорційного втручання у права дітей.
Вважає, що звернення із цією підтверджує її добросовісність, оскільки не просить звільнити її від виконання рішення суду, та не ставить під сумнів його законність, не ухиляється від виконання своїх обов`язків. Єдиною метою звернення є встановлення такого порядку виконання рішення, який дозволить виконати його реально та поступово, без створення ситуації, за якої двоє малолітніх дітей залишаться без коштів, необхідних для їх утримання, лише через одноразове примусове списання всіх наявних грошових коштів.
Звертає увагу суду на те, що при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення підлягає врахуванню не лише матеріальний стан боржника, а й принцип справедливого балансу між правами стягувача та наслідками примусового виконання рішення для інших осіб, права яких безпосередньо залежать від матеріального становища боржника.
У даному випадку негайне виконання рішення шляхом звернення стягнення на всі кошти, які надходять на банківські рахунки заявника, на думку останньої, фактично призводить до того, що без матеріального забезпечення залишаються двоє малолітніх дітей. Особливого значення набуває та обставина, що зазначені діти вже зазнали надзвичайно тяжких наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України.
З метою підтвердження своєї добросовісності та готовності виконувати рішення суду пропонує встановити розстрочку виконання рішення строком на 36 місяців із покладенням на неї обов`язку здійснювати щомісячні платежі у розмірі, визначеному судом. Такий строк є розумним та співмірним з огляду на: відсутність у заявника будь-яких інших доходів; перебування у відпустці для догляду за дитиною; необхідність утримання двох малолітніх дітей; особливий статус сім`ї військовослужбовця, який зник безвісти під час захисту України; реальну можливість виконання рішення після поступового відновлення матеріального становища заявника. Водночас встановлення розстрочки не позбавляє стягувача права на отримання присуджених коштів, а лише визначає такий порядок виконання рішення, який забезпечує справедливий баланс між інтересами сторін та виключає непропорційне втручання у права дітей.
З урахуванням викладеного, заявник звернулася до суду з вказаною заявою.
31 липня 2026 року, через систему «Електронний суд», на адресу суду надійшли заперечення представника позивача (стягувача) ОСОБА_2 - адвоката Холодняка В.М. на заяву про розстрочку виконання рішення суду, в яких останній зазначає, що в провадженні суду перебуває заява ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Смілянського міськраайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2026 року, яке набрало законної сили 24 березня 2021 року яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено поністю та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість станом на 01 серпня 2020 року за борговою розпискою від 28 серпня 2019 року у загальній сумі 3452 долари США 89 центів, з яких: 800 доларів США - борг за борговою розпискою; 2652 долари США 89 центів - проценти за прострочення виконання зобов`язання за борговою розпискою. На виконання зазначеного рішення суду Смілянським міськрайонним судом 30 березня 2021 року видано виконавчий лист, який відразу ОСОБА_2 був пред`явлений до примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби відносно ОСОБА_4 10 листопада 2023 року відділом державної виконавчої служби виконавчий лист №703/2606/20, 2/703/152/21 повернуто стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Таким чином, в період перебування на виконанні виконавчого листа з 2021 року по 10 листопада 2023 року боржник ОСОБА_1 незверталася із заявами про розстроку виконання рішення суду. 14 травня 2026 року повторно пред`явлено до відділу державної виконавчої служби виконавчий лист № 703/2606/20, 2/703/152/21 для примусового виконання рішення суду щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 боргу за договором позики. Підставою для розстрочення судового рішення заявник посилається на кошти, які отримують діти заявниці в результаті безвісно зниклого батька неповнолітніх дітей, до коштів яких заявниця ніякого відношення за чинним законодавством немає, оскільки шлюб розірваний з батьком дітей. Судове рішення, яке просить боржник розстрочити на 36 місяців ухвалене 23 лютого 2021 року, а із заявою про розстрочку його виконання ОСОБА_1 звернулася до суду, який ухвалив рішення лише 24 липня 2026 року. Таким чином, на момент звернення заявника (боржника) до суду сплив встановлений законом граничний строк, протягом якого могла бути надана розстрочка виконання рішення суду, у зв`язку з чим підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 - відсутні.
З урахуванням викладеного представник стягувача ОСОБА_2 - адвокат Холодняк В.М. просив суд: у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року у справі № 703/2606/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики - відмовити повністю.
03 серпня 2026 року, через систему «Електронний суд», на адресу суду надійшла відповідь заявника ОСОБА_1 на заперечення щодо заяви про розстрочку виконанн рішення суду, в яких вважає наведені у запереченнях доводи необґрунтованими та такими, що не спростовують наявності виняткових обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду. Представник стягувача фактично не заперечує жодної із наведених заявником фактичних обставин. Не спростовано, що: на її утриманні перебувають двоє малолітніх дітей; їхній батько, військовослужбовець Збройних Сил України, зник безвісти під час виконання бойового завдання; заявник перебуває у відпустці для догляду за дитиною; не отримує заробітної плати; не має інших постійних джерел доходу; негайне стягнення всієї суми боргу істотно погіршить матеріальне забезпечення дітей. Отже, усі обставини, які стали підставою для звернення до суду, залишилися неспростованими. Натомість заперечення фактично ґрунтуються лише на твердженні про те, що відповідно до частини п`ятої статті 435 ЦПК України розстрочка не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. Водночас такий підхід є надмірно формальним та не враховує предмета розгляду. Звертаючись із заявою, заявник не ставить під сумнів законність чи обов`язковість виконання рішення суду, не просить звільнити її від його виконання та не прагне уникнути виконання своїх обов`язків. Єдиною метою звернення є визначення такого порядку виконання рішення, який забезпечить його реальне виконання без непропорційного порушення прав двох малолітніх дітей. Представник стягувача також зазначає, що кошти, які виплачуються у зв`язку із зникненням безвісти батька дітей, нібито не мають жодного відношення до заявника. З таким твердженням погодитися неможливо. Заявник є матір`ю дітей та їх законним представником. Саме на неї законом покладено обов`язок забезпечувати дітей харчуванням, лікуванням, одягом, навчанням та іншими необхідними умовами життя. Виплати, що здійснюються державою у зв`язку із зникненням безвісти військовослужбовця, фактично використовуються саме для забезпечення повсякденних потреб дітей. Тому твердження про те, що зазначені кошти жодним чином не стосуються заявника, не відповідає реальному змісту правовідносин. Крім того, представник стягувача повністю залишив поза увагою принцип найкращих інтересів дитини, закріплений статтею 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до якого в усіх діях державних органів першочергова увага повинна приділятися саме забезпеченню інтересів дітей. Так само не враховано положення статей 3, 51 та 52 Конституції України, якими держава зобов`язана забезпечувати особливий захист сім`ї та дитинства. Негайне примусове виконання рішення шляхом звернення стягнення на всі наявні кошти фактично позбавить двох малолітніх дітей матеріального забезпечення, хоча вони не є учасниками цього спору та не можуть нести негативних наслідків цивільних зобов`язань своїх батьків. Заперечення також не містять будь-якої оцінки принципу пропорційності, який є складовою верховенства права та застосовується при будь-якому втручанні держави у майнові права особи. Звертає увагу суду також на те, що наведені у заяві обставини виникли вже після ухвалення рішення суду у 2021 році та об`єктивно не могли бути враховані судом під час розгляду спору по суті. Зокрема, після ухвалення рішення: народилася друга дитина; батько дітей був мобілізований до лав Збройних Сил України; під час виконання бойового завдання він зник безвісти; заявник була змушена оформити відпустку для догляду за дитиною та втратила заробітну плату. Таким чином, саме сукупність нових виняткових обставин стала підставою для звернення із цією заявою.
З урахуванням викладеного заявник ОСОБА_1 просила суд: врахувати наведені пояснення під час розгляду заяви про розстрочку виконання рішення суду; заперечення представника стягувача залишити без задоволення; заяву про розстрочку виконання рішення суду задовольнити.
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні свою заяву підтримала, з наведених у ній підстав, та просила її задовольнити.
Позивач (стягувача) ОСОБА_2 та його представник - адвокат Холодняк В.М. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Суд, врахувавши доводи заявниці та позицію представника позивача (стягувача), які викладені у заявах по суті справи, дослідивши матеріали заяви та цивільної справи №703/2606/26 в обсязі, необхідному для правильного вирішення заявлених вимог, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 05 серпня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики.
На підставі вищевказаної позовної заяви Смілянським міськрайонним судом Черкаської області заведено цивільну справу №703/2606/20.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року у цивільній справі №703/2606/20 вирішено: позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики - задовольнити; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість станом на 01 серпня 2020 року за борговою розпискою від 28 серпня 2019 року у загальній сумі 3452 долари США 89 центів, з яких: 800 доларів США - борг за борговою розпискою; 2652 долари США 89 центів - проценти за прострочення виконання зобов`язання за борговою розпискою; стягнути з солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 956 гривень 10 копійок судових витрат по сплаті судового збору та 2000 судових витрат по отриманню професійної правничої допомоги, а всього - 2956 гривень 10 копійок.
Вищевказане рішення суду набрало законної сили 24 березня 2021 року.
30 березня 2021 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчим лист у справі №703/2606/20, провадження 2/703/152/21 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість станом на 01 серпня 2020 року за борговою розпискою від 28 серпня 2019 року у загальній сумі 3452 долари США 89 центів, з яких: 800 доларів США - борг за борговою розпискою; 2652 долари США 89 центів - проценти за прострочення виконання зобов`язання за борговою розпискою.
У заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення суду представник позивача (стягувача) ОСОБА_2 - адвокат Холодняк В.М. зазначив, а заявник ОСОБА_1 не надала жодних заперечень, що вищевказаний виконавчий лист 10 листопада 2023 року Відділом державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області було повернуто стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до вказаного Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
14 травня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою, в якій просив прийняти на виконання виконавчий лист №703/2606/20, 2/703/152/21 від 30 березня 2021 року, виданий Смілянським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за борованою розпискою.
26 травня 2026 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мандрикою О.А., за результатами розгляду заяви стягувача про примусова виконання виконавчого листа №703/2606/20, 2/703/152/21, виданого 30 березня 2021 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81107510.
Крім того, 26 травня 2026 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мандрикою О.А. у межах виконавчого провадження №81107510 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою вирішено накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонене законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
Також, 09 липня 2026 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мандрикою О.А. у межах виконавчого провадження №81107510 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою вирішено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ОСОБА_5 .. Утримання коштів зі боржників проводити починаючи із дня надходження даної постанови у розмірі по 20% щомісячно до погашення боргу в сумі 165038 гривень 60 копійок.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Статтею 267 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно до ч.3 ст.435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. У той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Слід зазначити, що ч.5 ст.435 ЦПК України містить імперативну вимогу про неможливість відстрочення виконання судового рішення більше ніж на один рік з дня його ухвалення, яка не підлягає двоякому тлумаченню.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №824/45/22.
Судом встановлено, що судове рішення, виконання якого просить розстрочити заявник ОСОБА_1 , постановлено 23 лютого 2021 року, а із заявою про розстрочення виконання рішення ОСОБА_1 звернулася до суду 24 липня 2026 року, тобто більше ніж через 5 (п`ять) років після постановлення вказаного судового рішення та без дотримання вимог ч.5 ст.435 ЦПК України, яка містить імперативну вимогу про неможливість розстрочення та відстрочення виконання судового рішення більше ніж на один рік з дня його ухвалення, яка не підлягає двоякому тлумаченню.
Також, пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року №8 роз`яснено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконання рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду. Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною.
Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, відповідно до якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2024 року у справі №824/111/22, провадження №61-13176ав24 дійшов висновку, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду, обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто, стягувача.
Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2023 року у справі №295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі №9901/598/19.
Отже, за змістом вказаних норм права відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.
Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду заявник ОСОБА_1 посилається на скрутне матеріальне становище, а також на виховання нею двох малолітніх дітей, батько яких є військовослужбовцем Збройних Сил України та зник безвісти під час виконання бойового завдання із захисту України, офіційно перебуває у відпустці для догляду за дитиною, не отримує заробітної плати, не має будь-яких інших постійних доходів, фактично єдиним джерелом існування сім`ї є грошове забезпечення, яке держава виплачує сім`ї військовослужбовця, зниклого безвісти.
Однак, вищевказані доводи заявника ОСОБА_1 самі по собі не можуть бути єдиними та безумовними підставами для розстрочення виконання судового рішення, оскільки не надано належних доказів, які підлягають оцінці щодо реального майнового стану заявника, зокрема, довідок про перелік розрахункових та інших рахунків, банківських документи про відсутність на рахунках коштів або депозитів, відомостей про наявність або відсутність рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів тощо, що можуть свідчити про існування об`єктивних перешкод для виконання рішення суду та необхідності розстрочення такого виконання.
Одночасно, суд звертає увагу, що спір між заявником ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_2 , який вирішений Смілянським міськрайонним судом Черкаської області у цивільній справі №703/2606/20, шляхом постановлення судового рішення, розстрочити виконання якого просить заявник, виник саме з вини ОСОБА_3 та заявника ОСОБА_1 , оскільки останні не повернули позивачу ОСОБА_2 позику, а також на те, що з моменту винесення рішення суду, яке заявник просить суд розстрочити, минуло більше п`яти років та за даних час, з урахуванням відсутності відповідних доказів, дане рішення залишається невиконаним, у тому числі частково, а заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою лише після того, як державним виконавцем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа №703/2606/20, винесення постанов про арешт коштів боржника та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що об`єктивно свідчить на те, що заява про розстрочку виконання рішення суду подана заявником до суду не з метою належного виконання рішення суду, а з метою уникнення наслідків виконання вищевказаних постанов державного виконавця, якими є стягнення коштів з заявника.
Норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 353,354,435 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року у справі №703/2606/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Т.В. Ігнатенко